49. Припинення зобов’язань.

Припинення зобов’язання – остаточне припинення дії, прав та обов’язків його сторін. На відміну від заміни,зобов’язання при якому зобов’язання продовжує діяти на інших умовах, у разі припинення зобов’язання воно втрачає свою силу.

Зобов’язання в цивільному праві припиняється з кількох причин:

1) виконання зобов’язання належним чином. Належне виконання зобов'язання - виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому випадку на сторону, яка допустила неналежне виконання покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене) відповідно до вимог ст. 545 ЦК України.

2) передання боржником відступного кредиторові(грошей, іншого майна, наприклад, передання 1/3 боргу у разі відсутності іншого). Предметом можуть бути будь-які з відчужуваних об'єктів цивільних прав, перелічених у ст. 177 ЦК України (гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага).Предмет відступного передається кредитору до виконання основного зобов'язання і звільняє боржника від його виконання. Якщо відступне передається після того, як зобов'язання порушене, то це вже будуть або збитки, або неустойка. Тому вказівка ст. 600 ЦК України на те, що строки і порядок передання відступного встановлюються сторонами, повинна тлумачитись з урахуванням таких застережень:1) строк передання відступного може бути встановлено тільки до настання строку виконання основного зобов'язання;2) порядок передання відступного не може включати у будь-якій формі дії боржника щодо передання всього або частини відступного після настання строку виконання основного зобов'язання.Оскільки розмір відступного встановлюється сторонами, він не обов'язково повинен співпадати з розміром виконання за зобов'язанням. З урахування того, що відступне є правочином, на нього поширюються всі нормативні вимоги, що визначають правовий режим правочинів (гл. 16 ЦК України).

4) домовленість сторін. Різновид – заміна первісного новим між тими ж сторонами – новація. Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Ознаки новації 1. Припинення в повному обсязі раніш існуючого, первісного зобов'язання, а також додаткових зобов'язань, що забезпечували його виконання (застава, порука, гарантія та ін.), пов'язаних зі сплатою неустойки, відшкодування збитків, моральної шкоди, процентів річних та інфляційних втрат, якщо між сторонами не встановлено іншої домовленості з цього приводу.2. Дійсність первісного договірного зобов'язання. Недійсність договору виключає існування для нього такої стадії, як припинення, що унеможливлює новацію. 3. Наявність домовленості сторін про заміну зобов'язання новим. Істотними ознаками новації є: а) відсутність зміни суб'єктного складу; б) зміна предмета договору, яка пов'язана зі зміною виду договору.4. Наявність безпосереднього юридичного зв'язку між зобов'язанням, що припинилося, та новим зобов'язанням, яке прийшло йому на зміну. Тобто намір замінити одне зобов'язання іншим у тексті договору про це повинен бути прямо і недвозначно виражений або ж має випливати із сутності нового зобов'язання.5. Відсутність встановленої договором або законом заборони новації.

5) прощення боргу - зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (неприпустимим є прощення боргу особами, щодо яких порушено справу про банкрутство.). Прощення боргу в більшості випадків розглядається як односторонній правочин, при цьому учасники договірного зобов'язання не позбавлені можливості укласти договір про прощення боргу. У такому разі відмінність його від новації у тому, що прощення боргу призводить лише до припинення зобов'язання, без виникнення нового, чого не можна сказати про новацію. Закон не встановлює форми прощення боргу, однак, будучи правочином, ця підстава припинення зобов'язання підкорюється загальним вимогам ЦК щодо правочинів. Предметом прощення є звільнення боржника від виконання зобов'язання, як грошового, так і іншого змісту, як повністю, так і в певній частці. Прощення боргу належить до безоплатних правочинів, що наближує його до дарування.

6) поєднання боржника і кредитора в одній особі(в разі спадкування, злиття юридичної особи). Поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особі має місце у разі, якщо до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної в законі, підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. Поєднання боржника і кредитора в одній особі може мати місце, наприклад, при спадкуванні - у разі переходу майна кредитора до боржника і навпаки; при реорганізації шляхом злиття або приєднання юридичних осіб, пов'язаних між собою взаємним зобов'язанням. В обох цих випадках зникає один із суб'єктів правовідношення, у зв'язку з чим припиняється і саме правовідношення. Якщо обставини, що спричинили поєднання боржника і кредитора в одній особі, в подальшому відпали, зобов'язання, що існувало раніше, відновлюється лише у відносинах між громадянами. Якщо юридичні особи, які злилися раніше, реорганізуються шляхом поділу або виділу, попереднє зобов'язання не відновлюється.

7) внаслідок неможливості виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Зобов'язання може припинятися внаслідок неможливості його виконання, тобто такої обставини, за яку жодна із сторін не відповідає. У цивільному праві неможливість поділяється на фактичну і юридичну. Фактична неможливість охоплює випадки, пов'язані зі змінами, що сталися з предметом виконання (загибель індивідуально визначеної речі, що є незамінною), або із суб'єктом виконання (накладення арешту на майно особи або ж введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства спричиняють неможливість виконання зобов'язання, пов'язаного з відчуженням майна, втрата голосу співачкою породжує неможливість виконання договірного зобов'язання про концертний виступ). Фактична неможливість виконання може виникнути внаслідок протиправних дій інших осіб. Так, договір морського перевезення вантажу припиняється, якщо після укладення договору судно загине або буде силоміць захоплене. До обставин юридичної неможливості виконання належать, перш за все, акти органів публічної влади. Так, у договірних зобов'язаннях, пов'язаних із передачею майна, неможливість виконання може бути обумовлена викупом земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна у зв'язку із суспільною необхідністю.

8) смерть фізичної особи - зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.За загальним правилом смерть фізичної особи боржника не призводить до припинення зобов'язання, крім випадків, коли воно нерозривно пов'язане з його особою і не може бути виконане ніким іншим. Що стосується кредитора, то його смерть спричиняє припинення зобов'язання також, коли воно нерозривно пов'язане з його особою. В окремих випадках законом спеціально наголошується на припиненні зобов'язання смертю боржника чи кредитора. Так, договір дарування з обов'язком передати майно в майбутньому припиняється зі смертю дарувальника чи обдарованого (ч. З ст. 723 ЦК), договір найму припиняється зі смертю наймача (ч. 1 ст. 781 ЦК), договір позички припиняється у разі смерті користувача (ст. 835 ЦК) та ін.

9) ліквідація юридичної особи - зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.Ліквідація юридичної особи призводить до припинення всіх договірних зобов'язань за її участю, незалежно від того, виступає вона боржником чи кредитором. Моментом припинення зобов'язання є день внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 104 ЦК).

3) зарахування однорідних зустрічних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

В цивільному законодавстві (ЦКУ) є вичерпний перелік підстав для припинення зобов’язання, у т.ч. не вважається підставою для припинення зобов’язання - рішення суду про примусове виконання зобов’язань, яке набрало законної сили.

Підстави припинення зобов'язання поділяються на 2 групи: 1) з волі сторін за своєю юридичною природою належать до правочинів, оскільки є діями, спрямованими на припинення цивільних прав та обов'язків. До підстав цієї групи належать: належне виконання зобов'язання, передання відступного, зарахування зустрічних однорідних вимог, домовленість сторін і прощення боргу; 2)підстави, що не належать до правочинів і припиняють зобов'язання незалежно від досягнення його мети: поєднання боржника і кредитора в одній особі; неможливість виконання; смерть фізичної особи і ліквідація юридичної особи.