65.Заставні операції банків з цінними паперами.

Банки можуть використовувати цінні папери, що перебувають у їхній власності, як предмет застави, тобто як предмет забезпечення своїх зобов’язань за угодами при одержанні кредиту (рефінансування) від Центрального банку або на міжбанківському ринку.

Застава цінних паперів оформляється договором про заставу або заставним зобов’язанням. Власник цінних паперів (у даному випадку банк-позичальник) у відносинах застави є заставодавцем. Передання цінних паперів заставодержателю (банку -кредитору) не означає, що йому переходить право власності. При виконанні своїх зобов’язань перед заставодержателем право власності на цінні папери залишається за заставодавцем.

Заставні операції банків не мають самостійного значення . Вони є похідними від кредитних операцій і здійснюються банками для гарантування своєчасного і повного погашення кредиту.Цінні папери як предмет застави повинні задовольняти певні вимоги: належати заставодавцю, бути ліквідними, їхня вартість має перевищувати суму позички і нарахованих процентів. Центральні банки виступають відносно комерційних банків у ролі кредиторів в останній інстанції. Вони надають банкам з метою підтримки їх поточної ліквідності кредит під заставу цінних паперів, що дістав назву ломбардного. Центральні банки можуть надавати ломбардний кредит як за заявками банків під фіксовану процентну ставку, так і шляхом проведення кредитних тендерів (аукціонів).Загальна сума ломбардного кредиту, яка могла бути видана комерційним банкам, процентна ставка та строки кредиту встановлювалися НБУ з урахуванням основних напрямів монетарної політики і ситуації на грошово-кредитному ринку . Ломбардний кредит з огляду на його призначення — це короткостроковий кредит. Операція репо — це фінансова операція, що складається з двох частин. У першій частині цієї операції одна сторона продає цінні папери іншій стороні.

Згідно з нормативними документами НБУ операції репо поділяються на три види залежно від терміну дії і порядку встановлення процентної ставки:нічне репо. Термін дії становить один день. Процентна ставка є фіксованою на весь період проведення операції; відкрите репо. Термін операції в угоді не визначається.

66/67.Професійна діяльнсть банків на ринку цп

Банки — активні інституційні учасники ринку ЦП Вони здійсн. операції з різними видами ЦП— пайовими, борговими, похідними (фінансовими інструментами) і в різних сегментах ринку — первинному і вторинному, біржовому і позабіржовому, ринку держ. і корпоративних ЦП, внутр.., міжнародному і глобальному.виступають у ролі емітентів, інвесторів, фінансових посередників та інфраструктурних учасників ринку, займаються непрофесійною і професійною діяльністю з ЦП Емісійна діяльн. банків -випускЦП для залуч. коштів для формув.і поповнення статутного капіталу, а також з метою тимчасового залуч ресурсів для проведення окремих банківських операцій, фінансування певних програм чи напрямів діяльності. Випуск банком цінних паперів відбивається у пасивних операціях банків. Інвестиційна діяльність банків передбачає вкладення коштів у ЦП від свого імені і за свій рахунок. Метою інвестиційної діяльності є передусім отримання прибутку. законодавстві різних країн. Моделі організації ринку ЦП:Банківська модельхарактериз.найактивнішою роллю банків на ринку ЦП Вони вклад. кошти у держ.ЦП, в акції та облігації нефінансових компаній, здійсн. розміщення (андеррайтинг)ЦП, торгують ними, формують інфраструктуру ринку. діє в Німеччині.

Небанківська модель (американською моделлю) обмежує інвестиційну і посередницьку діяльність банків на ринку корпоративнихЦП. У США згідно з законом Гласса-Стігала (1933 р.) банкам, заборон. займатися розміщенням (андеррайтингом), купівлею і продажем акцій нефінансових компаній, обмежена їх діялн. із корпоративними облігаціями. Активну діяльність на ринку корпоративних ЦП проводять спеціальні інвестиційні інститути, інвестиційні банки, компанії, фонди.

Змішана модельхарактериз. присутністю і діяльністю на ринку корпоративних ЦП як банків, так і спеціальних інвестиційних інститутів.

.68. Роль банків на ринку цінних паперів.

Банки виступають у ролі емітентів, інвесторів, фінансових посередників та інфраструктурних учасників ринку, займаються непрофесійною і професійною діяльністю з цінними паперами.

Емісійна діяльність банків полягає у випуску власних цінних паперів з метою залучення коштів для формування і поповнення статутного капіталу, а також з метою тимчасового залучення ресурсів для проведення окремих банківських операцій, фінансування певних програм чи напрямів діяльності. Випуск банком цінних паперів відбивається у пасивних операціях банків.

Інвестиційна діяльність банків передбачає вкладення коштів у цінні папери від свого імені і за свій рахунок. Метою інвестиційної діяльності є передусім отримання прибутку. Банки, як правило, — активні інвестори на ринку державних цінних паперів, що стосується ролі банків на ринку корпоративних цінних паперів, то є істотні розбіжності в законодавстві різних країн.

69.моделі організації ринку цінних паперів: банківську, небанківську і змішану.

Банківська модель характеризується найактивнішою роллю банків (порівняно з іншими фінансовими посередниками) на ринку цінних паперів. Вони вкладають кошти як у державні цінні папери, так і в акції та облігації нефінансових компаній, здійснюють розміщення (андеррайтинг) цінних паперів, торгують ними, тобто займаються брокерською і дилерською діяльністю, формують інфраструктуру ринку. В найбільш завершеному вигляді ця модель діє в Німеччині. Німецькій економіці притаманна активна участь банківського капіталу у формуванні капіталу нефінансового сектора. Німецькі банки контролюють великі пакети акцій промислових фірм, активно впливають на діяльність Ради директорів цих фірм, тобто виступають у ролі стратегічних інвесторів.

Небанківська модель (її ще називають американською моделлю) обмежує інвестиційну і посередницьку діяльність банків (депозитно-кредитних) на ринку корпоративних цінних паперів. Так, у США згідно з законом Гласса-Стігала (1933 р.) банкам, як правило, забороняється займатися розміщенням (андеррайтингом), купівлею і продажем акцій нефінансових компаній, обмежена їх діяльність із корпоративними облігаціями. Активну діяльність на ринку корпоративних цінних паперів проводять спеціальні інвестиційні інститути, зокрема інвестиційні банки, компанії, фонди.

Змішана модель характеризується присутністю і діяльністю на ринку корпоративних цінних паперів як банків, так і спеціальних інвестиційних інститутів.