46.Стратегія й тактика виживання людства

Нині настав час серйозного переосмислення людством ставлення до природи, час об'єднання зусиль націй і народів у боротьбі за врятування біосфери планети, здійснення нових локальних, регіональних і міжнародних програм подальшого розвитку та виживання, які повинні базуватися на нових соціально-політичних засадах, екологічній основі, глибоких екологічних знаннях і підвищеній загальнолюдській екологічній свідомості. Існування й благополуччя людини сьогодні залежить від того, чи вдасться нам піднести принципи довгострокового розвитку до рівня всесвітньої етики. Для цього слід докласти великих зусиль і підвищити готовність до співробітництва націй в таких сферах, як глобальна ліквідація бідності, активна підтримка миру в усьому світі, підвищення міжнародної безпеки, раціональне, бережливе використання глобальних загальних природних ресурсів, регулювання народонаселення, вирішення проблем енергетики (максимальне залучення альтернативних видів енергії, підвищення ефективності, надійності та безпечності існуючих), харчування, урбанізації, охорони флори та фауни. Тягар цих турбот має лягти на всі країни.

Ті з них, що розвиваються, перш за все повинні вирішувати демографічні проблеми, проблеми опустелювання, знищення лісів, фауни та флори, розвинені країни - суперурбанізації, перезабруднення довкілля промисловими й сільськогосподарськими відходами, особливо токсичними, понадвиробництва та понадспоживання, кислотних дощів і демілітаризації. Всі країни повинні брати участь у збереженні світу, виправленні економічної системи, яка посилює нерівність і збільшує кількість бідних і голодних. Для майбутнього всього людства наступні два десятиріччя будуть визначальними: або співдружність націй вирішить найголовніші екологічні проблеми, або почнеться незворотна деградація біосфери й поступова загибель цивілізації. Планета вже не витримує антропогенного тиску: подвоєння населення всього за кілька десятиріч та його концентрація головним чином у містах; п'яти-десятикратний приріст економічної активності менш, ніж за століття; некероване зростання різних перетворень у сільському господарстві, енергетичних і промислових системах; супермілітаризація суспільства та накопичення величезної кількості глобально небезпечної ядерної та хімічної зброї. Нові технології та потенційно необмежений доступ до інформації відкривають нові величезні перспективи позитивного й негативного перетворення довкілля.

Кожна сфера змін людської діяльності має свої складні та важливі завдання, але головна проблема витікає із їх системного характеру. Через це довкілля та розвиток, які ще донедавна вважали ізольованими одне від одного, виявилися тісно пов'язаними. Пов'язуються також окремі галузі знань, організації, відомства, країни. Взаємопов'язаний, комплексний характер нових завдань і екологічних проблем вступив у протиріччя з характером дій існуючих національних відомств у межах кожної країни та транснаціональних компаній і корпорацій світу. Ці відомства, як правило, є незалежними, відокремленими і виконують порівняно вузькі завдання, приймаючи рішення за закритими дверима. Існує роз'єднаність відомств, що керують економікою, і відомств, які відповідають за охорону природи.

Новий підхід потребує докорінної зміни ставлення урядів, відомств, корпорацій і приватних осіб до навколишнього середовища, подальшого розвитку й міжнародного співробітництва. Такий підхід може реалізуватися двома шляхами. Перший - коли головна увага буде зосереджена на екологічних наслідках, другий — на причинах.

На першому шляху останнім часом уже досягнуто певних успіхів: у багатьох відомствах з'явилися нові установи, які почали займатися охороною довкілля та раціональним використанням ресурсів (укомплектовані, переважно, науковим персоналом). Розгорнуто екологічний моніторинг, спеціальні екологічні дослідження, поліпшується інформування в межах окремих країн і в міжнародному масштабі, вдосконалено екологічне законодавство, яке сприяло розробці нових, екологічно нешкідливих і менш ресурсоємних технологій.

Більшість відомств і організацій раніше головну увагу приділяли винятково наслідкам екологічних порушень. Нині настав час проаналізувати перш за все причини негативних ситуацій і почати їх усунення.

Тепер зрозуміло, що при обранні напрямів майбутньої діяльності, яка має на меті стійкий розвиток і нормалізацію екологічної ситуації, економічні аспекти повинні обов'язково розглядатися одночасно з економічними, торговими, енергетичними, сільськогосподарськими, промисловими, військовими, культурно-освітніми та соціально-політичними в рамках одних і тих же підходів і в тих самих національних і міжнародних установах. Це — головне організаційне завдання на найближчі роки. Людство сьогодні завдяки своїй чисельності, розумовому потенціалу, активності вже може радикально змінити системи, що складалися на планеті тисячоліттями й мільйонами років. Темпи змін настільки великі, що за ними не встигають науково-технічні знання й наші особисті можливості оцінювати та осмислювати екологічну ситуацію. Просте пристосування до цієї ситуації є хибним шляхом.