6.3. Приклади й ради

6.3.1. Ради загального порядку

Ви узялися за рішення нового завдання або хочете потренироваться на раніше вирішених прикладах. Не соромтеся використовувати свої знання й досвід при розгляді будь-якого нового завдання або її частини, в основі результату лежать «закони природи», а не методи й підходи. З урахуванням Вашого досвіду кожне завдання стане набагато простіше й менш масштабної.

Перш, ніж узятися за синтез структури системи проаналізуйте, а потрібно чи це для Вашого завдання? Якщо в готову систему включаються тільки «нюанси», то не обов'язково досконально переробляти будова всієї системи. Важливо коректно представити засобу реалізації нюансів і коректно їх «зв'язати» з усією системою, начебто це два звичайних модулі.

Якщо в модульній станції або в системі більше 10 виконавчих пристроїв, то шукати рішення за принципом «А що, якщо зробити так?» і перевіряти його на всі випадки життя дуже довго. Може бути 210 варіантів. Краще застосувати формальний метод.

Перед вибором методу краще заздалегідь визначити тип завдання. Граничними варіантами завдання є синтез системи із заданим алгоритмом роботи - послідовністю дій і операцій, і синтез системи гнучкого реагування на стан навколишнього середовища (середовища експлуатації). Як правило, практичні системи з'єднують у собі й перше й друге, але Вам доведеться вибрати, що для системи є закономірністю, а що - припустимим відхиленням.

Для системи гнучкого реагування більше придатні моделі, у яких не задається алгоритм їхньої роботи - автоматна модель, мережі Петри, комунікаційні мережі.

Для систем із заданим алгоритмом технологічного процесу простіше використовувати графи й діаграми.

Можливе сполучення декількох підходів, наприклад, вся система - гнучкого реагування, але кожний сценарій реагування має твердий алгоритм. Тоді, структура системи будується по кінцево-автоматному поданню, а будова її модулів - по функціональному. Команди кінцевого автомата (виходи) включають модулі, а модулі, що відробили, подають сигнали на входи автомата.

Вибираючи модель, помнете, що Ви відразу закладаєте ряд допущень про поводження об'єкта й викликувані допущеннями нові завдання при переході до реальної системи. Наприклад, мінімізація, узгодження типу сигналів, дослідження асинхронности й інші.

Якщо під час рішення завдання модель розростається як сніжний кому й уже не зрозуміло, що з нею робити й що модель відбиває, то, напевно, цей підхід не кращий для Вашого завдання. Переглянете алгоритм роботи системи, може бути, щось було упущено, спробуйте замінити тип моделі.

Якщо система складається з великої кількості виконавчих пристроїв, наприклад 50, то вибір такого типу моделі, для якого необхідно досліджувати властивості моделі, ускладнить завдання в десятки разів.

Рішення завдання можна проводити в такому порядку.

Зрозуміти процес роботи системи й визначити його состав: по виконуваних функціях, діям, операціям.

Якщо процес роботи системи не має твердого алгоритму, то намагаємося розділити його на самостійні частини меншої розмірності, які так само можуть не мати алгоритму або можуть мати його.

Якщо процес роботи системи має чіткий алгоритм, то розділяємо його на послідовні відрізки, для яких можна контролювати початок і завершення їхнього виконання.

Для кожного відрізка або частини (модуля) уточнюємо процес дії й умови, по яких ця частина починає діяти, і результат, що дає можливість включати інші частини системи.

Вибираємо для всієї системи і її окремих частин підходящі типи моделей. Будуємо моделі частин і системи. Бажано, використовувати однотипні позначення для всіх моделей і мінімальна розмаїтість символів.

Для моделей, що не враховують фізичні особливості технічних засобів, проводимо дослідження адекватності. При необхідності, коректуємо моделі, виконуємо їхню мінімізацію, повторюємо дослідження.

Після побудови моделей всіх частин, переходимо до засобів реалізації й фізичній структурі окремих частин і системи в цілому.

Ефективність отриманого рішення в значній мірі складається в можливості модернізації системи. Для досягнення цього весь процес побудови структури бажано документувати в певній стандартній формі, якої варто дотримуватися при розгляді й всій системі і її частинах. У цій формі необхідно, наприклад, відбивати зв'язок формальних позначень зі словесним завданням, виконувані функції, засоби їхньої активізації й засобу контролю за їхнім виконанням із вказівкою формальних позначень у моделі. Досвід рішення подібних завдань більш конкретно вкаже Вам состав форми.