- •1. Передумови запровадження у видавничу практику рухомих літер. Видавнича діяльність Йогана Гутенберга.
- •2. Предмет теорії і практики редагування.
- •3. Провідні осередки рукописної справи в давньоукраїнській державі після прийняття християнства. Найдавніші рукописні українські шедеври.
- •4. Завдання правки. Види правки тексту.
- •Перший український друкар Степан Дропан: гіпотези, документальні свідчення, опоненти.
- •6. Основи редакторського аналізу тексту.
- •7. Концепції витоків вітчизняного друкарства.
- •8. Види інформації в тексті. Експліцитна й імпліцитна інформація. Поняття інформаційної насиченості й інформативності тексту.
- •10. Текст як результат і одиниця комунікації. Текст і дискурс.
- •9. Найдавніші осередки раннього українського друкарства (ху-хуіі ст.). Видавнича діяльність Києво-Печерської друкарні ху – хуіі століть. Чернігово-сіверський видавничий осередок ху – хуіі століть.
- •11. Раннє українське друкарство. Діяльність Івана Федорова.
- •12. Проблема типології текстів. Класифікація текстів за різними критеріями.
- •13. Тематичний репертуар стародруків. Структура ранніх книжкових видань. Редакторські та видавничі нововведення, спонукані друкарством.
- •15. Цензурні обмеження і заборони українського друкованого слова. Основні антиукраїнські цензурні циркуляри та їхній вплив на друкарство.
- •16. Предмет, мета і завдання дисципліни «Текстознавство». Місце текстознавства серед інших наук гуманітарного циклу та зв’язок з ними.
- •17. Становлення друкарні Київського університету Св. Володимира. Роль Михайла Максимовича в розвитку наукової книги. Тематичний аспект наукового книговидання.
- •18. Типологія видавничої продукції.
- •19. Ранні спроби перекладів і видань Біблій на українських землях. Острозька Біблія. Видання Біблії літературною мовою хіх – початку хх століть.
- •Макет анотованої каталожної картки.
- •21. Еволюція видавничої мережі радянського типу. Особливості діяльності редактора і видавця в умовах тоталітарного суспільства.
- •22.Вихідні відомості в книжковому стандарті.
- •23.Видавничий репертуар періоду Української Народної Республіки. Кам’янець-Подільський як видавничий і книгознавчий центр унр.
- •24.Типологія художніх видань та специфіка роботи редакторами над їхнім упорядкуванням.
- •Редакторський і видавничий досвід Івана Огієнка.
- •Історія видавничої стандартизації в Україні
- •27.Едитологія як інформологічна наука. Аспекти редагування (нормативне, загальне, творче, спеціальне).
- •28.Поняття про стилістичний алогізм. Різновиди стилістичних алогізмів.
- •29. Телевізійні повідомлення. Специфіка знімального, монтувального, підсумкового етапів.
- •30. Типові логічні помилки в науковому тексті (помилки у визначенні та доведенні; вторинні логічні порушення).
- •31.Фахові вимоги до професії редактора. Відмінності обов’язків коректора, редактора та головного редактора.
- •34. Поняття про авторський та видавничий оригінали.
- •35. Етапи видавничого процесу (загальна характеристика).
- •36. Особливості логічного аналізу художнього тексту.
- •37. Інформація та способи поширення у світі (групи змі). Типи реципієнтів та авторів. Види видань. Загальна характеристика інформаційних норм редагування.
- •38. Різновиди порушень закону суперечності.
- •39. Типологія наукових видань: підготовчий та редакційні етапи роботи над ними.
- •40. Поняття про алогізм. Різновиди алогізмів. Причини виникнення алогізмів у тексті.
- •41. Типи навчальних видань: специфіка підготовчого та редакційного етапів роботи над ними.
- •42. Логічні помилки в тексті: їхня природа і різновиди.
- •Типи перевидань: особливості редакторської роботи над змістовою та службовою частинами.
- •44. Види видавництв: специфіка роботи, видавнича продукція.
- •45.Композиція тексту. Вимоги до заголовків. Системи рубрикації видань (видавнича, поліграфічна, за способом вираження теми).
- •Базові вимоги до професійних та особистісних якостей редактора.
- •47.Матеріальна конструкція видань: специфіка типів перевидань в її оформленні та роль титулів.
- •48.Робота редактора над апаратом книги.
- •Особливості редакторської праці над публіцистичними виданнями: жанри газетно-журнальних повідомлень, добір тем і заголовків.
- •50. Сутність редагування (об’єкт, предмет, мета, завдання, галузі та аспекти редагування).
- •51.Типологія довідкових видань та специфіка роботи редактора над їхнім упорядкуванням.
- •52. Робота редактора з авторським оригіналом. Основні правила співпраці редактора й автора.
- •53. Специфіка роботи редактора з рекламними виданнями.
- •54.Типова структура видавничого стандарту.
40. Поняття про алогізм. Різновиди алогізмів. Причини виникнення алогізмів у тексті.
Визначають наступні механізми утворення алогізму: невідповідність синтаксичної і смислової структури мови; порушення логічного зв’язку (логічний розрив) між мовними зворотами, фразами, репліками, окремими частинами діалогу; протиставлення предметів та властивостей, які не містять у собі нічого протилежного, або протиставлення предметів і властивостей, які позбавлені будь-якої схожості; неправильний абсурдний умовивід; напрям розмови за випадковими асоціаціями; руйнування причинних зв’язків; беззмістовне чи несуттєве висловлювання Безубов визначає стилістичний алогізм, як експресивний виражальний прийом, в основі якого спеціальне порушення логічних норм, прийомів, правил пов’язаних зі створенням певних образів. Виділяють алогізми мислення, і алогізми мови. До основних алогізізмів мислення належить катахреза, оксиморон, часова інверсія. Катахреза - це фігура, утворена поєднанням логічно неузгоджених понять, які є не контрастними(червоне чорнило). Оксиморон - це фігура, яка утворена поєднанням неконтрастних понять логічно непоєднуваних(веселий цвинтар). Часова інверсія - порушення часової послідовності. Найпоширенішим алогізмом мови є плеоназм - це фігура, яка формується повторенням.
41. Типи навчальних видань: специфіка підготовчого та редакційного етапів роботи над ними.
Приступаючи до редагування навчальних видань, редакторові належить передусім розібратися в їх типології. М. Тимошик пропонує таку типологію навчальних видань: підручник (навч. видання із систематизованим викладом дисципліни, що відповідає навчальній програмі та офіційно затверджене як таке); навчальний посібник (своєрідний додаток до підручника, розширює, доповнює, поглиблює знання, передбачені програмою нормативного курсу). Підручники і посібники повинні отримати гриф Міністерства та допомогти легко засвоїти навчальну дисципліну, активізувати творчий потенціал, сприяти формуванню особистісних начал). наочний посібник; курс лекцій;практикум;збірник вправ або задач;хрестоматія;книга для читання(читанка).навчальна програма;методичні вказівки;методичні рекомендації.
Для навчальних видань характерні: - послідовність і строга системність подачі матеріалу (від простого до складнішого);- доступність викладу, зорієнтована на вікові особливості та освітній рівень читача; - чітка і детальна структурованість усіх складових змістової частини;- відповідність змісту та проблематики затвердженій програмі; - відібраний і перевірений практикою фактичний матеріал;- відсутність полеміки; наявність блоків для самостійних завдань, контрольних запитань, вправ;
- високо якісне поліграфічне виконання.
Методика підготовки до друку навчальних видань передбачає:
1.Структурування змістової частини (зміст і побудова підручника мають відповідати змісту програми). 2. Забезпечення належного навчально-методичного рівня тексту (працюючи над текстом, редактор повинен знати найважливіші завдання конкретного навчального видання – дати учневі чи студенту певну систему знань); 3. Забезпечення взаємозв’язку текстового та ілюстративного матеріалу (останні виконують наочну, доповню вальну, пояснювальну, виховну, естетичну).