61.Авалювання векселів. Видача гарантій на забезпечення оплати векселів.

Авалювання - це взяття банком на себе зобов'язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов'язаних за ним осіб, якщо платник не оплатив вексель у строк. Як правило, можуть бути авальовані векселі з точно визначеним строком платежу. Аваль оформляється як напис на векселі: "Вважати за аваль", "Як аваліст за (назва особи, за яку видано аваль)", "Авальований". В авалі має бути зазначена особа, за яку він виданий. Якщо вона не зазначена, вважається, що аваль наданий за векселедавця. Аваль може бути наданий у будь-який час: при складанні, видаванні та на будь-якому наступному етапі обігу векселя.

Гарантія на забезпечення оплати векселів складається банком обов'язково у письмовій формі. Усі гарантії вважаються безвідзивними, якщо не зазначено інше. Взагалі під гарантією платежу за векселем вважається безвідзивне зобов'язання здійснити платіж за векселем у строк за пред'явленням вимоги. Платіж має бути виконаний проти пред'явлення письмової вимоги платежу згідно з умовами гарантії.

Обсяг та порядок відповідальності банку за гарантією визначається законодавством тієї місцевості, де надано гарантію, та змістом самої гарантії. Для того, щоб зобов'язання за гарантією регулювалося нормами законодавства про вексельний обіг, достатньо, щоб в ній були такі реквізити:

— повне найменування банку-гаранта;

— безумовне зобов'язання банку-гаранта про виплату гарантійної суми;

— сума гарантії;

— місце видачі.

Крім того, гарантія платежу за векселем, якщо вона обтяжена іншими обставинами та умовами про невиконання зобов'язань щодо угоди, може мати такі реквізити:

повне найменування позичальника (особи, від імені якої видається гарантія);

— повне найменування бенефіціара (особи, на користь якої видана гарантія);

— посилання на угоду, на підставі якої видана гарантія;

— строк платежу;

— умови пред'явлення вимоги платежу;

— можливе врегулювання скорочення гарантійної суми;

— застереження про витрати.

Питання про те, за яких обставин та на яких умовах банк має виконувати гарантію, а також строк та умови її погашення визначаються змістом гарантії та чинним законодавством.

Розрахункові вексельні операції банків здійснюються у вигляді оформлення заборгованості векселями та проведення розрахунків з використанням векселів. Оформлення заборгованості векселями між банком та іншою особою (боржником або кредитором банку) полягає у заміні одних зобов'язань іншими — вексельними. До операцій з оформлення векселями кредиторської заборгованості банку належать:

— акцепт (надання згоди на оплату) переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку;

— видача простих векселів банком кредитору банку.

До операцій з оформлення векселями дебіторської заборгованості банку належать:

— видача банком переказних векселів на боржника банку і акцепт векселів боржником;

— видача боржником банку простих векселів на користь банку.

62. Загальна характеристика діяльності банків на ринку цінних паперів.

Банки — активні інституційні учасники ринку цінних паперів. Вони здійснюють операції з різними видами цінних паперів — пайовими, борговими, похідними (фінансовими інструментами) і в різних сегментах ринку — первинному і вторинному, біржовому і позабіржовому, ринку державних і корпоративних цінних паперів, внутрішньому, міжнародному тощо.

Діяльність банків на ринку цінних паперів багатогранна. Вони виступають у ролі емітентів, інвесторів, фінансових посередників та інфраструктурних учасників ринку, займаються непрофесійною і професійною діяльністю з цінними паперами.

Емісійна діяльність банків полягає у випуску власних цінних паперів з метою залучення коштів для формування і поповнення статутного капіталу, а також з метою тимчасового залучення ресурсів для проведення окремих банківських операцій, фінансування певних програм чи напрямів діяльності. Випуск банком цінних паперів відбивається у пасивних операціях банків.

Інвестиційна діяльність банків передбачає вкладення коштів у цінні папери від свого імені і за свій рахунок. Метою інвестиційної діяльності є передусім отримання прибутку.

Залежно від ролі банків на цьому ринку умовно можна виділити три моделі організації ринку цінних паперів: банківську, небан-ківську і змішану. Банківська модель характеризується найактивнішою роллю банків (порівняно з іншими фінансовими посередниками) на ринку цінних паперів. Вони вкладають кошти як у державні цінні папери, так і в акції та облігації нефінансових компаній, здійснюють розміщення (андеррайтинг) цінних паперів, торгують ними, тобто займаються брокерською і дилерською діяльністю, формують інфраструктуру ринку. Небанківська модель (її ще називають американською моделлю) обмежує інвестиційну і посередницьку діяльність банків( депозитних установ) на ринку корпоративних цінних паперів. Змішана модель характеризується присутністю і діяльністю на ринку корпоративних цінних паперів як банків, так і спеціальних інвестиційних інституцій.