30. Прояви державної активності в макроекономічних моделях (державні доходи і витрати, крива Лафера, крива Лоренца). Суспільні блага та зовнішні ефекти.

Державний бюджет — це баланс доходів і видатків держави, який ухвалюється на фінансовий рік. Уряд мобілізує грошові кошти насам­перед через податки для фінансування загальнодержавних видатків. Податки забезпечують близько 90% доходів будь-якої держави.

До податкової с-ми кожної країни належать суб'єкти оподат­кування (ті, хто сплачує податки, — фізичні особи та юридичні особи), та об'єкти оподаткування (прибуток під­приємств, заробітна плата, вартість майна, виторг фірми, кількість землі тощо). Одиниця оподаткування — це одиниця виміру об'єкта оподаткування (наприклад, для земельного податку — гектар). По­даткова ставка — це величина податку на одиницю оподаткування.

Податкові ставки, що визначаються як відсоток, поділяються на такі види: 1)пропорційні, коли ставка оподаткування є однаковою і не зале­жить від розмірів доходу; 2) прогресивні, коли ставки оподаткування зі збільшенням доходу зростають; 3) регресивні, коли податкова ставка зі збільшенням доходу знижу­ється.

Податки поділяють на 1) Прямі податки стягуються безпосередньо з індивідів та фірм. В Україні такими є прибутковий податок з громадян, податок з прибутку підприємств та ін. 2) Непрямі — це податки, що встановлюються на товари та послуги і входять в їхню ціну. До таких податків в Україні належать акцизи, податок на додану вартість, мито. Непрямі податки сплачують ті громадяни і фірми, що купують оподатковувані товари й послуги.

Акцизи — це непрямі податки, що входять у ціни певних товарів і стягуються в момент їх придбання. Акцизи поділяються на індивідуаль­ні, коли оподатковується кожна одиниця товару, і на універсальні, коли об'єктом оподаткування є обсяг продажу. Згідно із законодавством України, індивідуальні акцизи встанов­люються на високоприбуткові товари. Ставки індивідуального акцизу коливаються в межах від 20 до 300%.

До­дана вартість — це різниця між виторгом підприємства і вартістю ма­теріалів і сировини, що куплені у постачальників. Ставка цього податку в Україні становить 20%.

Мито — це податок на товари, які імпортуються. Мито є одним із важелів захисту нац. ринку і поповнення бюджетних коштів.

Податкова с-ма в Україні грунтується на двох основних пода­тках — на додану вартість і на прибуток підприємств. Частка податків, зборів і платежів на соціальне страхування у ВВП України становить майже 50%. Це один із найвищих показників у світі.

Уряд мобілізує кошти до державного бюджету через податки, а відтак здійснює видатки. Державний бюджет України містить чимало статей видатків, які можна згрупувати у шість основних напрямів: 1) національна оборона; 2) утримання державного апарату; 3) фінансу­вання бюджетного сектора економіки; 4) соціальні видатки; 5) фінан­сування розвитку економіки; 6) проценти за державний борг.

Державний бюджет має бути збалансованим. Це означає, що видат­ки мають дорівнювати доходам. Якщо доходи перевищують видатки, то має місце надлишок, або профіцит, бюджету; якщо, навпаки, видат­ки більші за доходи, то виникає дефіцит бюджету. Майже всі країни, за небагатьма винятками, мають нині дефіцит бюджету.

Відношення суми дефіциту до ВВП, виражене у відсотках, нази­вають рівнем дефіцитності бюджету. Якщо такий рівень становить 1-2%, ситуація є терпимою, якщо більший, то підриваються підва­лини стабільності економіки.

Є три основні способи збалансування дефіцитного державного бюджету: 1) підвищення податків; 2) додаткова емісія грошей, або сеньйораж; 3) державні позики — випуск державних цінних паперів.

П ідвищення податків має свої межі. У довгостроковому періоді залежність доходів держави від податків описує так звана крива Лафера (рис. 1). За нульових податкових ставок жодних податкових надходжень не буде. Якщо ж податки сягнуть 100%, тобто держава привласнюватиме всі результати праці грома­дян, ніхто не матиме бажання працювати в офіційній економіці і вся національна економіка стане тіньо­вою. Тому знову ж не буде податко­вих надходжень. Якщо податкові ставки зростають від нуля, то податкові надходження збільшуються. Тоді за певного рів­ня ставок податків (чимало еконо­містів вважають, що він становить 40%) люди починають менше пра­цювати в офіційній економіці та спрямовують свою активність у ті­ньову економіку.

Крива Лоренца - це графічне зображення нерівності розподілу доходів серед населення. Запропонована в 1905 р. американським економістом і статистиком Максом Отто Лоренцом (1876-1959). Крива описує, яку частину сукупного доходу суспільства отримує кожна частка низькодохідних і високоприбуткових домогосподарств.