33. Циклічність економічного розвитку: природа, фази і види економічних циклів. Основні теорії пояснення причин циклічних коливань.

В ідеальній економіці реальний ВВП зростав би швидкими, сталими темпами. Рівень цін залишався б незмінним або ж зростав досить повільно. У результаті незна­чними були би інфляція та безробіття.

Проте досвід свідчить про те. що економічні умови ніколи не залишаються ста­лими - піднесення прокладає шлях до спаду. У роки спаду ВВП, зайнятість та реа­льні доходи населення падають, прибутки зменшуються, люди втрачають роботу. Невдовзі знову починається пожвавлення. Цей етап характеризується підвищенням життєвого рівня. Але за піднесенням настає новий спад економіки.

Зростання і падіння обсягів виробництва, цін, процентних ставок і зайнятості складають діловий цикл, що є характерною рисою ринкової економіки.

Економічний цикл (цикл ділової активності) — це періодичний підйом або спад реального ВВП на фоні загальної тенденції до зростання.

Причинами циклічності можуть бути:

• технічні нововведення (НТР);

• політичні й випадкові події (наприклад, війни, «перебудова» в СРСР та пе­рехідний період у нових незалежних державах);

• зміни у кредитно-грошовій політиці (коливання обсягів грошової маси);

• нестача національних інвестицій;

• зміни цін на нафту, газ та інші види сировини тощо.

У макроекономіці не існує цілісної теорії економічного циклу, і економісти різ­них напрямків концентрують свою увагу на різних причинах циклічності. Але біль­шість із них вважають, що рівень сукупних витрат безпосередньо визначає рівень зайнятості і виробництва. Справа в тому, що в економіці, яка орієнтована на ринок, сектор фірм виробляє товари і надає послуги лише тоді, коли на них пред'явлено достатній сукупний попит.

Якщо ж цей сукупний попит недостатній, то сектору фірм невигідно виробляти товари і послуги у великому обсязі і тому ВВП скорочується. При вищому рівні сукупних витрат сектор фірм, розширюючи обсяги виробництва, буде отримувати прибуток, і ВВП зростатиме. Окремі економічні цикли суттєво різняться між собою за тривалістю та інтенсивністю, проте всі вони складаються з одних і тих самих фаз

Фази економічних циклів

В економіці спостерігається повна зайнятість, і виробницт­во працює на повну потужність. Рівень цін має тенденцію до підвищення, а зростання ділової активності припиняєть. Виробництво і зайнятість скорочуються, проте ціни не зав­жди мають тенденцію до зниження. Вони падають тільки в тому випадку, коли спостерігається депресія (глибокий тривалий спад)

Найнижча точка спаду (депресії): виробництво і зайнятість.Виробництво та зайнятість зростають. Рівень цін може під­вищуватися, аж поки не буде досягнуто повної зайнятості і виробництво не почне працювати на повну потужність.

При цьому циклічно змінюються обсяг випуску, рівні зайнятості, безробіття, інфля­ції, процентної ставки, обсяг грошової маси і т.п. Проте основними індикаторами фази циклу служать:

• рівень зайнятості;

• рівень цін;

• обсяг випуску.

Фактичний реальний обсяг випуску коливається при цьому навколо потенцій­ного рівня ВВП, під яким ми розуміємо обсяг виробництва за умови повної зайнято­сті ресурсів. Він опускається нижче цієї позначки під час спаду, потім поступово повертається до неї, а інколи навіть перевищує цей рівень під час чергового підйому економіки. Коливання фактичного обсягу ВВП навколо потенційного характеризу­ється показником, який має назву «розрив ВВП»:

¥ -У Розрив ВВП =--—,

де У — фактичний обсяг виробництва, У: — потенційний ВВП.

Коли У < У, ми говоримо про відставання ВВП — це обсяі продукції, який еко­номіка втрачає через неповне використання свого виробничого потенціалу.

Значно рідше трапляється ситуація перевищення фактичним ВВП потенційного свого рівня (¥>¥'). Це стає можливим найчастіше в екстремальних ситуаціях, коли у процес виробництва залучаються додаткові зміни робітників, капітальне обладнання використовується понад нормативи, понаднормова праця і праця за сумісництвом стають звичайним явищем. Проте тривалий час перевищення фактичного ВВП над потенційно можливим зберігатися не може.

Обсяги виробництва і зайнятості найсильніше реагують на зміну фаз економіч­ного циклу в галузях, які виробляють засоби виробництва і споживчі товари тривало­го вжитку. У галузях, які випускають споживчі товари короткострокового викорис­тання, коливання зайнятості і випуску є значно меншими.