42. Вибір методів навчання, їхнє поєднання в навчальному процесі з Природознавства.

Вибір методів залежить від ряду факторів, головними з яких є:

— завдання і зміст навчання;— рівень знань, умінь і навичок учнів;— матеріальна база викладання природознавства;— особистість учня.

Обираючи методи, наявність обладнання вчитель не може вважати основною, вирішальною. Якщо матеріал такий, що урок найзручніше проводити практичними чи наочними методами, а потрібного для цього обладнання немає, вчитель повинен заздалегідь подбати про забезпечення уроку належними наочними посібниками. Чим різноманітніші методи навчання, тим всебічнішим і осмисленішим буде сприймання учнями навчального матеріалу. Застосовуючи різні методи навчання, вчитель має постійно дбати про те, щоб самостійність учнів поступово підвищувалась. Тому він повинен планувати, до яких міркувань і умовиводів приведе учнів. При цьому чим ретельніше класовод приховуватиме висновок, до якого підводить учнів, тим з більшим напруженням та інтересом підійдуть молодші школярі до цього висновку і тим краще засвоять матеріал. Розвивати самостійність учнів можна застосовуючи будь-який метод.

У курсі природознавства на одному уроці доцільно застосовувати кілька різних методів, переважно використовуючи практичні та наочні. Специфіка вибору методів для проведення уроків визначається тим, що об'єктом вивчення стає сама природа — нежива і жива. Кожний метод по-своєму розвиває учнів, їх мислення і навички.

43. Наочні засоби навчання природознавства. Особливості комплексного застосування засобів наочності на уроках природознавства.

Принцип наочності є одним з важливих для організації ефективного процесу навчання молодших школярів. Адже без чуттєвої основи засвоєнні знання будуть формальними. Суть принципу наочності полягає у створенні образів, конкретних уявлень на основі яких будується навчально-пізнавальна діяльність учнів, спрямована на оволодіння системою природознавчих уявлень і понять. Засоби наочності служать для організації навчально-пізнавальної діяльності. Вона буває: репродуктивна – передбачає використання засобів наочності як джерела готової інформації, що здобувається учнями, і творча – засоби наочності застосовуються під час пошуку способів розв’язання проблеми і як джерело нових знань. Всі засоби наочності поділяються на: натуральні, образотворчі та аудіовізуальні.

Натуральні – об’єднують об’єкти живої і неживої природи. До натуральних об’єктів неживої природи належать: грунти, корисні копалини (колекції «Види грунтів», «руди»). Натуральні об’єкти живої природи використовується як у живому, так і фіксованому вигляді. Живі рослини і тварини – це група натуральних об’єктів, які дозволяють отримувати учням повні і конкретні знання про живу природу. До натуральних фіксованих засобів навчання належать: гербарії, колекції, вологі препарати. Гербарії – засушенні рослини або їх частини, які прикріпленні до цупкого паперу. Вони є систематичні – містять різні види рослин, які об’єднанні в одну групу за певною істотною ознакою (хвойні ліси, листяні ліси, луки, бур’яни поля, зернові рослини, технічні рослини, зона степів, Карпати) і морфологічні – представленні різні органи рослин, їх видозміни у зв’язку різними умовами існування, особливостями будови. Колекції – це зібрання однорідних об’єктів, які мають спільні ознаки: плоди і насіння рослин («Дерева, кущі,трави»), шкідливих комах («Комахи»). Вологі препарати – природні об’єкти,які законсервовані у спирті або концентрованому розчині солі (цикл розвитку комах, органів рослин, квіток).

Образотворчі засоби наочності поділяються на об’ємні і плоскі. До об’ємних належать муляжі – точно копія натурального об’єкта, в якій відображаються не тільки основні (колір, форма, розміри), але й другорядні, незначні зовнішні ознаки (плодів, овочів). До плоских належать: навчальні картини, таблиці та фотографії. Навчальні картини – сюжетні картини, які спеціально створенні до окремих тем, та репродукції художніх полотен. Навчальні таблиці – засоби наочності, на яких інформація про цілісні об’єкти природи або їх частини подається у певній логічній послідовності з допомогою малюнків, цифрової інформації. За формою передачі інформації вони бувають: художньо оформленні, цифрові,графічні, текстові, комбіновані. За змістом і дидактичною метою: порівняльні, інструктивні, запитальні, контрольні, довідкові. За використанням – постійно і епізодично.

Аудіовізуальні засоби складають: динамічні (кінофільми, телепередачі, грамзаписи) і статичні (діапозитиви, діафільми). Навчальний фільм за короткий проміжок часу дає можливість сприйняти значну за обсягом інформацію (образність, динамічність). Телепередачі готуються з конкретної теми в цілому або лише до її частини. Діафільм – статичне зображення на плівці,яке має одну тему. Кожний наступний кадр діафільму за змістом пов’язаний з попереднім, внаслідок чого отримується цілісна інформація на визначену тему. Навчальні діапозитиви – набори кадрів за певною темою, які можуть застосовуватись в різній послідовності.

Моделі як засоби наочності – це спрощений реальний об’єкт (оригінал), оскільки в ній абстрагуються тільки істотні ознаки. За засобом їх побудови вони є матеріальні – тривимірне зображення об’єкта, його частини у зменшеному вигляді; вони буваю динамічні (діючі, розбірні) – телурій, і статичні (недіючі, нерозбірні) – глобус. Та ідеальні, які поділяються на 3 групи: образні – моделі, що передають загальну структуру, особливості об’єктів в образній формі (схеми, карти); знаково-символічні – моделі,які відображають особливості та закономірності навколишнього світу за допомогою штучної знаково-символічної мови; розумові – моделі предметів, що створюються в уяві людини.