49. Принципи виконання зобов’язань.

Виконання зобов’язання – це здійснення сторонами зобов’язання, взаємообумовлених зустрічних дій або утримання від них, які проявляються у реалізації кредитором своїх прав і виконання боржником своїх обов’язків, зокрема щодо передання майна, виконання робіт, надання послуг, сплати коштів. Принципи: 1) належного виконання; 2) реального виконання; 3) стабільності.

Умови належного виконання: виконання зобов’язання відповідно до вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства; звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; виконання зобов’язання належними сторонами щодо належного предмету належним способом в належні строки в належному місці. Зобов’язання повинно бути виконано боржником, за загальним правилом, особисто кредитору або інший особі, вказаній кредитором у договорі (у випадку зобов’язання на користь 3 осіб)

Щодо належного предмету. Предметом може бути передання товару, виконання роботи, надання послуг, сплата грошей. Це означає, що боржник повинен передати конкретну річ кредитору, вимоги та характеристики якої визначені сторонами у договорі.

За загальним правилом, встановленим ст. 533, валютою зобов’язань є гривня. Водночас відповідно до ч.2 ст. 533 визначено можливість визначення грошової суми в іноземній валюті у випадку, порядку та на умовах, встановлених законом. Крім цього, сума що підлягає сплаті визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інше не встановлене договором або актами цивільного законодавства.

Належний спосіб виконання зобов’язання: ЦКУ передбачає 2 способи виконання зобов’язання: 1) виконання зобов’язання в повному обсязі; 2) виконання зобов’язання частинами. Виконання зобов’язання частинами допускається тільки зі згоди кредитора, якщо інше не встановлене договором, актами цивільного законодавства, звичаями ділового обороту або не випливає з суті зобов’язання.

Належний строк виконання зобов’язання. За загальним правилом, сторони зобов’язання самостійно встановлюють строк у договорі. Це може конкретно визначений строк(термін) – вказівкою на дату або подію, яка неминуче настане або може визначатися моментом пред’явлення вимоги.

Якщо строк виконання зобов’язання не визначено або визначено моментом пред’явлення вимоги кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. В такому випадку боржник повинен виконати зобов’язання у 7-денний строк від дня пред’явлення вимог, якщо обов’язок негайного виконання не випливає з умов договору або актів цивільного законодавства.Боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Належне місце виконання зобов’язання. Місце за загальним правилом встановлюється сторонами у договорі. Якщо воно не встановлено, воно визначається за наступним правилом:

1) щодо питань з передання нерухомого майна - за його місцем знаходження.

2) щодо зобов’язань з передання товару, що виникли на підставі договору перевезення - місцем здавання товару для перевезення;

3) за зобовязання про передання майна (товару), які виникли на підставі інших договорів - місцем знаходження виробника (місцем виготовлення або місцем зберігання майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;

4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання фізичної особи кредитора, або місцем знаходження кредитора юридичної особи.Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання;

5) щодо інших зобов’язань - за місцем проживання (місцем знаходження боржника).

Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту

Принцип реального виконання. ст.622: боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов’язання, не звільняється від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, якщо інше не встановлене договором або законом.

Випадки звільнення боржника від виконання обов’язку в натурі: 1) у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення, втратило інтерес для нього; 2) передання кредиторові відступного; 3) відмова кредитора від договору

Принцип стабільності. Не допускається одностороння відмова від зобов’язання або одностороння заміна його умов, якщо інше не встановлене законом або договором.

ГКУ передбачає ще 2 принципи виконання зобов’язань за участю суб’єктів господарювання:

1) принципи взаємного сприяння

2) економічності

Зміст їхній розкривається в ч.2 ст.293 ГКУ. Згідно з ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.