11. Оголошення фізичної особи померлою: підстави, порядок та правові наслідки.

 Стаття 46.Оголошення фізичної особи померлою       1. Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

     2. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.       3. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.       4. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПКУ.

  Загальною підставою для вирішення питання про оголошення фізичної особи померлою є відсутність у місці її постійного проживання відомостей про місце її перебування протягом трьох років. У разі виникнення труднощів при визначенні моменту перебігу такого трирічного строку (неможливість встановити конкретну дату чи місяць отримання останніх відомостей про місце перебування особи), слід користуватися правилами ч. 2 ст. 43 ЦК, встановленими для визначення моменту початку перебігу строку відсутності особи при вирішенні питання про визнання її безвісно відсутньою.

Спеціальними строками, - є 1 місяць, 6 місяців, 2роки,

Один місяць: за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Шестимісячний строк передбачається для випадків:

1.коли особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Такими обставинами можуть бути стихійні лиха (землетруси, повені, сходження снігових лавин тощо) та непередбачені події (пожежі, катастрофи).

Строк тривалістю у два роки встановлюється для фізичних осіб,

1)які пропали безвісти у зв'язку із воєнними діями, причому незалежно від того, чи були вони безпосередніми учасниками таких подій. Підтвердженням таких обставин є введення воєнного стану на території України відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» або запровадження такого стану відповідно до законодавства інших держав, а також фактичне ведення воєнних дій. Такий строк обчислюється після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. Моментом початку перебігу такого строку є момент набрання чинності Указом Президента України за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України про скасування воєнного стану чи укладення домовленості між воюючими сторонами (акт про перемир'я, акт капітуляції, мирний договір тощо). В окремих випадках, коли фізична особа пропала безвісти під час бойових дій за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель, повинно пройти не менше шести місяців, що обчислюються з моменту закінчення воєнних дій.

Правом на звернення до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою наділені особи, які мають перш за все матеріально-правову заінтересованість у справі. Це можуть бути можливі спадкоємці такої особи, кредитори та інші особи, з якими вона перебуває у певних (наявних, а не уявних) правовідносинах.

За загальним правилом фізична особа оголошується померлою (запроваджується правова

презумпція смерті особи) від дня набрання законної сили рішенням суду, ухваленим у порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством.

Як спеціальну норму слід розглядати випадки, коли фізична особа пропала безвісти:

а) за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку;

б) у зв'язку з воєнними діями.

У цьому випадку моментом оголошення фізичної особи померлою може бути день ймовірної смерті відсутньої особи.

Порядок:

Справи про оголошення фізичної особи померлою відносяться до справ окремого провадження (п. З ч. 2 ст. 234 ЦПК). Так, відповідно до ст. 246 ЦПК заява

про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою

подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем

проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або

за місцезнаходженням її майна. Справа розглядається за участю заявника, свідків

та інших осіб, яких вважатиме за необхідне допитати суд (ст. 249 ЦПК).

     Стаття 47. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою       1. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.       2. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини.    Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.  

Відмінність правових наслідків факту смерті фізичної особи та оголошення її померлою полягає у тому, що, зважаючи на запровадження рішенням суду пре­зумпції фізичної смерті особи, припускається, що така фізична особа може з'явитися (ст. 48 ЦК). Тому для забезпечення можливості повернути у первісний або наближений до нього стан майно зниклої безвісти особи її спадкоємці обмежу­ються у праві реалізації повноважень власника, а саме: праві розпорядження у формі відчуження.

Після набрання законної сили рішенням суду про оголошення фізичної особи померлою воно надсилається відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, — відповідному органу місцевого само­врядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. У разі наяв­ності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення суду надсилається до державного нота­ріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріу­су для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (ст. 249 ЦПК).

     Стаття 48. Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою       1. Якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.       2. Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника.       3. Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов'язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива.       У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна.       4. Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з'явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі повертається сума, одержана від реалізації цього майна.

У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою.

Фізична особа, щодо якої скасовано рішення суду про оголошення її помер­лою, може вимагати поновлення її у правах, які вона мала чи набула за період своєї відсутності. Однак законом встановлені певні особливості щодо такого поновлен­ня. Наприклад така особа, за загальним правилом, може вимагати повернення їй майна, що належало їй до оголошення її померлою, і передано іншим особам (спад­коємцям, кредиторам та ін.). Але така вимога може бути задоволена лише за таких умов:

1, майно фізичної особи збереглося в натурі;

2, воно перей­шло до іншої особи безоплатно після оголошення зниклої особи померлою.

Ця норма не поширюється на гроші (ст. 192 ЦК) та цінні папери на пред'явника (ст. 197 ЦК, ст. З Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»), а також на май­но, право власності на яке набуте на підставі набувальної давності (ст. 344 ЦК, ст. 119 ЗК). Таким правом особа наділяється незалежно від часу своєї появи і ви­мога може бути заявлена тільки тій особі, яка володіє таким майном.

Конкретна вартість майна повинна визначатися із урахуванням тривалості відсутності особи, амортизації та природної втрати споживчих властивостей такої речі.

Скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою має істотне значення не тільки для майнових прав та обов'язків. Це важливо для поновлення шлюбу такої особи за умови, що ніхто із подружжя не перебуває у повторному шлюбі (ст. 118 СК). У цьому випадку державний орган реєстрації актів цивільного стану анулює запис акта про розірвання шлюбу та відповідне свідоцтво, видане на його підставі. Причому заяви осіб, які перебували у такому шлюбі, не потребується, він поновлюється автоматично.