85.Загальна характеристика та види нетрадиційних банківських операцій та послуг

Виникнення та розвиток нетрадиційних банківських операцій та послуг зумовлені такими причинами:-зниження рівня дохідності традиційних банківських операцій та послуг;-загострення конкуренції між банківськими та небанківськими фінансово-кредитними установами, а також між самими комерційними банками. Конкуренція вплинула на залучення банків до певних видів діяльності, які можуть здійснювати також небанківські фінансово-кредитні установи;-необхідність підвищення якості обслуговування своїх клієнтів. Це виявляється, зокрема, в тому, що відбувається закріплення за кожним солідним клієнтом окремого менеджера, котрий надає йому весь комплекс послуг та здійснює необхідні операції;-диверсифікація банківських доходів, зокрема шляхом збільшення в них частки непроцентних доходів, включаючи комісійні доходи;-необхідність підвищення ліквідності та платоспроможності комерційного банку;-необхідність зменшення ризиків, пов’язаних зі здійсненням традиційних операцій і наданням традиційних послуг;-залучення нових клієнтів з метою розширення та вдосконалення структури ресурсної бази комерційного банку.

До нетрадиційних для банків України операцій та послуг віднесять: лізинг; факторинг; довірчі (трастові) послуги; операції з дорогоцінними металами; гарантійні, посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги. Банківським послугам притаманні такі ознаки:-для надання банківських послуг банкам не потрібні додаткові ресурси;

-доходи від надання послуг банки одержують у вигляді комісії. Комісійні доходи обчислюються банками пропорційно сумі активу чи зобов’язання незалежно від часу або є завчасно фіксованими;

-при наданні послуг діяльність банків спрямована на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не породжують або зовсім не повинні завершуватися матеріальними наслідками у традиційному розумінні

86.Лізингові операції

Лізинг – це вид підприємницької діяльності, спрямований на інвестування коштів і надання лізингодавцемлізингоодержувачу на певний строк і за певну плату майна. При цьому право власності на об’єкт лізингу залишається у лізингодавця на строк дії договору. Об’єктом лізингу може бути будь-яке майно, що належить до основних фондів, не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передавання його в лізинг. Розрізняють лізинг рухомого і нерухомого майна.

Суб’єктами лізингу є сторони, які мають безпосереднє відношення до об’єкта лізингу. При цьому їх можна умовно поділити на прямих і непрямих учасників.Безпосередніми учасниками лізингової угоди можуть бути:

-лізингодавець, тобто суб’єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об’єкти лізингу;

-лізингоодержувач, тобто суб’єкт підприємницької діяльності, котрий одержує в користування об’єкти лізингу за договором лізингу ;-продавець лізингового майна (постачальник) — суб’єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно та/або продає власне майно, яке є об’єктом лізингу. Залежно від складу суб’єктів лізингу розрізняють:-прямий лізинг, за якого власник майна самостійно здає його в лізинг; -непрямий лізинг, коли передавання майна відбувається через посередників; Відповідно до сектора ринку, де здійснюється лізинг, розрізняють: Внутрішній(національний); Зовнішній(міжнародний); -лізинг з грошовими платежами;-лізинг з компенсаційними платежами;-лізинг зі змішаними платежами.

За цільовим призначенням лізинг може бути: -дійсний,

-фіктивний лізинг:

-лізинг з повною амортизаціє;

-лізинг з неповною амортизацією.Залежно від рівня окупності об’єкта лізингу розрізняють оперативний та фінансовий лізинг.