89. Правові системи світу поняття та класифікація

У основі класифікації правових систем на правові блоки (сім'ї) лежать такі критерії (ознаки): історичні, ідеологічні,технико-юридические, стильові,комплексно-юридические,культурно-правовие,религиозно-етнические, географічні, расові.

До старим, "класичним" правовим сім'ям ставляться 1) сім'я загального правничий та 2)романо-германская (континентальна), належать до західної юридичної традиції.

Загальне (>англо-саксонское) право історично склалося в Англії. Загальне право відповідає своїй назві тим, що його, по-перше, діяло біля всієї Англії (період його становлення - X-XIII століття) як судових звичаїв, що виникають крім законодавства, і, по-друге, воно поширювалося усім вільних підданих короля у цивільному судочинстві. Узагальнюючи судову практику у своїх рішеннях, судді керувалися нормами вже сформованих взаємин держави і з їхньої основі виробляли свої юридичні принципи. Сукупність цих рішень, точніше, принципів, де вони грунтувалися (прецедентів), була обов'язкової всім судів і участі, в такий спосіб, становила систему загального права.

Специфіка загального права полягає у:

1) відсутності кодифікованих галузей правничий та 2) про наявність у ролі джерела права величезної кількості судових рішень (прецедентів), є зразками для аналогічних справ, аналізованих іншими судами. Окрім загальної права, до структури англійського права входятьстатутное право (законодавство) і "право справедливості".

Норма загального права носить казуїстичний (індивідуальний) характер, оскільки вона є "модель" конкретного рішення, а чи не результат законодавчого абстрагування від окремих випадків. Загальне право пріоритетне значення надає процесуальним нормам, формам судочинства, джерелам доказів, оскільки вони становлять одночасно механізмправообразования і механізмправореализации. У цьому важливим ознакою загального права виступає автономія судової влади від будь-якої іншої влади у державі, що виявляється за відсутності прокуратури й адміністративної юстиції.

Нині поруч із загальним правом у країнах англо-саксонської правової сім'ї значне поширення одержало законодавство (статусне право), джерелом якого є акти представницьких органів, що свідчить про складних процесах еволюції даної правової сім'ї. Проте вихідні принципи організації правова система, наприклад, Англії зберігає з XIII століття досі.

>Романо-германская правова сім'я. Історичне коріння цієї правової сім'ї ставляться до римському праву (1 в. е. - VI в. зв. е). Основним джерела вона використовує писане право, тобто. юридичні правила (норми), сформульовані законодавчі акти держави. Законодавець (орган структурі державної влади) у зв'язку з цим має осмислити суспільні відносини, узагальнити соціальну практику, типізувати повторювані ситуації та сформулювати в нормативні акти загальні моделі правий і обов'язків громадянам і закупівельних організацій. Направоприменителей (це найменування дуже точно для даної правової сім'ї відбиває роль і функції юристів), і суд, покладається обов'язок точної цих загальних норм у конкретних судових, адміністративних рішеннях, що, зрештою, забезпечує однаковість судової чи адміністративної практики масштабу держави.

Суддя романо-германської правової сім'ї зобов'язаний слідувати раніше ухваленого рішення іншого суду крім судової практики Верховного і (чи) Конституційного суду. Та й у цьому випадку вищі судові інстанції немає права створювати своїми рішеннями нових норм, а можна лише тлумачити що у нормативно-правові акти. Суддя, працював у країні, що входить у зону романо-германської

Релігійна правова сім'я

Релігійна правова система - це правова система, де є основним джерелом права виступає Святе Письмо. Найвідомішими прикладами є ісламське право (шаріат) і іудейське право (>галаха). У Європі релігійне право не прижилося навіть у Середньовіччі, оскільки авторитет Церкви ставився виключно в духовній сфері; питання ж покарання й громадянського права ставилися до виняткової прерогативі місцевих правителів. У допетрівською Русі Церква вони мали судової влади, однак у окремих випадках церковне покаяння (перехід у монастир) з дозволу Церкви могло служити заміною окремих форм кримінального покарання.

Проте, релігійне право завжди було абсолютної, а лише переважної нормою. У єврейському праві діяла норма "динадемалхута дина" (Закон царства - закон),означавшая, що довгоочікуваний Закон держави, біля якого мешкала дана єврейська громада, повинен беззаперечно виконуватися. У сучасному Ізраїлі, хоча формальноГалаха залишається домінуючою правової нормою, закони держави дедалі більше тіснять сферу її застосування. У ісламському суспільстві шаріат міг поєднуватися із місцевими звичаями (адат), ні з законодавством місцевих правителів; у сприйнятті сучасних ісламських країнах шаріат є лише основою законодавства, і навіть джерелом його тлумачення в спірних випадках.