- •1.Основні концепції виду.Охарактерезувати основні біологічні ознаки виду.
- •2.Розкрити еволюційне значення конкуренції у тварин
- •3.Дія ізолюючих механізмів ,їх генетика та роль у природі.Встановити причини порушення ізолюючих механізмів у природі.
- •4.Уплив електромагнітного випромінювання на живі організми
- •5.Особливості орієнтації організмів за магнітним та електричним полем Землі
- •6.Охарактерезуйте типи ареалів.Назвати фактори,які визначають межі ареалу виду
- •7.Особливості біології тварин на переферії ареалу
- •8. Розкрийте різницю у стратегії розмноження птахів у різних частинах ареалу
- •9. Поняття біологічного забруднення, приклади. Причини виникнення біологічного забруднення
- •10. Біологічне забруднення і хвороби людини
- •11. Біологічна безпека харчових продуктів. Мікробіологічна, паразитарна, та власне біологічна безпека харчових продуктів
- •12. Біогенне забруднення їжі. Основний Закон України у сфері безпеки харчових продуктів
- •1 Антибіотики
- •2 Гормональні препарати
- •3 Мікотоксини
- •13. Біоіндикація як прикладний напрям екології
- •14. Поняття про біоіндикатори. Вимоги до біоіндикаторів. Типи чутливості біоіндикаторів. Класифікація біоіндикаторів.
- •15. Фітоіндикація як наукова екологічна проблема
- •Аутфітоіндикацію;
- •Синфітоіндикацію;
- •Симфітоценоіндикацію.
- •16. Індикаторні ознаки рослин. Класифікація геоботанічних індикаторних ознак за б.В.Виноградовим.
- •17. Характеристика методів дендроіндикації.
- •18. Характеристика методів ліхеноіндикації.
- •19. Фітоіндикація грунтів.
- •20. Характеристика методів гідроіндикації.
- •21. Система екологічного моніторингу.
- •22. Поняття інтродукції, акліматизації та натуралізації рослин.
- •23. Основні методи інтродукції та акліматизації рослин
- •26. Стадії та етапи інтродукції деревних рослин
- •27. Інтродукційне районування України
- •29. Еколого-географічні та біологічні аспекти інтродукції рослин
- •30. Історія інтродукції деревних рослин на Україні
- •32. Характеристика найстарших парків Полтавщини
- •33. Причини виникнення глобальної екологічної кризи
- •34. Завдання та основні аспекти інвайроментології
- •35. Глобальні екологічні проблеми людства
- •36. Демографічна ситуація в Україні та Полтавщині
- •37. Проблема енергетичних ресурсів
- •38. Проблема раціонального використання природних ресурсів
- •39. Проблема харчових ресурсів
- •45. Основні угоди та конвенції з охорони природи
- •46.Стратегія й тактика виживання людства
- •48. Форми екологічної освіти та виховання учнів
- •49.Вплив антропогенного фактора на природні екосистеми та їх компоненти:рослинний і тваринний світ,грунти, гідросферу і т.Д.
- •50. Рівні охорони біорізноманітності:індивідуальний, популяційний,ценотичний, ландшафтний,біосферний.
- •51. Шляхи збереження біорізноманітностіНачало формы
- •52. Поняття про природно заповідний фонд.Аналіз природно заповідного фонду України та характеристика категорій.
- •53. Регіональні природно-заповідні мережі.
- •54.Поняття екомережі, її структурні елементи та етапи розбудови.
- •55.Характеристика природно-заповідної мережі Полтавщини: проблеми, актуальні завдання та перспективи.
34. Завдання та основні аспекти інвайроментології
Інвайроментологогією (Середовищезнавством) називаємо розділ науки про навколишнє еколого-соціально-економічне (геосоціо-системне) середовище розумової та виробничої діяльності людини і людських спільнот, про раціональне використання природних, соціальних та економічних ресурсів на засадах сталого розвитку та збереження цього середовища сприятливим для теперішніх і майбутніх поколінь. Об’єктом середовищезнавства є еколого-соціально-економічне середовище геосоціальних систем усіх ступенів організованості – від хутірних і сільських, через міські, районні й обласні, до державних і глобальної, а також зовнішнє еколого-соціально-економічне середовище кожної із менших за розміром геосоціосистеми в межах більшої від неї геосоціосистеми, наприклад, міської в структурі районної чи обласної, державної - в структурі територіального об’єднання державних геосоціосистем чи соціосфери загалом.
Базовим поняттям у середовищезнавстві є навколишнє середовище.
На теперішньому етапі взаємовідносин між природними і соціальними силами на Землі проблема навколишнього середовища стає співзвучною з проблемами виваженої економічної діяльності, раціонального природокористування, глибоко продуманого, науково обґрунтованого господарювання, високої суспільної свідомості, культури, духовності й загальної поведінки.
Завданням середовищезнавства є вивчення:
1) закономірностей та особливостей формування й трансформування еколого-соціально-економічного середовища в гео-соціосистемах різних ступенів організованості;
2) взаємозв’язків і взаємозалежностей між природним, соціальним та економічним компонентами довкілля та їхнього впливу на загальний еколого-соціально-економічний розвиток досліджуваних геосоціосистем;
3) взаємозв’язків і взаємовпливів еколого-соціально-економічних умов між сусідніми геосоціосистемами та між більшими за структурно-функціональними показниками й підпорядкованими їм меншими геосоціосистемами;
4) впливу стану довкілля на загальний соціально-економічний розвиток і перспективи збереження природного середовища відповідно до засад сталого розвитку;
5) залежності стану навколишнього середовища від рівня освіченості, культури, духовності й морально-етичної поведінки людей на різних ступенях складності геосоціосистем;
6) можливостей використання інтелектуальних, трудових і фінансових ресурсів для обґрунтування способів та втілення заходів зі збереження, охорони та поліпшення навколишнього середовища геосоціосистем з метою одержання максимальних
соціально-економічного, екологічного, демографічного, медико-біологічного та інших ефектів їхньої роботи;
7) обґрунтування програми, методів і параметрів середовище-знавчого спостереження в системі геосоціосистемного моніторингу з метою моделювання й прогнозування геосоціо-системних процесів та раціонального керування ними.
35. Глобальні екологічні проблеми людства
Екологічна проблема є результатом взаємодії людини та її господарської діяльності з навколишньою природою. Негативна дія людини на природу виявляється у вигляді зниження якості та деградації її окремих компонентів, а також забруднення природи в цілому.
Забруднення виражається в надходженні у навколишнє середовище різноманітних хімічних елементів та їхніх сполук (твердих, рідких, газоподібних), що викидаються промисловими, сільськогосподарськими підприємствами, транспортом, міським комунальним господарством. Випробування ядерного та інших видів зброї, бойові дії забруднюють навколишнє середовище дуже небезпечними речовинами, особливо радіоактивними. Найбільший спектр забруднюючих речовин поставляють підприємства хімічної, потім — металургійної та нафтопереробної промисловості й електроенергетики. Сильним забруднювачем є транспорт, особливо автомобільний і авіаційний.
Сільське господарство також є інтенсивним забруднювачем природи. Найбільша кількість забруднюючих речовин потрапляє в ґрунти з мінеральними добривами, особливо фосфорними (радіоактивні ізотопи, рідкі та розсіяні хімічні елементи). В сільськогосподарських районах використовуються пестициди для знищення шкідників сільськогосподарських культур, дефоліанти —для боротьби з бур'янами. Ці речовини з ґрунту потрапляють в рослини, потім в організми сільськогосподарських тварин і людини. Тваринницькі комплекси також завдають шкоди природі.
Забруднюючі речовини надходять у всі компоненти природного середовища: повітря, воду, гірські породи, ґрунти, рослини й тварини. В організм людини продукти забруднення потрапляють з повітрям, їжею та питною водою.
Негативний вплив на людину здійснюють не лише забруднення, а й невидимі техногенні геофізичні поля, що вивчаються екологічною геофізикою. Цей електромагнітний вплив (електромагнітні поля промислового устаткування, побутових приладів, радіохвилі), який може негативно впливати на живі організми та людину, іонізуюче випромінення промислових підприємств і окремих механізмів. Шкідливо діють на здоров'я людей деякі фізичні поля: акустичне (шумове забруднення), вібраційне, електричне.
Під якістю природного середовища розумють ступінь придатності територій для конкретного виду освоєння (наприклад, для будівництва підприємств або виробництва сільськогосподарських культур). Погіршення якості навколишнього середовища може виникати не тільки при його забрудненні, а і в результаті інтенсивної вирубки лісів, надмірного випасу сільськогосподарських тварин, розорювання земель, будівництва транспортних шляхів, різних промислових об'єктів, накопичення промислових і побутових відходів (звалища) тощо.
Найінтенсивніше відбувається вирубка тропічних лісів, у меншій мірі — лісів помірного поясу. Вирубування тропічних лісів відбувається з інтенсивністю 20 га за хвилину, тобто за кожну секунду вирубується площа в 2 футбольних поля. За останні 40 років площа тропічних лісів зменшилась на 50 %. Якщо так триватиме, то через 30-40 років ці ліси зникнуть.
Вирубка лісів призводить до багатьох негативних наслідків. Ліси — своєрідні «легені планети». Природні комплекси лісів очищують повітря від пилу та шкідливих речовин, виділяють кисень. Рослини — практично єдині постачальники кисню в атмосферу Землі. Ліси зберігають ґрунти від ерозії завдяки густо переплетеній кореневій системі, є регулятором поверхневого й підземного стоків природних вод. При знищенні лісу рівень ґрунтових вод знижується, що приводить до обміління річок; зникає багато видів рослин і тварин; частково змінюється клімат. Все це необоротно збіднює генетичний фонд живої природи Землі. Вирубка лісів повинна супроводжуватися їх відновленням. Для цього необхідний розвиток розплідників деревних культур з подальшою висадкою саджанців на місце знищених лісів.
Величезний негативний вплив на навколишнє середовище здійснює опустелювання, тобто зростання площ, зайнятих пустелями. Опустелювання може бути викликане декількома причинами. Це і зведення лісів з подальшою ерозією ґрунтів, і пересихання річок, струмків, і надмірний випас худоби, коли тварини не тільки з'їдають рослини, але і витоптують їх. Ґрунти, позбавлені кореневої системи рослин, легко видуваються, що приводить до їх вітрової ерозії. Неправильна обробка сільськогосподарських земель може викликати руйнування ґрунтового покриву і появу пустинних ландшафтів.
Інтенсивна господарська діяльність людини, в результаті якої щорік спалюється величезна кількість палива, приводить до вилучення з атмосфери великих об'ємів кисню й викидів вуглекислого газу (СО2), а також інших твердих, рідких і газоподібних сполук. Деякі вчені вважають, що збільшення концентрації СО2 в атмосфері приводить «парникового ефекту», коли нижній шар атмосфери нагрівається за рахунок поглинання молекулами води, вуглекислого газу й деяких інших газів частки теплового випромінювання поверхні Землі, нагрітої Сонцем.
Шкідливі викиди в атмосферу спричиняють руйнування озонового шару та утворюють парниковий ефект.
Парниковий ефект може бути причиною потепління на Землі з подальшим таненням льодів Антарктиди, арктичних і гірських районів і підвищенням рівня води в Світовому океані на декілька десятків метрів, що викличе затоплення густозаселених низовинних районів материків, де проживають сотні мільйонів людей. Потепління також може привести до танення багатолітньої мерзлоти в полярних районах і зсуву природних зон до полюсів. Існує й інша точка зору на потепління клімату, яке пов'язане не із збільшенням концентрації СО2 в атмосфері, а з активізацією вікових ритмів сонячної активності. Надлишкова для біосфери кількість вуглекислого газу поглинається водами Світового океану й виводиться в осад у вигляді вапняків та інших гірських порід. У будь-якому випадку потепління клімату на 2 — 3 градуси приведе до збитку в 1 — 2 % світового валового продукту, а для країн, що розвиваються, у декілька разів більше.
Останнім часом багато суперечок ведеться з приводу «руйнування» озонового шару стратосфери й утворення «озонових дір» речовинами, що використовуються в аерозолях і холодильних установках. Озоновий шар оберігає живі організми на Землі від небезпечної дії короткохвильової ультрафіолетової радіації Сонця. Проте ряд учених вважає, що зміна озонового шару й утворення в нім «дірок» процес природний, не пов'язаний з техногенною діяльністю людей.
Екологічні проблеми є наслідком багатьох проблем і не можуть бути вирішені у межах окремої держави, тому що завдяки глобальному кругообігу речовини й енергії географічна оболонка є єдиним природним комплексом. Для вирішення екологічних проблем необхідні принципово нові, енергозберігаючі та не забруднюючі навколишню природу технології.
