49. Поняття та види договорів.

Стаття 626. Поняття та види договору

1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

2. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

3. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

4. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

5. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

При класифікації цивільно-правових договорів за загальним правилом використовуються ті ж критерії, що характерні для поділу на види правочинів.Разом з тим, для поділу договорів на види застосовуються і спеціальні критерії, які характерні лише для договорів як дво- або багатосторонніх правочинів.

За кількістю сторін:1) двосторонні;2) багатосторонні.

За розподілом прав та обов’язків між сторонами:

1) односторонні (односторонньозобов’язуючі) – одна сторона має лише права, а інша лише обов’язки (договір позики, дарування);

2) двосторонні (двостронньозобов’язуючі) – сторони наділені як правами, так і обов’язками (договір страхування, оренди)

За наявністю, або відсутністю майнового еквіваленту:

1) відплатні – договір, за яким одне майнове надання змінюється майновим наданням іншої сторони. Таке майнове надання може вчинятися у 3 формах відплатності: грошова, матеріальна, відробіткова. Боржник за прийняття зобов’язання отримує винагороду. В ч.5 ст. 626 встановлено презумпцію від платності.

2) безвідплатні – договори, за яких протилежне майнове надання не відбувається.

У ч.5 ст. 626 ЦК України закріплено презумпцію «відплатності цивільно-правових договорів».

За моментом укладення:

1) консенсуальні – договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди щодо всіх його умов у встановленій законом формі (договір комісії);

2) реальні – договір вважається укладеним з моменту вчинення певної дії, яка спрямована на його виникнення (договір страхування, дарування, позики)

За їх взаємозв’язком та значенням:

1) головні

2) додаткові (акцесорні) – договір, існування якого обумовлене іншим (головним) договором. Додатковий договір не може існувати без головного. Якщо припиняється головний, припиняється і додатковий.

За послідовністю досягнення цілей:1) основні; 2) попередні.

За колом суб’єктів, для яких створюються правові наслідки договором:

1) на користь сторін договору;

2) на користь третіх осіб, за яким у 3 осіб виникають права;

3) про виконання третім особам (договір перевезення);

4) на користь довірителя (договір управління майном).

За характром прав, які встановлюються договором:1) зобов’язальні; 2) речові (договір купівлі-продажу)

Групи цивільно-правових договорів:

1) договори про передання майна у власність (інші речові права) – договір купівлі-продажу, мани, потавки, даруванн;

2) договори про передання майна у тимчасове користування – договір позички, найму житла;

3) договори про виконання робіт – договір підряду, для проведення аудиту;

4) договори про надання послуг:

- про надання послуг фактичного характеру – договір зберігання, перевезення;

- юридичних послуг – договір доручення, комісії;

- змішаних (юридично-фактичних послуг) - договір управління майном, договір транспортного експедирування;

5) договори про розпорядження майновим правами інтелектуальної власності – договір про передання прав інтелектуальної власності, ліцензійний;

6) договори про спільну діяльність.

Зміст цивільно-правового договору визначається з урахуванням його правової природи, а саме: місця договору у структурі цивільного правовідношення.

Якщо виходити із правової природи договору як юридичного факту (різновиду правочину), то його зміст повинні становити умови договору.Якщо ж підтримувати позицію про договір як зобов’язальне правовідношення, то його зміст становитимуть права та обов’язки сторін.Разом з тим, у цивілістичній літературі став усталеним погляд про те, що зміст договору становлять його умови.Ця ж позиція відображена у ст. 628 ЦК України, відповідно до якої зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З урахуванням цієї законодавчої норми усі умови договору за їх значенням прийнято поділяти на:1) істотні;2) неістотні. Істотними в свою чергу вважаються у мови (ч.1 ст. 638 ЦК): щодо предмету;включені до тексту договору за вимогою хоча б однієї із сторін;в якості істотних передбачені у законі; не включені до договору, або не передбачені законом в якості істотних, однак є необхідними для договорів даного виду (умова щодо ціни; щодо строку у попередньому договорі тощо).

Типові умови договору:1) у випадках, передбачених договором;2) у разі відсутності посилання у договорі на типові умови можуть бути застосовані як звичаї ділового обороту.

Проблема звичайних та випадкових умов: звичайні не потребують їх включення до тексту договору;випадкові набувають правового значення лише у разі включення у договір.