33. Роботи к. Маркса та ф. Енгельса „Капітал”, „До критики політичної економії. Передмова” (к. Маркс), „Походження сім’ї, приватної власності та держави” (ф. Енгельс).

Выдающееся произведение К. Маркса «К критике политической экономии», знаменующее собой важный этап в создании марксистской политической экономии, было написано в августе 1858 — январе 1859 года. Написанию этой книги предшествовала пятнадцатилетняя разносторонняя научно-исследовательская работа, в ходе которой Маркс изучил огромную массу общественно-экономической литературы и разработал основы своего экономического учения.

«Капитал», главный труд К. Маркса, в котором он, применив диалектико-материалистическую концепцию исторического процесса к исследованию капиталистического общественно-экономической формации, открыл экономический закон движения буржуазного общества и доказал неизбежность гибели капитализма и победы коммунизма. В. И. Ленин характеризовал «Капитал» как «... величайшее политико-экономическое произведение...» (Полное собрание соч., 5 изд., т. 2, с. 11). В то же время «К.» является выдающимся философским и историческим исследованием. «Если Marx не оставил “Логики” (с большой буквы), — писал В. И. Ленин, — то он оставил логику „Капитала”... В „Капитале” применена к одной науке логика, диалектика и теория познания... материализма...» (там же, т. 29, с. 301). В. И. Ленин отмечал, что в «К.» даны «история капитализма и анализ понятий, резюмирующих ее» (там же). «Капитал», как это подчёркивали Ф. Энгельс и В. И. Ленин, — главное произведение Маркса, в котором излагается научный коммунизм (см. К. Маркс и Ф. Энгельс, Соч., 2 изд., т. 19, с. 109 и В. И. Ленин, Полное собрание соч., 5 изд., т. 1, с. 187). «С тех пор как на земле существуют капиталисты и рабочие, — писал Ф. Энгельс, — не появлялось еще ни одной книги, которая имела бы такое значение для рабочих...» (Маркс К. и Энгельс Ф., Соч., 2 изд., т. 16, с. 240).

В «К.» не только было дано решение важнейших теоретических проблем марксистской политической экономии, но и поставлены новые проблемы, требующие дальнейшей разработки. Так, в 3-м т. «К.» Маркс обращал внимание на то, что действительное движение рыночных цен относится к учению о конкуренции, которое выходит за рамки «Капитала» (см. там же, т. 25, ч. 2, с. 324). Характеризуя исследование кредита и денежного рынка в 3-м т., Ф. Энгельс отмечал, что в нём содержится «... много нового и еще больше неразрешенного по этому вопросу, следовательно, наряду с новыми решениями — новые проблемы»

Созданию «К.» Маркс отдал 40 лет жизни — с 1843 по 1883. В работах 40-х гг. («Наброски к критике политической экономии», «Экономическо-философские рукописи 1844 года», «Немецкая идеология», «Нищета философии», «Наемный труд и капитал», «Манифест Коммунистической партии» и др.) К. Маркс и Ф. Энгельс сформулировали основные положения материалистического понимания истории и вытекающей из него теории научного коммунизма. Тем самым были созданы необходимые методологические предпосылки марксистского экономического учения, которое является «наиболее глубоким, всесторонним и детальным подтверждением и применением теории Маркса...» (Ленин В. И., Полное собрание соч., 5 изд., т. 26, с. 60).

ри загальних закономірностях виникнення держави є особливості в умовах виникнення і утворення різних держав. Ф. Енгельс в своїй праці "Походження сім'я приватної власності і держава" показує три головні форми, в яких держава, виникає в результаті розпаду родового устрою. Він рахує, що сама чиста, найбільш класична форма мала місце в Афінах, так як держава виникла там безпосередньо і здебільшого із класових антагонізмів, які розвинулись всередині родового суспільства. В Римі процес утворення держави був прискорений боротьбою між родовою аристократією (патриціями) і існуючими поза родовою організацією плебеями. У германських народів, розгромивши Римську імперію, держава виникає як безпосередній результат завоювання великих чужих територій, для панування над якими родовий устрій не дає ніяких засобів.

Потрібно відзначити, що завоювання не зовсім були причиною утворення держави у древніх германців. До завоювання римських провінцій германські племена вже знаходились на стадії розкладу первіснообщинного устрою: у них виникла приватна власність, рабство і майнове розшарування. Вони жили устроєм військової демократії. Дуже важливим елементом цього устрою, який сприяв підвищенню ролі військового начальника і утворенню знаті у германців, була дружина, яка виділялась із загальної маси озброєних общинників. "Військовий вождь, який придбав славу, збирав навколо себе загін жадавших здобичі молодих людей, зобов'язаних йому особистою вартістю, як і він їм. Він утримував їх і давав їм нагороди, встановлював певну ієрархію між ними."

Така організація могла існувати за рахунок постійних війн і розбійних набігів, її ціллю був грабіж. З одної сторони, вона сприяла появі королівської влади, а з іншої - росту майнової нерівності, розкладу первіснообщинного устрою. Завоювання римських провінцій стало поштовхом до розпаду родового устрою і утворення держави.

Однією з закономірностей функціонування держави є її обумовленість певною стадією суспільного розвитку. Відповідно в різних країнах на однотипних стадіях цього розвитку існують споріднені між собою державні інститути. Традиційно розрізняють п’ять основних етапів, через які пройшов розвиток цивілізації і первіснообщинний лад, рабовласницький лад, феодалізм, капіталізм і соціалізм. В марксистський літературі ці етапи було прийнято називати суспільно-економічними формаціями.

В рамках кожної історичної епохи на розвиток держави мають значний вплив особливості розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. (Продуктивні сили - це категорія, яка охоплює власне виробників і знаряддя праці, науково-технічний потенціал, що ними використовується. Виробничі відносини -це категорія, що характеризує відносини між людьми в процесі суспільного виробництва: відносини власності, виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ. Ці два чинники є визначальними, вони в першу чергу створюють ту об'єктивну основу, на якій розвиваються всі державні інститути.

Держава також тісно пов'язана з політикою, етикою, релігією, філософією, мистецтвом та іншими так званими ідеологічними інститутами суспільства (В марксистській літературі всі ці елементи разом з державою об'єднують терміном "надбудова").

Залежність держави від зазначених вище факторів соціально-економічного розвитку проте не слід абсолютизувати. Вона не має фатального "механічного" характеру. Держава здатна до саморозвитку, а в окремі історичні періоди навіть випереджають загальний розвиток суспільства.

Основну причину розвитку держави згідно діалектичному матеріалізму потрібно шукати в боротьбі протилежностей, які є в кожному явищі. Ця боротьба є змістом процесу розвитку у всіх його стадіях і його рухомою силою.