27.Едитологія як інформологічна наука. Аспекти редагування (нормативне, загальне, творче, спеціальне).

Едитологія – наука, що описує теорію редагування повідомлень і видавничу діяльність. За масштабами описуваного світу науки класифікують на ті, що описують мегасвіт(космос), макросвіт(оточуючий людину світ), мікросвіт(світ елементарних часток). Едитологія займає місце серед тих наук, що описують макросвіт. Едитологія розташована на перетині інформологічних та суспільних наук: 1.Лінгвістика, 2.Літературознавство, 3.юриспруденція, 4.етика і естетика, 5.логіка, 6.психологія, 7.поліграфія, 8.кібернетика.

Загальне(універсальне) редагування передбачає цілісну систему роботи редактора над оригіналом, яка забезпечує його довершеність за змістом, формою і зручністю для користування читачем. Основними складовими є: 1)усунення логічних помилок; 2)перевірка фактичної достовірності матеріалу за допомогою довідкової, енциклопедичної та словникової літератури, редагування тематики композиції, авторської позиції, розстановки політичних акцентів.

Спеціальне редагування можна поділити на підвиди:1)літературне редагування; 2)наукове редагування; 3)художньо технічне редагування. Головною метою літературного редагування є аналіз, оцінка і виправлення мовностилістичної структури твору. Йдеться передусім про вдосконалення мови і стилю оригіналу, уникнення граматичних, синтаксичних і стилістичних помилок. Основне завдання наукового редагування – аналіз, оцінка твору і виправлення неточностей з наукового погляду. Процес художнього редагування передбачає: замовлення художнього оформлення видання; оцінку ескізів і пробних відбитків та елементів художнього оформлення обкладинки, а також змістову відповідність видання художньому та поліграфічному оформленню. Технічне редагування передбачає детальне втілення в матеріалі художнього і графічного задуму видання. Воно включає: технічні параметри складання й верстки, шрифтову палітру складання, величину та гарнітуру шрифтів, відступи, спуски, підверстки.

Нормативне – приведення повідомлення доусіх необхідних норм: лінгвістичних, риторичних, видавничих. Робота редактора полягає у знанні цих норм. Основні процедури: 1)контроль за грамотністю, 2)стеження за логічністю, зрозумілістю, 3)перевірка правильності імен, цитат, рубрик,4)укладання біографічних довідок, редакційних приміток та анотацій,5)шрифтова розмітка. Норми редагування різні залежно від галузі і її призначення. Галузі: художня література, публіцистика, ділові папери, наукові видання, науково-популярні і популярні видання, інформаційні видання, виробничі, навчальна література, довідкові видання, рекламні видання, дитячі видання.

Творче редагування (займає приблизно 80%)– додавання до повідомлення чогось нового, усунення зайвого і модифікація наявного.

28.Поняття про стилістичний алогізм. Різновиди стилістичних алогізмів.

В лексичній і синтаксичній стилістиці алогізм - це стилістичний прийом, навмисне порушення логічних зв’язків в літературному творі з метою підкреслити внутрішнє протиріччя даного положення (драматичного або комічного).

В літературних творах, так само як і вреальному житті, алогізм має двосторонній характер: люди або стверджують щось несумісне з вимогами логіки, або діють неправильно. Нас цікавить перший випадок, адже саме в ньому ми стикаємося з нестандартним ходом думок, який проявляється в словах персонажів твору, і ці слова спричиняють утворення комічного ефекту.

Електронний словник логіки пропонує наступне трактування: «…хід думок, який порушує будь-які закони і правила логіки і тому завжди містить логічну помилку». Крім цього, слід відзначити, що в філософії під алогізмом розуміють не лише логічну помилку, а й заперечення логічного мислення і логіки як засобу досягнення істини.

В. Проппа «Проблеми комізму і сміху» зазначає, що алогізми бувають двох видів: явні та приховані. Це утруднює виділення алогізму як стилістичного прийому, оскільки він може бути прихованим під формальною правильністю. В разі, якщо ми стикаємося з явним алогізмом, він комічний сам по собі для тих, хто є свідком його прояву. В другому випадку не обійтися без викриття, і комічний ефект наступає лише в випадку переосмислення всієї ситуації. мислення дітей побудоване на аналогії. Алогізм часто застосовують з установкою на гротеск, іронію, ірраціональне. Визначають наступні механізми утворення алогізму:

-невідповідність синтаксичної і смислової структури мови;

-порушення логічного зв’язку (логічний розрив) між мовними зворотами, фразами, репліками, окремими частинами діалогу;

-протиставлення предметів та властивостей, які не містять у собі нічого протилежного, або протиставлення предметів і властивостей, які позбавлені будь-якої схожості;

-неправильний абсурдний умовивід;

-напрям розмови за випадковими асоціаціями;

-руйнування причинних зв’язків;

-беззмістовне чи несуттєве висловлювання.

Можна виокремити кілька підвидів алогізмів. Перший – це алогічні відповіді на питання, які утворюються внаслідок руйнування причинних зв’язків між окремими репліками. До другого підвиду відносимо алогічні пояснення, які, як правило, супроводжуються утворенням абсурдного. Отже, синтаксичні чи смислові порушення в структурі мови літературного твору, протиріччя предмета і події з нашими звичними уявленнями, співставлення суперечливих понять та інші порушення логічного перебігу подій у художньому творі, ініційовані задля створення певного стилістичного та смислового ефекту, ми відносимо до алогізмів.