44. Види видавництв: специфіка роботи, видавнича продукція.

Можна приблизно визначити три види видавництв, які потребують різної структури і організації:

вузькоспеціалізовані видавництва;

видавництва зі специфічною тематикою;

видавництва для широкої публіки, або ж видавництво широкого профілю.

Ці види видавництв відрізняються один від одного специфікою адресатів своєї продукції, а відтак характером спрямованості на читача і ступенем залежності від торгівлі.

Вузькоспеціалізоване видавництво працює для однієї гомогенної читацької групи, що, як правило, може бути точно визначена за професійним інтересом до конкретного виду фахової літератури. Книжки вузькоспеціалізованих виробництв вирізняються тим, що вони дуже потрібні читачеві, і тому він не надто чутливо реагує на їхню ціну. Такі книжки читачі замовляють безпосередньо в наслідок прямого маркетингу, при чому при розповсюджені майже немає витрат.

Видавництво зі специфічною тематикою також можуть точно визначити потенційних покупців своєї продукції, знають їхні потреби і належно обслуговують їх. На відміну від вузькоспеціалізованого виробництва, таке видавництво звертається до гетерогенного читацького кола, яке визначається своїми потребами, скажімо до певних релігійних, культурних чи суспільних угрупувань.

Типові ділянки ринку для видавництва специфічної тематики – це так звані хобі, мистецтво, туризм, релігія. Частину покупців видавництво може принадити до себе через спеціальні журнали або прямий продаж. Але для повного використання свого ринкового потенціалу таке видавництво має бути широко репрезентоване в торгівлі.

Повністю залежить від прийнятності для торгівлі програма видавництва широкого профілю. За винятком небагатьох великих видавництв, які обслуговують книжковий ринок у щонайширшому асортименті, більшість видавництв широкого профілю націлюють свої плани на певні групи публіки, які можна точно окреслити. Видавництва визначають своє місце з допомогою аналізу різних груп клієнтури і знаходять, спираючись на ці дані, оптимальну форму зацікавлення своїх покупців.

Видавництво широкого профілю вирізняється, з одного боку, великими витратами коштів на розповсюдження, а з другого – великими витратами, пов’язаними з маркетингом, з високою чутливістю покупця до цін та із залежністю від торгівлі.

Головною метою діяльності будь-якого видавництва чи видавничої організації є підготовка і випуск у світ видавничої продукції. Основу її складає сукупність різноманітних за формою, змістом, зовнішнім виглядом, обсягом, характером інформації, структурою, періодичністю, та призначенням видань.

Видавнича продукція включає книги, журнали, газети, буклети, календарі тощо.

45.Композиція тексту. Вимоги до заголовків. Системи рубрикації видань (видавнича, поліграфічна, за способом вираження теми).

Будова твору, тобто системно-структурна організація, в плані його змісту називається композицією. Змістові частини твору, які становлять його композицію, мають бути тематично однорідними. Композиція твору завжди тематично зумовлена. В ідеалі будь-який твір має бути однотемним і його композиція являє собою тематично однорідну структуру.Однотемний текст- це ідеалізований об'єкт. Реально однотемність неможлива. Якщо на рівні автора текст здається однотемним, то на рівні читача він може бути багатотемним. Будь-яке слово, корінь, фонема, можуть викликати побічну асоціацію - і в результаті виникає тематичне відхилення. Завдання редактора - максимально відсікти атематичні структури, очистити твір від тематичних відхилень. Композиція твору в межах конкретної теми зумовлена ще й стилем та жанром твору. Редакторський композиційний аналіз змісту твору повинен, таким чином, задовольнятися трьома вимогами: будь-які частини твору на різних рівнях ієрархії змісту, включаючи рівень фраз, мають бути тематично однорідними; частини повинні бути логічно пов'язаними; вибір композиції повинен мати жанрово-стильову зумовленість. Однією з найважливіших функцій заголовка є номінативна (називна, сигнальна) функція. Це означає, що, прочитавши заголовок, аудиторія відразу повинна з'ясувати, про яку сферу життя піде мова в тексті, до якого він відноситься.

Видавнича класифікація. Залежно від того, куди входить рубрика ( в основний зміст чи апарат видання) їх ділять на:системні (відтворюють лише основний текст);позасистемні(елементи апарату видання:передмови, списки л-ри, покажчики, додатки, тощо, що належать до наскрізної нумерації композиційних одиниць основного тексту). Залежно від того, чи відтворює рубрика тему композиційної одиниці, їх ділять на: тематичні (відтвор. тему композ. одиниць); напівнімі (вказують лише на назву рівня,до якого належить одиниця та її порядковий номер (наприклад, Розділ І, Частина 3); німі (спеціальними засобами – порожніми рядками, зірочками – лише фіксують, що в цій позиції є рубрика). Крім того рубрики ділять на:нумеровані (біля назви стоїть номер), ненумеровані (нема номера), комбінована.Залежно від того, як розташовані рубрики стосовно основного тексту ділять на:перериваючі (виділяють одну композиційну одиницю);паралельні (дають змогу сприймати рубрику паралельно з основним текстом);внутрітекстові (належать до основного тексту і сприймаються як його частина). Поліграфічна класифікація виділяє рубрики:

А) на окремій сторінці – шмуцтитули (основний текст, крім самої рубрики,на такій сторінці відсутній);

Б) на спуску сторінки –«шапки» (текст розташований внизу під рубрикою);

В)збоку сторінки – «ліхтарики» (рубрика заверстана текстом лише справа чи зліва);

Г) упоперек сторінки – «поперечні» – Текст розташований зверху чи знизу рубрики);

Ґ) збоку сторінки – «кватирки» (рубрика із трьох боків заверстана текстом).