36. Взаємодія між інфляцією і безробіттям. Крива Філіпса в коротко- та довгостроковому періодах. Крива Тейлора.
У ХХ ст. Фішер розкрив взаємозв’язок між І. та безробіттям – фазі піднесення рівень безробіття знижувався, а темп І. зростав. Лише у 1958 р. Філіпс опублікував статтю про взаємозв’язок між величиною з/п та рівнем безробіття (з/п завжди зростала, коли безробіття було малим, а зі зростанням рівня безробіття темпи приросту з/п уповільнювалися).
На підставі статистичних даних Філіпс побудував криву, що відображала обернену залежність між темпами зростання з/п та рівнем безробіття у Британії (рання крива Філіпса). По осі OY – темпи зростання номінальної з/п, а по OX – рівень безробіття. Точці, в якій крива перетинає вісь абсцис, відповідає рівень безробіття, за якого рівень цін на ринку праці незмінний. Ця крива не перетинає вісь OY, бо досягти відсутності безробіття практично не можливо.
У 1960 р. економісти Самюельсон і Солоу видозмінили криву Філіпса – пов’язали рівень безробіття з рівнем інфляції (а не з темпами зростання з/п). Таке вдосконалення дало змогу застосувати її до дослідження н.е. та використати в макрополітиці. Сучасна крива Філіпса відрізняється від ранньої
темпи приросту номінальної з/п замінено на темпи інфляції
враховує очікувану інфляцію
враховує збурення сукупної пропозиції.
Обернений
зв’язок між І. та безробіттям: із
наближенням н.е. до рівня повної зайнятості
на ринку праці виникають слабини і
структурні проблеми. Рівняння кривої
Філіпса:
де
- темп І., 
– очікуваний темп І., β – параметр ,який
показує ,на скільки сильно реагує
інфляція на динаміку циклічного
безробіття (β>0); ∂ – збурення пропозиції;
Б’ – рівень безробіття; Б* - природна
норма безробіття. Отже
інфляція = очікувана І. – β + збурення пропозиції.
Крива Філіпса стабільна, якщо існує з року в рік однаковий темп інфляції. Цей темп підтримується доти, доки немає збурень у сукупному попиті чи сукупній пропозиції. Зростання темпу інфляції переміщуватиме SRPC вгору в короткостроковому періоді. Якщо рівень безробіття перевищуватиме природній, то темп інфляції знижуватиметься. Тому SRPC переміщується донизу. У довгострок. періоді вона вертикальна (а за теорією раціональних сподівань – вона завжди вертикальна, тому можливості вибору між інфляцією і безробіттям нема). Методи боротьби:
Перша група (стримувальна політика чи дезінфляція, яка супроводжується зниженням реального обсягу нац. виробництва і зростанням рівня безробіття) дає змогу знизити рівень інфляції впродовж короткого відрізку часу. Друга група, які називають антиінфляційною стратегією, спрямована на недопущення інфляції в тривалій перспективі. Основні складові: ефективна монетарна політика, впорядкування держ. фінансів і скорочення дефіциту держбюджету, раціоналізація структури н.е. та ЗЕД. Ефективна монетарна політика передбачає щорічний приріст грош. маси темпом, який не надто перевищує темп зростання нац. продукту.