Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
всі відповіді.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
213 Кб
Скачать
☆

58. Поняття та форми реалізації норм права

Реалізація права— втілення правових норм принципів у правомір­ній поведінці суб'єктів права, у їх практичній діяльності. Її можна розглядати як процес і як кінцевий результат.

Поняття «реалізація права» охоплює кілька способів і форм впли­ву на поведінку суб'єктів права.

За рівнем (глибиною) реалізації приписів, що містяться в нормативних актах, можлива:

Реалізація загальних установлень— це втілення в життя тих уста­новлень, які містяться в преамбулах законів; у статтях, що фіксують загальні завдання і принципи права і правової діяльності 

Реалізація конкретних правових норм у конкретних правовідноси­нах— це втілення в реальні відносини конкретних норм права, яке відбувається через два види зв'язку між суб'єктами: 1) автономний зв'язок (юридична рівність сторін — сфера приватного права); 2) владний, авторитарний зв'язок (відносини влади і підпорядкування — сфера публічного права).

Реалізація загальних правових нормпоза правовідносинами— це втілення в життя загальних норм, які встановлюють правовий статус і компетенцію суб'єктів права, тобто безперешкодне використання суб'єктивних прав і свідоме виконання юридичних обов'язків без кон­кретних зв'язків або відносин між суб'єктами права.

Реалізувати правові норми поза правовідносинами можна удвох формах:

1) активна— реалізація загальних правових норм, якими користу­ються суб'єкти права щодо всіх інших суб'єктів. Цим правам відпові­дають обов'язки всіх інших суб'єктів не чинити дій, які б могли пе­решкодити їх здійсненню (участь у мітингах і демонстраціях та інші конституційні права);

2) пасивна— реалізація норм, що містять заборони, через утриман­ня суб'єкта від дій, за які встановлюється юридична відповідальність. Вона полягає в додержанні обов'язків, непорушенні заборонних норм, узгодженні своєї поведінки з нормами права, що встановлюють юри­дичну відповідальність.

Форми реалізація права за кількістю суб'єктів:

— індивідуальна (особиста участь у виборах);

— колективна (місцевий референдум може бути проведений за ви­могою не менше полонини народних депутатів від загальної кількості місцевої ради).

Форми безпосередньої реалізації права:

Додержання(заборон)- стримування від дій, заборонених юридичними нор­мами, суворе додержання встановлених заборон (напри­клад, дотримання швидкості руху автомобіляв місті — 60 км на годину). Передбачає пасивну поведінку суб 'єкта — незалежно від його власного бажання.

Виконання(обов’язків) – вчинення активних дій, що наказуються нормами права в інтересах правомочної сторони, виконання обов’язків

наприклад, своєчасне заповнення і подання в податкову адміністрацію декларації про доходи). Передбачає активну поведінку cvб'єкта - незалежно від його власного бажання.

Використання(прав) - використання можливостей, наданихправовими нормами, здійсненнясуб'єктивних прав для задоволен­ня власного інтересу (наприклад, використання права на вищу освіту). Передбачає як активну, так і пасивну поведінку.

59. Способи викладення правових нарм .

Способи викладення норми права можуть бути різними. Для країн континентальної Європи (романо-германська правова сім’я) характерною є абстрактна формавикладення правових норм. Ознаки врегульованих правом ситуацій у такому разі подаються в узагальненій формі. Казуїстична форма викладення правової норми є характерною для країн англо-американської (англосаксонської) правової сім’ї, коли вказана в нормі ситуація викладена детально, з переліком окремих варіантів – казусів.

Нормативно–правові акти (закони та підзаконні акти) переважно містять значне число правових норм, які так або інакше пов’язані із предметом правового регулювання цього акту. У кодексах систематизований такий обсяг правових приписів, які охоплюють своєю регулятивною дією галузі або підгалузі права.

Нормотворча юридична техніка виробила найбільш раціональні способи розташування правових норм у нормативно-правових актах, що забезпечують певну структуру цих актів і зручність користування нормативно–правовим матеріалом. Структурно нормативно-правові акти складаються із загальної і особливої частин, розділів і глав. Первинною ж складовою є стаття нормативно-правового акту (у підзаконних нормативно-правових актах – пункт). У статті може міститися одна або декілька правових норм.

Можливі наступні варіанти співвідношення норми права і статті нормативно-правового акту:

1) у одній статті міститься одна норма права. Приклад – ст.432 Кримінального кодексу України «Мародерство»: «Викрадання на полі битви речей, що знаходяться при убитих або поранених (мародерство), – карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років». Стаття містить: гіпотезу – поле битви і майно, що знаходиться при убитих і поранених (інакше кажучи, більш ніде мародерство неможливе); диспозицію – заборону викрадання речей; санкцію – міру відповідальності за це діяння;

2) у одній статті міститься декілька норм права. У такому разі норми права регулюють декілька правових відносин, що об’єднуються єдиною життєвою ситуацією. Наприклад, ст.185 Кримінального кодексу України, що складається з п’яти частин, об’єднує всі варіанти правового реагування на здійснення крадіжки. Цей варіант співвідношення норми права і статті нормативно–правового акту є найбільш поширеним;

3) елементи однієї норми права розташовані в декількох статтях. Цей варіант має місце у тому випадку, коли елементи правової норми (гіпотези, диспозиції, санкції) за допомогою прямих відсилань або бланкетного прийому виражені в інших нормах права. Наприклад, ст.328 Кримінального кодексу України «Розголошування державної таємниці» є відсильною. Ця стаття застосовується тільки в тому випадку, якщо вказане у ній діяння не містить ознак державної зради або шпигунства (ст.111 і ст.114 УК України).