- •6.1. Особливості будови систем
- •6.1.1. Передумови побудови структури
- •6.1.2. Будівельний склад мехатронных систем
- •6.1.3. Системний елемент мехатроники
- •6.1.4. Функції модульної станції
- •6.1.5. Зміст поєднує модульні станції в систему
- •6.1.6. Модульні станції й зворотний зв'язок
- •6.1.7. Перехід від міркування до формальної логіки
- •6.1.8. Порядок в умовних позначках і логічних вираженнях
- •6.2. Структура системи: підходи, методи й моделі
- •6.2.1. Як вибрати кращий підхід або модель для Вашого завдання
- •6.2.2. Таблиці станів і переходів, кінцевий автомат
- •6.2.3. Тимчасові й крокові діаграми або циклограми
- •6.2.4. Граф операцій
- •6.2.5. Причинно-наслідкова модель.
- •6.2.6. Мережі Петри
- •6.2.7. Функціональний план і комунікаційні мережі (мережі зв'язку)
- •6.3. Приклади й ради
- •6.3.1. Ради загального порядку
- •6.3.2. Приклад (модернізація системи)
- •6.3.3. Станція №1 (циклограма)
- •6.3.4. Станція №2 (функціональний план)
- •6.3.5. Станція №3 (причинно-наслідкова модель)
- •6.3.6. Побудова структури одного модуля
- •6.3.7. Ради приватного порядку
- •6.4. Питання для самоперевірки
- •6.5. Література до розділу 6
6.1.2. Будівельний склад мехатронных систем
Спочатку обмовимося про нашої будівельний Механотронной Базі із усякими елементами (мал. 6.2). Адже матеріали для роботи прийде брати саме на ній, і знати, що там є, треба раніше, ніж давати обіцянки про швидке й успішне завершення робіт про створення « супер-системи».
На Базі є два більших відділи: склад і техстанция. Усе, що є на нашім складі, або саме є механотронным, або є частина від чогось механотронного. У попередніх главах наведені приклади того, що є на складі, і складе технічну основу майбутньої системи. Якщо в пристрої відбувається повне перетворення, від електронного входу до механічного виходу, або навпаки, то воно вже є готовим рішенням для підходящого питання. Наприклад, - кавитационная ванна для очищення медичних інструментів або однокоординатний гідропривід із пропорційним керуванням для металорізального верстата. Крім цього, на складі лежить багато напівфабрикатів, таких, як пневмо- і гідроциліндри й мотори, дроселі й клапани, ежектори й фільтри, механічні напрямні, редуктори й мультиплікатори, індуктивні і ємнісні датчики, оптоволоконные зв'язку, герконы, электрореле, підсилювачі, компаратори й контролери, і багато чого іншого, необхідне для створення механотронных пристроїв під конкретні завдання [18, 8, 31, 9, 32, 34, 72, 74-77]. Техстанция, у порівнянні зі складом, майже порожня - там тільки папки. Але це тільки на перший і недосвідчений погляд. Там коштують нескінченні полки, на яких лежать готові рішення маленьких і більших завдань, зібрані за сторіччя. Напроти полиць - стелажі з будівельними інструментами - методи й методики складання окремих рішень у загальні, способи їхньої перевірки, комп'ютерні програми для їхнього моделювання, інструменти для безболісного відділення питань від більших завдань і багато чого іншого. Кожне рішення й інструмент мають документи, що підтверджують їхнє призначення - для яких матеріалів і при рішенні яких питань його варто застосовувати, а також посібник з їхнього використання.
Такий достаток техніки й рішень на Базі створює ілюзію всерешаемости, але тільки доти, поки ми не зайдемо туди з конкретним завданням самі. Навіть маючи правильно поставлене завдання для неї важко знайти підходяще рішення, якщо не знати на якій полиці воно лежить, де методики його одержання, які матеріали треба взяти зі складу. І це при тім, що таке рішення вже є. А якщо завдання поставлене некоректно, як функція, для якої не існує первісна. Тоді не обійтися без інструктора або фахівця, що орієнтується на Базі, і вміє користуватися інструментами.
От і відбулося відділення від великого завдання першого маленького питання - де інструктор? Можливо, минулого разу Ви вже вирішували таке завдання з інструктором, тоді ролі інструктора можете виконувати Ви, Ваш досвід і пам'ять. Треба згадати, на якій полиці брали рішення, який використовували інструмент і які матеріали. Тепер залишається повторити раніше пройдений маршрут. Наприклад, був гідропривід, розрахований на зусилля X кн і хід З метрів, а тепер треба розвити зусилля В кн і забезпечити хід Ф метрів. Знаходимо в рішеннях гідропривід поступального руху, беремо методику його вибору або, якщо немає стандартного по каталозі, методику проектування, і одержуємо необхідну конструкцію. Замовляємо на складі або виготовляємо її, і, відповідно до минулого рішення (схемою), підбираємо керуючу, контролюючу й регулюючу апаратуру вже для нового привода. Уточнюємо керуючу програму для контролера.
Перше структурування завдання - відділення тих питань, для яких ми маємо досвід рішення. Часто наш досвід може лежати не на поверхні завдання, а в глибині. Наприклад, необхідність застосування такого гідроприводу виявиться тільки після розрахунку експлуатаційних характеристик, а вони, як виявилося, не задане в техзадании, а визначаються побічно - за часом технологічного циклу й динамічних характеристик. У цьому випадку, досвіду прийде почекати, поки від завдання не відділяться всі питання до того шару, на якому й лежить гідропривід. Тим більше, що віднімаючи питання з урахуванням досвіду й відомих рішень, шар гідроприводу взагалі може бути не замічений, і буде вилучений разом з іншим питанням, наприклад, що стежить гідропривід у складі координатного стола. По такому сценарії часто будуються практичні системи, у яких зустрічається безліч загублених можливостей.
