6.1.8. Порядок в умовних позначках і логічних вираженнях

Повернемося до схеми, представленої на мал. 6.8. Поділ схеми на 2-й і 3-й «поверхи» очевидно - симетрія по вертикалі забезпечується самостійними станціями.

Поділ на 2-й і 3-й «під'їзди» також проглядається на схемі один створ на початку «переговорів» і другий «створ» - по їхньому завершенню. Кількість стрілок інформаційного обміну на схемі 2 + 2, а от число записів логічних виражень - 6.

Виконаємо угруповання умов інформаційного обміну, по можливості, використовуючи однакові принципи.

Спочатку станція №2 говорить про готовність до передачі «естафети», тобто про закінчення свого відрізка технологічного процесу.

Далі, станція №3 приймає «естафету».

Після прийняття «естафети» станцією №3, станція №2 її відпускає, тобто виходить із технологічного процесу.

Коли станція №2 звільнила робочий простір, станція №3 починаємо виконувати свій відрізок технологічного процесу.

Таким чином, маємо чотири дії й чотири факти, що контролюють їхнє виконання:

Завершення відрізка технологічного процесу,

Включення активної фази,

Вимикання активної фази,

Початок відрізка технологічного процесу.

Помітимо, що вони групуються у дві групи двома способами: 1) по 2 дії - для станцій №2 і №3, 2) по двох дії протилежного змісту.

Узагальнимо отримані результати з обліком того, що станції є ланками безперервного технологічного ланцюжка. Тобто, станція №3 з'єднується не тільки зі станцією №2, але й зі станцією №4. Отже, у проведеному угрупованні «по станціях» будуть по чотирьох, а не по двох елемента:

Включення активної фази

Початок відрізка техпроцесса

Завершення відрізка техпроцесса

Вимикання активної фази.

Два з них забезпечують зв'язок з попередньою станцією, а два - з наступної, у нашім прикладі - зі станціями №2 і №4. Помітимо, що по функціональній ознаці, ці елементи є початком і завершенням усього двох більших елементів: відрізка технологічного процесу станції №К і індикації активної фази станції №К. Позначимо дію символом Y, контроль за його виконанням символом X, індексом Т приналежність до технологічного процесу, індексом n номер станції, індексом ф приналежність до активної фази, знаком «-» або інверсії над номером станції - символи завершальної дії, а номером без знака інверсії n - символи початкової дії. Під дією розуміється вхід-вихід у техпроцесс або вхід-вихід в активну фазу. Попередня четвірка елементів, використана для опису роботи станції №3, прийме наступний вид:

Помітимо, що остання дія техпроцесса другої станції є наступної, за передостанньою дією, що нами не розглядається в «зв'язуванні» станцій №2 і №3. Зв'язок між цими діями ставиться до внутрішнього техпроцессу станції №2, і не входить в «діалог» при переході від однієї станції до наступній.

Вираження (6.6 - 6.9) є логічно певними для передачі активної фази процесу від однієї станції до наступній.

Всі набори сигналів у вираженнях є унікальними (не повторюють один одного), але містять по одному «зайвому» сигналі. Виробіток «інтелектом» будь-якої команди має сенс, якщо ця команда в цей момент ще не виконана. Якщо ж команда вже виконана, і це підтверджено соответсвующим фактом, то спроба повторного виконання говорить про марність її результату для роботи системи. Отже, що відповідає дія можна виключити з послідовності технологічного процесу. Тому відсутність сигналу про завершення подаваної команди на момент її появи наприклад, останнього в (6.6), не є необхідною умовою.

Пройдений шлях, від процесу до станцій і до логіки їхньої взаємодії вже сам по собі є інструментом. За аналогією з розглянутим прикладом можна вирішувати деякі завдання. Логікові реалізувати в керуючій програмі контролера, функції контролю покласти на сенсори, датчики, таймери, лічильники й досвід розроблювача, дії віддати на відкуп традиціям і виконавчим пристроям, а керування забезпечити апаратурою, що із гласуется й з контролером, і з виконавчими пристроями, і із сенсорами й із завданням.

Відзначимо, що взаємодія двох сусідніх станцій досвідчений розроблювач забезпечить і без Х-Ов і без Y-Ов, а от створити систему з 100 виконавчих пристроїв, об'єднаних у десяток модульних станцій, без гарного інструмента вже складно або неможливо. Розглянемо інструменти - способи опису логіки систем. Деякі варіанти рішення прийшли з побудови электрорелейных схем, інші із програмування, треті - з моделювання разноэлементных систем.