- •1 Питання.
- •2 Питання.
- •3 Питання.
- •4 Питання.
- •5 Питання.
- •6 Питання.
- •7 Питання.
- •8 Питання.
- •10 Питання.
- •9 Питання.
- •11 Питання.
- •12 Питання
- •13 Питання
- •14 Питання
- •15 Питання
- •16 Питання
- •17 Питання
- •18 Питання
- •19 Питання
- •20 Питання
- •21 Питання
- •22 Питання
- •23 Питання
- •24 Питання
- •25 Питання
- •26 Питання
- •27 Питання
- •27. Принципи діяльності державного апарату
- •28 Питання
- •29 Питання
- •30 Питання
- •31. Розподіл влади як принцип правової держави
- •40. Закон поняття та структура .
- •41. Юридичний прецедент як джерело права.
- •42. Співідношення права та моралі
- •43.Форми реалізації права
- •44. Розяснення норм права .
- •45. Юридична відповідальність та державаний примус.
- •46. Ефективність правового регулювання.
- •48. Поняття та види форм права
- •49. Склад правопорушення
- •50. Дія нпа за часом у просторі і за колом осіб .
- •51. Поняття, ознаки, види протиправної поведінки .
- •52. Поняття та сутність юридичної відповідальності
- •53. Юридичні колізії та способи їх усунення.
- •54.Способи тлумачення норм права
- •55. Поняття та елементи правової поведінки .
- •56. Поняття та види правопорушення .
- •57. Методи та стадії правотворчості
- •58. Поняття та форми реалізації норм права
- •59. Способи викладення правових нарм .
- •60. Обєкти правовідносин
- •67. Субєкти права та юридичні обов’язки : поняття та структура
- •68. Поняття та необхідність тлумачення норм права
- •69. Підстави винекнення правовідносин
- •70.Поняття та класифікація функцій права
- •71. Співідношення систем права і законодавства
- •72. Поняття ознаки та види злочинів
- •73.Види юридичної відповідальності
- •Відмінність нормативних актів від актів застосування норм права
- •Галузь права: поняття та характеристика основних галузей права
- •79. Поняття законодавства поняття та структура
- •80. Інститут права поняття та види
- •81 Поняття та класифікація юридичних фактів.
- •82 Види правотворчості
- •83. Предмет та метод правового регулювання як підстава кваліфікації норм права глузі
- •84. Поняття ознаки та види правомірної поведінки
- •85 Правове виховання: поняття, форми, методи
- •86. Поняття та структурні елементи системи права
- •89. Правові системи світу поняття та класифікація
- •90 Класифікація правових норм
- •91. Акти офіційного тлумачення: поняття, ознаки та види.
- •93 Поняття та структура норми права
- •94 Поняття та форми реалізації права
- •96.Поняття та ознаки правовідносин
- •96. Поняття і місце нпа в системі джерел права .
- •97. Систематизація нормативних актів: поняття і види.
- •98. Поняття, ознаки і сутність права.
- •99. Прогалини в праві та способи їх усунення
- •100. Поняття та види нормативно-правових актів.
- •Основні теорії виникнення права.
- •Поняття права в об’єктивному і суб’єктивному розумінні.
- •103 Поняття структура та види правосвідомості
- •104 Способи тлумачення норм права
58. Поняття та форми реалізації норм права
Реалізація права— втілення правових норм принципів у правомірній поведінці суб'єктів права, у їх практичній діяльності. Її можна розглядати як процес і як кінцевий результат.
Поняття «реалізація права» охоплює кілька способів і форм впливу на поведінку суб'єктів права.
За рівнем (глибиною) реалізації приписів, що містяться в нормативних актах, можлива:
Реалізація загальних установлень— це втілення в життя тих установлень, які містяться в преамбулах законів; у статтях, що фіксують загальні завдання і принципи права і правової діяльності
Реалізація конкретних правових норм у конкретних правовідносинах— це втілення в реальні відносини конкретних норм права, яке відбувається через два види зв'язку між суб'єктами: 1) автономний зв'язок (юридична рівність сторін — сфера приватного права); 2) владний, авторитарний зв'язок (відносини влади і підпорядкування — сфера публічного права).
Реалізація загальних правових нормпоза правовідносинами— це втілення в життя загальних норм, які встановлюють правовий статус і компетенцію суб'єктів права, тобто безперешкодне використання суб'єктивних прав і свідоме виконання юридичних обов'язків без конкретних зв'язків або відносин між суб'єктами права.
Реалізувати правові норми поза правовідносинами можна удвох формах:
1) активна— реалізація загальних правових норм, якими користуються суб'єкти права щодо всіх інших суб'єктів. Цим правам відповідають обов'язки всіх інших суб'єктів не чинити дій, які б могли перешкодити їх здійсненню (участь у мітингах і демонстраціях та інші конституційні права);
2) пасивна— реалізація норм, що містять заборони, через утримання суб'єкта від дій, за які встановлюється юридична відповідальність. Вона полягає в додержанні обов'язків, непорушенні заборонних норм, узгодженні своєї поведінки з нормами права, що встановлюють юридичну відповідальність.
Форми реалізація права за кількістю суб'єктів:
— індивідуальна (особиста участь у виборах);
— колективна (місцевий референдум може бути проведений за вимогою не менше полонини народних депутатів від загальної кількості місцевої ради).
Форми безпосередньої реалізації права:
Додержання(заборон)- стримування від дій, заборонених юридичними нормами, суворе додержання встановлених заборон (наприклад, дотримання швидкості руху автомобіляв місті — 60 км на годину). Передбачає пасивну поведінку суб 'єкта — незалежно від його власного бажання.
Виконання(обов’язків) – вчинення активних дій, що наказуються нормами права в інтересах правомочної сторони, виконання обов’язків
наприклад, своєчасне заповнення і подання в податкову адміністрацію декларації про доходи). Передбачає активну поведінку cvб'єкта - незалежно від його власного бажання.
Використання(прав) - використання можливостей, наданихправовими нормами, здійсненнясуб'єктивних прав для задоволення власного інтересу (наприклад, використання права на вищу освіту). Передбачає як активну, так і пасивну поведінку.
59. Способи викладення правових нарм .
Способи викладення норми права можуть бути різними. Для країн континентальної Європи (романо-германська правова сім’я) характерною є абстрактна формавикладення правових норм. Ознаки врегульованих правом ситуацій у такому разі подаються в узагальненій формі. Казуїстична форма викладення правової норми є характерною для країн англо-американської (англосаксонської) правової сім’ї, коли вказана в нормі ситуація викладена детально, з переліком окремих варіантів – казусів.
Нормативно–правові акти (закони та підзаконні акти) переважно містять значне число правових норм, які так або інакше пов’язані із предметом правового регулювання цього акту. У кодексах систематизований такий обсяг правових приписів, які охоплюють своєю регулятивною дією галузі або підгалузі права.
Нормотворча юридична техніка виробила найбільш раціональні способи розташування правових норм у нормативно-правових актах, що забезпечують певну структуру цих актів і зручність користування нормативно–правовим матеріалом. Структурно нормативно-правові акти складаються із загальної і особливої частин, розділів і глав. Первинною ж складовою є стаття нормативно-правового акту (у підзаконних нормативно-правових актах – пункт). У статті може міститися одна або декілька правових норм.
Можливі наступні варіанти співвідношення норми права і статті нормативно-правового акту:
1) у одній статті міститься одна норма права. Приклад – ст.432 Кримінального кодексу України «Мародерство»: «Викрадання на полі битви речей, що знаходяться при убитих або поранених (мародерство), – карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років». Стаття містить: гіпотезу – поле битви і майно, що знаходиться при убитих і поранених (інакше кажучи, більш ніде мародерство неможливе); диспозицію – заборону викрадання речей; санкцію – міру відповідальності за це діяння;
2) у одній статті міститься декілька норм права. У такому разі норми права регулюють декілька правових відносин, що об’єднуються єдиною життєвою ситуацією. Наприклад, ст.185 Кримінального кодексу України, що складається з п’яти частин, об’єднує всі варіанти правового реагування на здійснення крадіжки. Цей варіант співвідношення норми права і статті нормативно–правового акту є найбільш поширеним;
3) елементи однієї норми права розташовані в декількох статтях. Цей варіант має місце у тому випадку, коли елементи правової норми (гіпотези, диспозиції, санкції) за допомогою прямих відсилань або бланкетного прийому виражені в інших нормах права. Наприклад, ст.328 Кримінального кодексу України «Розголошування державної таємниці» є відсильною. Ця стаття застосовується тільки в тому випадку, якщо вказане у ній діяння не містить ознак державної зради або шпигунства (ст.111 і ст.114 УК України).
