- •Філософія. Специфіка ф-их проблем та характер ф. Знання.
- •2. Структура філософського знання.
- •4. Філософія і міфологія. Особливості міфологічного світогляду давніх слов”ян.
- •3. Філософія і світогляд. Структура світогляду та його історичні форми.
- •5. Філософія і релігійний світогляд. Світові релігії.
- •Філософія та наука. Методологічна роль філософії в науковому пізнанні
- •7. Основні риси давньоіндійської філософії: брахманізм, буддизм, індуїзм.
- •9. Антична філософія: характерні риси та основні періоди розвитку. Діалектика Сократа.
- •10.Філософія Платона: теорія ідей, вчення про суспільство та державу.
- •13. Філософія доби в-ння: гуманізм та антропоцентризм, натуралізм, пантеїзм.
- •8. Філософія Давнього Китаю. Даосизм і конфуціанство
- •11. Філософія Арістотеля: критика теорії ідей Платона, вчення про категорії, етика.
- •12.Філлософія Середньовіччя. Філософія с-ччя: теоцентризм, реалізм, номіналізм.
- •14. Особливості ф-фії Нового ч.: емпіризм та раціоналізм. Проблема м-ду пізнання.
- •15. Філософія французького Просвітництва XVIII ст.
- •16. Філософія Канта: вчення про антиномії, теорія пізнання, етика.
- •17. Філософія г.-в.Ф. Гегеля: принцип тотожності мислення та буття, діалектика.
- •18. Філософія л.Фейєрбаха: атропологічний принцип та вчення про релігію.
- •19. Філософія к.Маркса: матеріалістичне розуміння історії. Вплив марксизму на світову філософію та соціальну практику.
- •20. Діалектика: її сутність та основні історичні форми. Діалектичний матеріалізм як історична форма діалектики.
- •21. Зародження філософських ідей в Київській Русі.
- •22. Філософсько-етичні погляди г.Сковороди та їх вплив на укр. Та рос. Філософію.
- •26. Соціально-філософські погляди і.Франка. (Що таке поступ?)
- •23. Києво-Могилянська Академія як осередок української і слов’янської культур.
- •24. Російська релігійна філософія кінця XIX– початку xXст.
- •25. Соціально-філософські мотиви в творчості т.Г.Шевченка
- •27. Релігійна філософія xXст. (п.Тейяр де Шарден, п.Тілліх, г.Марсель)
- •28.Антропологічний ренесанс в філософії хх ст.
- •29. Людське існування як головна тема філософії екзистенціалізму.
- •30. Герменевтика: проблеми інтерпретації та розуміння, герменевтичне коло.
- •32. Проблема буття в історії філософії. Уявлення про структуру буття (матеріальне, духовне, соціальне). Концепції монізму, дуалізму, плюралізму.
- •31. Комунікативна філософія: проблеми, представники, напрямки.
- •33.Буття, субстанція, універсум. Еволюція уявлень про матерію. Атрибути матерії.
- •34. Діяльність як спосіб буття людини в світі. Структура і форми діяльності: предметно-практична, духовно-практична, духовно-теоретична. Поняття духовності.
- •35. Поняття культури. Культура як реалізація творчих сил людини (буття гуманізму). Культура і цивілізація. Масова культура та її роль в сучасному суспільстві.
- •36. Модерн і постмодерн. Основні риси філософії постмодерну (ж.Ліотар, ж.Дельоз)
- •37. Проблема свідомості. Свідоме, несвідоме, підсвідоме. Свідомість людини і психіка тварин.
- •38. Свідомість як суспільний феномен. Колективне несвідоме (концепція архетипіе к.Юнга). Свідомість і мова. Національна мова і національна свідомість.
- •39. Філософські категорії, їх специфіка, функції, історичний характер (системи категорій Платона, Арістотеля, Канта, Гегеля).
- •40. Категорії рух, простір, час та їх світоглядне і методологічне значення.
- •41. Категорії закон і хаос та їх значення в світорозумінні та сучасній науці. Основні ідеї синергетики та їх світоглядна роль.
- •Категорії сутність і явище та їх роль в науковому пізнанні.
- •43. Принципи детермінізму та індетермінізму. Категорії детермінації: причина і наслідок, необхідність і випадковість, умова і обумовлене.
- •44. Категорії форма і зміст, структура і елемент, система і функція. Структуралізм і постструктуралізм.
- •45. Проблема пізнання. Суб’єкт та об’єкт пізнання. Діалектика суб’єкта і об’єкта в процесі пізнання. Еволюційна епістемологія (ж.Піаже, к.Лоренц).
- •46. Співвідношення абстрактного і конкретного в пізнанні
- •47. Істина як гносеологічна та культурологічна категорія. Концепції істини.
- •49. Поняття науки. Критерії наукового знання. Ідеали та норми наукового знання.
- •48. Чуттєве та раціональне, емпіричне та теоретичне в пізнанні. Сенсуалізм та раціоналізм. Роль емоцій у пізнанні. Проблема інтуїції.
- •50. Поняття методології та наукового м-ду. М-ди емпіричного та теорем. Рівнів пізнання.
- •51. Основні форми наукового пізнання: науковий факт, проблема, гіпотеза, концепція, теорія.
- •53. Особливості технічного пізнання. Наука, технологія, культура: проблеми гуманізації та соціальної відповідальності.
- •55. Філософія позитивізму. Постпозитивістське тлумачення науки.
- •54. Класична, некласична та постнекласична наука. (Збірник Totallogy-XXI. Другий і третій випуск.
- •56. Соціальне буття як проблема. Філософія історії: специфіка, головні проблеми.
- •57. Проблема типологізації історії. Культура, цивілізація, формація, епоха.
- •58. Поняття традиційного, індустріального та постіндустріального суспільства. Ідея інформаційного суспільства.
- •59. Суспільство і природа: єдність і відмінність. Екологічні та демографічні проблеми.
- •61. Роль економіки в суспільстві. Історичні способи виробництва і закономірності їх розвитку (к.Маркс, р.Арон, д.Белл). Історицизм і критика його к.Поппером
- •62. Наука і техніка як чинники суспільного розвитку. Сциєнтистські та технократичні концепції історичного процесу і їх оцінка.
- •64. Мораль як соціокультурний феномен. Категорії моралі. Мораль та право.
- •63. Духовний фактор в історії. Суспільні ідеали (свобода, соціальна справедливість, солідарність та ін.), ідеології, соціальні міфи та утопії в житті суспільства.
- •65. Політика і політична організація суспільства та їх роль у визначенні суспільних процесів. Структура політичної організації. Демократія і тоталітаризм.
- •68. Соціальна структура і соціальні відносини. Роль інтелігенції в суспільному розвитку. Проблема формування національної еліти.
- •67. Громадянське суспільство і держава. Проблеми становлення громадянського суспільства в Україні.
- •69. Історичні форми людських спільнот. Етнос і нація. Особливості формування української нації.
- •70. Проблема суб’єктів історії: особа, народні маси, класи, нації. (к.Маркс „к критике полит экономии”).
- •71. Реформи і революції, війна і мир, конфлікти та консенсус як форми суспільних трансформацій.
- •72. Проблеми сенсу та спрямованості історії. Основні концепції критеріїв суспільного розвитку.
- •73. Людина як суб’єкт власного життя. Життєвий шлях людини: поняття, проблеми, цілісність. (э.Фромм «Душа человека»).
- •76. Техніка і технологія в системі культури. (Збірники: Философия техники в фрг).
- •77. Прогнози і перспективи розвитку сучасної цивілізації. (Тоффлер о. Третя хвиля).
- •75. Наука в контексті формування нової моделі світу сучасної цивілізації: цілісність і багатоманітність, діалог культур, інформаційний простір.
- •78. Основні проблеми та ідеї в сучасній вітчизняній філософії.
73. Людина як суб’єкт власного життя. Життєвий шлях людини: поняття, проблеми, цілісність. (э.Фромм «Душа человека»).
Суб´єкт - це той, хто діє, спрямовуючи свою діяльність, вплив та увагу на щось або на когось. Філософське тлумачення поняття "суб´єкт" передбачає співвідносність останнього з поняттям "об´єкт", під яким розуміють пасивне начало - те, на що діють, що приймає на себе вплив від дій та поведінки інших учасників взаємодії. Об´єкт політики - це ті елементи політичного життя, а також суспільні явища, на які спрямовані діяльність і вплив суб´єктів політики. У філософії поняття "об´єкт" і "суб´єкт" співіснують у діалектичній єдності, є взаємозалежними, взаємозумовленими і здатні змінюватися місцями.
Проблеми життєвого шляху особистості Вперше поняття життєвого шляху й ідея суб'єкта життя запропоновані С.Л. Рубінштейном у середині 1930-х.
Для Рубінштейна життєвий шлях – це рух людини вперед, а й рух вгору, до найкращим проявам людської сутності, до досягнення особистісного досконалості. Свідомість, активність особистості розглядаються Рубінштейном як "вищі особистісні освіти", які виконують функції організації, регуляції, забезпечення цілісності життєвого шляху людину, як суб'єкта діяльності. Основним визначального чинника теоретичноС.Л. Б.Г. Ананьєв вважав, що життєвий шлях – це історія формування та розвитку особистості певному суспільстві.
Эрих Фромм раскрыл особенности философско-антропологического мышления Маркса, показав, что для него история человечества - это, прежде всего летопись постоянного развития человека и одновременно растущего отчуждения. Весьма перспективно и оригинально истолковывая марксистское учение, американский философ отмечал, что отчужденный человек не только чужд другим людям, он лишен человечности как в естественном, природном, так и в духовном смысле. Такое отчуждение от человеческой сущности ведет к экзистенциальному эгоизму и формулируется как превращение человека в средство своего индивидуального существования. В процессе отчуждения человек в известном смысле лишается даже своего тела и окружающей его природы, а также своего духовного "Я", себя самого как человеческого существа. При раскрытии понятия отчуждения Фромм проводит параллели со служением идолам. Идолы – это вещи, сотворенные человеком и которым он преклоняется. В таком отношении к вещам и сам человек превращается в вещь, переставая видеть себя в качестве творца.
76. Техніка і технологія в системі культури. (Збірники: Философия техники в фрг).
під технікою ми розуміємо систему матеріальних, інструментальних засобів, за допомогою яких людина впливає на навколишній світ, перетворює його, створює, транслює і відтворює культуру. Витоки техніки, як втім, і всієї культури, кореняться в людській природі, її сильних і слабких сторонах. Будучи фізично слабкими, у порівнянні з іншими представниками живого світу, наші далекі предки не тільки покладалися на готовіприродні ресурси існування і захисту від зовнішньої небезпеки, а й почали створювати їх самі. Слабкість породила штучну силу Техніка разом з мовою стала загальним інструментом культуротворчества, а з часом - найважливішим елементом культури. У своєму розвитку техніка пройшла великий і важкий шлях. Протягом багатьох тисячоліть (до XVIII ст.) Поява напівавтоматичної, машинної техніки (пароплава, паровоза, автомобіля, трактора, конвеєра, літака) призвело до того, що продуктивність перетворювального впливу різко зросла. Культуротворчий результат у процесі застосування даної техніки дуже значний. Використовуючи її, людина радикально перетворив природу і самого себе, стандартизував свою діяльність. Він цілком включився в культурний простір. Але сила техніки творчий потенціал людини. До того ж вона в силу своєї недосконалості досить часто виходила з-під контролю людини, створюючи чимало проблем. У XX ст. з'явилася автоматична техніка, самостійно, за вашим людиною програмі, виконує складні операції. Роль людини тут зводиться до розробки програм та управління. З такою технікою працює обмежене коло професіоналів високого класу. Культуротворчий результат цієї техніки невичерпний. З її допомогою стали радикально змінюватися всі елементи культури. Техніка, безумовно, стала невід'ємною частиною всієї системи культури.
Фридрих Рапп Философия техники: Всего несколько десятилетий назад вклад техники в цивилизацию обычно лишь приветствовался, и потому попросту не видели никакой необходимости в исследовании философских проблем техники. Были, разумеется, исключения, но они не привлекали особого внимания. До второй мировой войны вопросами судьбы современной техники проникались в своем интуитивном восприятии больше художники и поэты, чем философы своим методом рационального осмысления Непрерывный технический прогресс со времен промышленной революции, казалось, подтверждал идею рационалистов о господстве человека над природой и оптимизм века Просвещения Биологические социальные теории эволюции XIX века укрепили надежду на безграничный экономический рост, а также, как следствие этого, на обеспечение общественного, культурного и даже морального прогресса человечества с помощью науки, техники и промышленности . И все же тенденция принимать хорошее за само собою разумеющееся и замечать только плохое не является главной причиной пренебрежения философией техники Наряду с конкретными историческими обстоятельствами к этому имеет отношение также и теоретически ориентированная интеллектуальная традиция западной философии. Технику обычно рассматривали как ремесло или, в лучшем случае, как простое применение научных открытий и тем самым — деятельность интеллектуально более низкого порядка, не заслуживающую философского исследования. Философия, которая с самого своего возникновения рассматривалась как относящаяся к царству теоретического мышления и идей, неизменно возникающих у человека, по необходимости противопоставлялась любой практической, технической деятельности, основывающейся, как считалось, только на интуитивном умении делать нечто Как утверждает Блюменберг в своем историческом и феноменологическом анализе “Судьбой философии стало положение, будто она может отстаивать свою субстанциальность, лишь выступая против “техники” в широком ее смысле”.
