9 Питання.

Державний режим – це сукупність форм і методів здійснення державної влади. Це поняття дає відповідь на питання про те, які методи панують у процесі здійснення державної діяльності і досягнення тих цілей, що стоять перед

державою.

Поняття державного режиму не слід повністю ототожнювати з поняттям "політичний режим", хоча вони близькі один до одного. Останнє поняття має більш широке значення і характеризує не тільки методи діяльності державних

органів, що визначається поняттям "державний режим", але й можливості та форми діяльності всіх елементів політичної системи – політичних партій, рухів, інших об’єднань громадян.

Із цих позицій розрізняють демократичний і антидемократичний державні

режими.

Демократичний державний режим – це стан політичного життя, при якому державна влада здійснюється на основі принципів широкої і реальної участі громадян та їх об’єднань у формуванні державної політики, утворенні та

діяльності органів держави, дотриманні основних прав людини і т.п. Насправді можуть проявлятись різновиди демократичного державного режиму, наприклад режим парламентської демократії, демократично-

ліберальний, національно-демократичний та ін.

В умовах антидемократичного державного режиму при здійсненні державної влади значно звужуються, а то й зовсім усуваються можливості реального впливу громадян і їх об’єднань на управління державою, обмежуються або порушуються основні права людини, реальна влада зосереджується в руках неконтрольованої народом групи осіб чи в руках однієї особи. Різновидами антидемократичних державних режимів є авторитарний,тоталітарний, вождізм; режими: військово-диктаторський, фашистський,расистський. У більшості сучасних країн твердо встановилися ті або інші різновиди демократичних державних режимів. І лише в небагатьох країнах, переважно Близького Сходу та Африки, зберігаються різні модифікації антидемократичних державних режимів.

(Теорія держави і права. – К.: Юрінформ,1995

10 Питання.

Державна влада як вид влади публічної є тією суспільною силою, котра здатна з допомогою правових та організаційних засобів реалізувати волю держави в межах конституції та законів [10, с. 20]. Політологи вважають, що державна влада – це державна організація політичного управління суспільством, яка як за обсягом, так і за засобами впливу перевищує всі інші різновиди влади в усіх соціальних утвореннях. Вона поширюється на всі сфери суспільного життя, здійснюється за допомогою спеціального апарату примусу або переконання та володіє монопольним правом видавати загальнообов'язкові нормативно-правові акти [5, с. 390].За своєю суттю, державна влада – це легітимне офіційне волевиявлення держави, її органів та посадових осіб, що представляє собою здійснення влади народу [4, с. 7]. Суть державної влади в різних державах різна. У демократичних державах вона має демократично-правовий характер (проте не можна занадто категорично визначати її як загальнонародну), в антидемократичних навпаки, вона заснована на державному примусі,насильстві, свавіллі, беззаконні. Характер і суть державної влади проявляються в її практичній діяльності з реалізації внутрішньої та зовнішньої політики, в її дієздатності, у здібностях і можливостях правильно управляти державою й суспільством, в її законності чи беззаконні, в її

моральності чи аморальності.Матеріальною основою діяльності сучасної держави, а також духовною опорою буття держави, що створює умови для розвитку нового типу культури і нової організації соціального управління, виступає громадянське суспільство. Суверенні індивіди в громадянському суспільстві через суспільний договір формують державу, яку наділяють владою і правовими основами для своєї діяльності. Через діяльність держави, її відповідних органів здійснюється саморегуляція суспільства, при цьому найефективнішим засобом регламентації процесу самоорганізації суспільства є право, яке у взаємодії з державою становить нормативне інституційне утворення. Тобто державна влада повинна ефективно впливати на суспільство через законотворчість, на основі якої і розвивається громадянське суспільство, а останнє натомість забезпечує особливий порядок створення державних інституцій, в тому числі законотворчих