- •Передмова
- •Тематичний план практичних занять Модуль 1: «Організаційні аспекти системи первинної медико-санітарної допомоги в Україні, її пріоритетна роль у розвитку і реформуванні охорони здоров'я»
- •Тематичний план самостійної позааудиторної роботи
- •I. Актуальність теми
- •III. Основні учбові цілі
- •Vі.Матеріали для самопідготовки
- •Питання, що підлягають самостійному вивченню.
- •Зміст теми заняття.
- •Центри первинної медико-санітарної допомоги
- •Типова організація первинної медико-санітарної допомогиу сільській місцевості Районний центр
- •Амбулаторія на 2-5 тис. Населення
- •Лікар загальної практики / сімейний лікар Значення сучасних комп’ютерних технологій у практиці сімейного лікаря. Основи інформаційного забезпечення амбулаторії сімейного лікаря
- •Система заходів, спрямованих на забезпечення, збереження і розвиток фізіологічних і психологічних функцій, соціальної активності та оптимальної працездатності людини;
- •Підприємства, установи та організації, які забезпечують різноманітні потреби населення в галузі охорони здоров’я та медичного забезпечення;
- •Установи, які забезпечують управління охороною здоров’я;
- •Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»;
- •Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я».
- •Все вище зазначене, крім а.
- •По запиту органів соціального страхування і соціального забезпечення;
- •Тестові завдання для самопідготовки і самокорекцїї заключного рівня знань:
- •Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров’я».
- •Конституцією України.
- •Концепції реформування системі охорони здоров’я України.
- •Призначені лікарем пацієнту безоплатно чи на пільгових умовах.
- •Наркотичні лікарські засоби та психотропні препарати.
- •Показник поширеності найважливіших неепідемічних захворювань;
- •Використання інформаційних та телекомунікаційних технологій в охороні здоров’я, зокрема, забезпечення медичною допомогою на відстані.
- •Кур’єрська пошта.
- •Задачі для самоконтролю :
- •I. Актуальність теми.
- •III. Основні учбові цілі.
- •Vі.Матеріали для самопідготовки
- •1. Питання, що підлягають самостійному вивченню.
- •2. Зміст теми заняття:
- •Визначення рівня здоров'я
- •1. Соціальні
- •2. Природні
- •Хвороби органів дихання;
- •Регулярні заняття фізкультурою і спортом;
- •Проведення санітарно-гігієнічних, санітарно технічних заходів та диспансерний нагляд за хворими і окремими групами здорових людей.
- •Умовне статистичне поняття, яке досить повно характеризується комплексом демографічних показників захворюваності, фізичного розвитку і інвалідності та частоти до нозологічних станів.
- •Гарантуванні громадян при виникненні страхового випадку на отримання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів та фінансування профілактичних заходів;
- •Юридична особа, яка функціонує для здійснення страхової діяльності;
- •Страховик, страхувальник, застрахований, медичний заклад;
- •Стаціонарний
- •Санаторний
- •Поліклінічний
- •I. Актуальність теми:
- •III. Основні учбові цілі.
- •Vі.Матеріали для самопідготовки
- •1. Питання, що підлягають самостійному вивченню:
- •2. Зміст теми заняття:
- •Хвороби людини, пов'язані з особливостями харчування
- •Дванадцять принципів здорового харчування:
- •Основні терміни та поняття
- •3. Тестові завдання для самопідготовки і самокорекції початкового рівня знань
- •Спосіб життя, медико-біологічні фактори, стан довкілля, обсяг та якість медичної допомоги.
- •Ендо- або екзогенний додатковий несприятливий вплив на організм, який підвищує ймовірність виникнення захворювання чи смерті.
- •III. Основні учбові цілі:
- •Vі.Матеріали для самопідготовки
- •Питання, що підлягають самостійному вивченню.
- •Зміст теми заняття.
- •Положення про денний стаціонар (згідно з наказом моз України від 23.02.2001 р. № 72)
- •Положення про стаціонар удома (зідно з Наказом моз України «Про затвердження окремих документів з питань сімейної медицини» від 23.02.2001 р. За № 72)
- •Загальні питання медико-соціальної експертизи
- •Лікарська консультативна комісія.
- •Максимально до 10 днів з наступним направленням до лкк.
- •Так, видається незалежно від форм власності.
- •Тестові завдання для самопідготовки і самокорекцїї заключного рівня знань:
- •Негайно госпіталізувати у хірургічне відділення;
- •Проводити вторинну профілактику.
- •Амбулаторне лікування за листком непрацездатності.
- •Ефективність нітрогліцерину;
- •Іапф або β-адреноблокатори.
- •Явища застою в малому колі кровообігу.
- •Глюкокортикостероїди.
- •Офв1 – об’єм повітря, який видихається при форсованому видиху за першу секунду після повного вдиху;
- •Після особистого огляду хворого лікуючим лікарем.
- •5. Задачі для самоконтролю:
- •Орієнтовний перелік практичних навичок, які повинні опанувати студенти VI курсу при вивчені дисципліни «загальна практика – сімейна медицина»
- •План та організаційна структура заняття
- •Граф логічної структури теми
- •До Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуск 78 «Охорона здоров’я»
- •20. Лікар загальної практики – сімейний лікар
- •«27. Сестра медична загальної практики – сімейної медицини
- •Основна документація сімейного лікаря
- •Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 025-10/о “Журнал обліку осіб, які прикріплені до лікаря, що надає первинну медичну допомогу”
- •Інформована добровільназгода пацієнта на обробку персональних даних*
- •Порядок вибору та зміни лікаря первинної медичної (медико-санітарної) допомоги
- •III. Прикріплення дітей, що проживають у сім’ї
- •Інформаційний листок для пацієнта
- •Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації
- •Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації
- •Зворотний бік
- •Санаторно-курортна карта (форма № 072/о)
- •Затверджено
- •1.2 Економічна характеристика сім'ї
- •Медичний паспорт сім'ї
- •1. Члени сім'ї:
- •1.1. Житлово-побутова характеристика сім'ї
- •1.3. Стан довкілля (за даними сес та власних спостережень)
- •II. Медико-біологічні дані про сім'ю
- •2.1. Генеалогічний медичний анамнез
- •2.2.Стан здоров'я членів сім'ї
- •2.3. Валеологічний портрет сім'ї (заповнюється щорічно)
- •III. Оцінка медичного статусу сім'ї
- •Примірне положення про телемедичний центр (кабінет) закладу охорони здоров’я
- •V. Відповідальність тмц
- •Vі. Фінансування й оплата праці
- •Vіі. Реорганізація і ліквідація тмц
- •Рекомендований Табель спеціального оснащення телемедичного центру (кабінету)
- •Примірне положення про взаємодію телемедичних центрів та закладів охорони здоров’я
- •Загальні положення
- •Принципи взаємодії
- •Основні напрямки взаємодії
- •Порядок взаємодії
- •Заявка №_________ від "___"_____________ на проведення телемедичної консультації
- •Примірна структура опису клінічного випадку, що направляється в запиті для проведення телемедичної консультації
- •Журнал реєстрації телемедичних консультацій
- •(Повна назва закладу) Назва підрозділу, що проводить телемедичне консультування
- •Порядок диспансеризації населення
- •1. Загальні положення
- •2. Мета диспансеризації населення
- •3. Управління та планування проведення диспансеризації населення
- •3.1. Проведення диспансеризації дітей віком до 18 років.
- •3.2. Проведення диспансеризації дорослого населення.
- •4. Організація роботи щодо проведення диспансеризації населення
- •4.1. Організація роботи з диспансеризації дітей віком до 18 років.
- •4.2. Організація роботи з диспансеризації дорослого населення.
- •5. Методика проведення диспансеризаціїдорослого населення
- •6. Взаємозв’язок та послідовність у роботі закладів охорони здоров’я при проведенні диспансеризації
- •7. Інформаційна автоматизована система медичних профілактичних оглядів населення
- •8. Критерії ефективності диспансеризації населення
- •Анамнестична анкета
- •1. Загальна інформація.
- •2. Перенесені захворювання.
- •3. Основні скарги:
- •4. Наявність у найближчих родичів (батьків, сестер, братів, бабусь, дідусів) таких захворювань:
- •5. Спосіб життя.
- •Інструкція щодо заповнення Карта хворого денного стаціонару поліклініки, стаціонару вдома (форма № 003-2/о)
- •Особливості заповнення облікової медичної документації в закладі загальної практики / сімейної медицини
- •I. Загальні положення
- •1. Планове направлення пацієнтів до закладів вмд здійснюється
- •2. Направлення пацієнтів за екстреними показаннями до закладів вмд
- •3. Звернення пацієнта самостійно до закладів вмд
- •1. Планове направлення пацієнтів до закладів тмд
- •2. Направлення пацієнтів за екстреними показаннями до закладів тмд
- •1. Порядок планової госпіталізації
- •2. Порядок госпіталізації за екстреними показаннями
- •V. Перелік обсягу діагностичних обстежень
- •Vі. Інформування
- •Протокол курації хворого лікарем загальної практики - сімейним лікарем
- •Рекомендована література
- •I. Базова
- •Іі. Допоміжна
Загальні питання медико-соціальної експертизи
Експертиза працездатності є невід'ємною частиною роботи лікаря. Вона має велике клінічне, соціально-економічне і правове значення. Встановлено, що більше ніж 1/3 всіх хворих, які відвідують поліклініку, становлять особи з тимчасовою втратою працездатності.
Право визнати хворого непрацездатним накладає на лікаря велику моральні і юридичну відповідальність та вимагає оволодіння теоретичними основами і тактичними навичками медико-соціальної експертизи.
Від якості експертизи працездатності залежить зниження показників захво-рованості населення з тимчасовою непрацездатністю. Правильно організована вкпертиза дає виражений профілактичний ефект, тому що своєчасне звільненій від роботи у випадках, коли хворий потребує спокою, нерідко має вирішальне жачення для ефективного завершення лікування. Звільнення від праці, таким «ном, перетворюється на важливий лікувальний захід.
За останні роки з'явилася низка документів, що регламентують експертну діяльність лікаря. Це закон «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; «Положення про медико-соціальну експертизу» і «Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інвалідів», затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 р. № 83; «Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.1994 р. № 221.
Медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності та працездатності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.
Медико-соціальній експертизі підлягають особи, які втратили здоров'я внаслідок захворювання, травми та вроджених дефектів, що обмежує їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання відповідних обов'язків.
Основні завдання медико-соціальної експертизи:
• науково обґрунтована оцінка обмеження життєдіяльності людини, у тому числі й стану працездатності, визначення групи, причини і часу настання інвалідності при різних захворюваннях, травмах і каліцтві;
вивчення причин втрати працездатності, опрацювання та реалізація заходів, спрямованих на запобігання тимчасовій непрацездатності та інвалідності;
визначення ступеня втрати працездатності для використання залишкової працездатності людини;
опрацювання науково обґрунтованих трудових рекомендацій хворим та інвалідам, які дозволяють без шкоди для здоров'я виконувати певні види праці;
організація та проведення реабілітаційних заходів і визначення показань до різних видів соціальної допомоги хворим та інвалідам;
оцінка стану здоров'я населення і прогноз динаміки захворюваності і первинної інвалідності.
Види непрацездатності:
Працездатність слід вважати порушеною або втраченою повністю чи частково, якщо виконання професійної діяльності є неможливим у зв'язку з хворобою, а функціональні порушення і патологічні зміни виражені в такому ступені, що слід дотримуватися ліжкового або амбулаторного режиму.
Розрізняють два види непрацездатності — тимчасову і стійку.
Під тимчасовою непрацездатністю розуміють такий стан організму, за якого гостре захворювання, загострення хронічного захворювання або травма не дають хворому можливості тимчасово займатися трудовою професійною діяльністю.
Тимчасова непрацездатність може бути частковою або повною. Якщо хворий тимчасово не може продовжувати свою професійну трудову діяльність, але загальний стан його здоров'я дозволяє виконувати іншу роботу, не порушуючи процесу лікування, це свідчить про часткову тимчасову непрацездатність. Такий хворий потребує переведення на іншу роботу на визначений термін.Тимчасову непрацездатність вважать повною, якщо хворий у зв'язку із захворюванням або травмою потребує звільнення від усіх робіт на визначений термін.
Причинами тимчасової непрацездатності можуть бути:
хвороби або травми, що мають оборотний характер;
санаторно-курортне лікування хвороби членів сім'ї у разі необхідності догляду за хворим;
хвороби членів сім’ї у разі необхідності догляду за хворим;
карантин;
тимчасове переведення на іншу роботу у зв'язку з туберкульозом або професійним захворюванням;
протезування з перебуванням у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства;
вагітність, пологи та аборт;
усиновлення дитини віком до 2 міс. з дня її народження з пологового будинку.
Тимчасову непрацездатність застрахованого засвідчує листок непрацездатності (лікарняний листок). Застрахованим листки непрацездатності видають лікарі лікувально-профілактичних закладів системи Міністерства охорони здоров'я і Міністерства шляхів сполучення України, стаціонарів протезно-ортопедичних установ Міністерства праці та соціальної політики, лікарі туберкульозних санаторіїв. Лікарям лікувальних закладів інших відомств і науково-дослідних інститутів право видавати лікарняні листки може бути надано лише за розпорядженням Міністерства охорони здоров'я України. Видача лікарняних листків у платних поліклініках та інших лікувальних закладах заборонена.
У місцевості, де немає лікарів, право видавати лікарняні листки може бути надано фельдшеру, який завідує медичним пунктом, під контролем завідувача лікарської дільниці.
Під час видачі лікарняного листка керуються інструкцією «Про порядок заповнення бланка листка непрацездатності» (2000).У випадку втрати працездатності внаслідок хвороби або каліцтва лікарняні листки видаються лікарями-кураторами поліклінік, амбулаторій, диспансерів, лікарень та пунктів охорони здоров'я.
Листокнепрацездатності (ЛН) виконує такі функції:
медичну - у листку непразездатності зазначають захворювання, яке є причиною тимчасової непрацездатності;
юридичну - листок непразездатності свідчить про непрацездатність хворого, характеризує загальний стан його здоров'я, визначає встановлений на термін хвороби режим і можливості виконання тих або інших громадських обов'язків у зазначений термін;
страхову та фінансову (ці функції взаємозв'язані) - листок непразездатності дає право на отримання допомоги по соціальному страхуванню, залежно від віку, стажу роботи, причин непрацездатності та інших факторів, визначає розмір допомоги;
статистичну - листок непразездатності є єдиним документом, на основі якого складається звіт про захворюваність з тимчасовою втратою працездатності та проводиться її аналіз.
Для того, щоб ЛН виконував усі функції, слід оформляти його безпомилково. Відповідальність за це в кожному окремому випадку несе лікар-куратор.
Підчас оформлення ЛН слід дотримуватися таких положень:
у лікувальних закладах, де видають листок непразездатності, заповнюють лише його лицевий бік, відмітки на зворотньому боці роблять у разі призначення допомоги;
у графі «Діагноз заключний» записують остаточний діагноз, а на полі для кодування — код відповідно до МКХ 10-го перегляду;
у графі «Причина звільнення від роботи» вказують, що листок непразездатності видано в зв'язку із захворюванням, нещасним випадком на виробництві чи в побуті, карантином, доглядом за хворим членом сім'ї, допологовою чи післяпологовою відпусткою; санаторно-курортним лікуванням, протезуванням чи абортом;
у графі «Режим» лікар зазначає, який режим призначено хворому (ліжковий, амбулаторний, госпітальний, домашній). Якщо хворий порушив призначений йому режим, то у верхній частині поля для кодування лікар робить відповідний запис;
у графі «Приступити до роботи» відзначають число й місяць, коли робітник повинен стати до роботи, або вказують номер листка непразездатності, яким продовжено попередній.
Печатку лікувального закладу ставлять справа в першому розділі лицевого боку ЛН, зверху і внизу в разі виписки на роботу або продовження листка непразездатності. ЛН видають тільки в день встановлення непрацездатності (крім лікування в стаціонарі).
Лікарі зобов'язані записати в історію хвороби або амбулаторну картку номер ЛН, термін непрацездатності і дату виписування на роботу.
Якщо втрата працездатності сталася у зв'язку з побутовою травмою, листок непрацездатності видають у день встановлення непрацездатності. Якщо захворювання виникло внаслідок сп'яніння або дій, пов'язаних зі сп'янінням, а також унаслідок зловживання алкоголем (травма, алкогольний психоз, біла гарячка, хронічний алкоголізм), листки непразездатності під час амбулаторного і стаціонарного лікування видають з обов'язковою відміткою про це в ньому та в медичній картці амбулаторного чи стаціонарного хворого.
Лікар має право особисто видавати листки непразездатності кожний раз не більше ніж на 5 днів, а загалом із причини одного випадку захворювання або травми не більше ніж на 10 днів.
Продовження листка непразездатності понад 10 днів проводить лікар-куратор тільки за погодженням із головним лікарем або ЛКК. У лікувально-профілактичних закладах, де організовані спеціалізовані відділення, продовження листків непразездатності на термін понад 10 днів покладається на завідувачів відділень. У великих лікувальних закладах функції з експертизи непрацездатності покладають на заступника головного лікаря з медико-соціальної експертизи, який є головою ЛКК, що продовжує листок непразездатності після 30 днів.
Пацієнтів, які хворіють або мають несприятливий трудовий прогноз, направляють на МСЕК не пізніше як через 4 міс. з дня настання безперервної непрацездатності та не пізніше як через 5 міс. тимчасової непрацездатності в загальній сукупності протягом 12 міс. у разі повторних загострень однієї і тієї самої хвороби.
Усі службові особи, яким надано право продовження листка непразездатності понад 10 днів, можуть санкціонувати продовження його тільки після особистого огляду хворого. У разі тривалого перебігу захворювання ці огляди треба повторювати не рідше ніж через 10 днів.
У випадках звернення хворих у пункт охорони здоров'я вночі, коли лікар відсутній, чергова медична сестра або фельдшер, який надає медичну допомогу, видає довідку й пропонує наступного дня звернутися в поліклініку чи амбулаторію або викликати лікаря додому. Якщо лікар наступного дня встановив працездатність, то він видає листок непразездатності з моменту, зазначеного в довідці.
Під час лікування в стаціонарі листок непразездатності видає або продовжує на весь період лікування лікар-куратор разом із завідувачем відділення. У лікувальних закладах з одним лікарем йому надається право видавати листки непразездатності особисто на весь період захворювання.
У випадку вагітності та пологів листок непразездатності видають лікарі жіночих консультацій або лікар, який веде загальний прийом. У разі фізіологічних пологів листок непразездатності видають на 126 днів.
У випадку штучного переривання вагітності за бажанням жінки листок непразездатності видають на 3 дні з урахуванням дня операції. Якщо у разі штучного переривання вагітності виникає ускладнення під час операції чи у післяабортний період, листок непрацездатності видається на весь період непрацездатності. У випадках аборту за медичними показаннями або спонтанного аборту листок непразездатності видають на весь період тимчасової непрацездатності.
Листок непразездатності з догляду за хворим членом сім'ї видає лікар, який лікує цього хворого. Листок непразездатності з догляду за дорослим хворим членом сім’ї видають на термін не більше ніж 3 календарні дні. Продовжити цей термін у виключних випадках залежно від тяжкості захворювання мають право лікар-куратор разом з головним лікарем, однак не більше ніж на 7 днів у загальній сумі, а по догляду за хворою дитиною, яка не досягла 14 років, листок непразездатності видають на весь період, протягом якого дитина потребує догляду, але не більше ніж на 14 календарних днів. Якщо дитина продовжує хворіти після закінчення максимального терміну, видають довідку про тимчасове звільнення від роботи (ф. № 138/о).
По догляду за здоровою дитиною віком до 3 років листок непразездатності видають працюючим особам, які здійснюють догляд за дитиною у випадку хвороби матері, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною віком до 3 років, на весь період, поки мати не може доглядати за дитиною. Листок непрацездатності видає лікар-педіатр на підставі довідки, що засвідчує захворювання матері. У випадку її госпіталізації листок непрацездатності видає дільничний лікар на підставі довідки зі стаціонару.
Листок непразездатності у разі карантину видає лікар ЛПЗ на весь час карантину згідно з висновком лікаря-епідеміолога територіальної CEC.
Для санаторно-курортного лікування листок непразездатності видає ЛКК, а де її немає, - лікар-куратор разом із головним лікарем на кількість днів, що перевищують основну і додаткову відпустки хворого, однак необхідні для лікування та переїзду хворого в санаторій і додому, якщо необхідність санаторно-курортного лікування встановлена ЛКК лікувально-профілактичного закладу за місцем спостереження.
Працюючим інвалідам, незалежно від групи та причини інвалідності, листок непрацездатності видається не більше ніж на 2 міс. відразу і 3 міс. у календарному році. Якщо непрацездатність продовжується більше цього терміну і немає підстав для перегляду групи інвалідності, то листок непрацездатності видається і далі, тому що він є єдиним документом, який підтверджує тимчасову непрацездатність працюючого, однак час понад 2 міс. оплаті не підлягає. У цьому випадку виконуються медична, юридична і статистична функції листка непрацездатності, однак не виконуються страхова і фінансова.
Якщо тимчасова непрацездатність працюючого інваліда зумовлена професійним захворюванням або трудовим каліцтвом, оплату листка непрацездатності потрібно проводити до одужання або перегляду групи інвалідності у зв'язку з новиу захворюванням.
Зазначені вище терміни оплати листка непрацездатності не стосуються працюючих пенсіонерів, видача листків непрацездатності та оплата яких проводиться на загальних підставах.
Листок непрацездатності видає лікувальний заклад, до якого звернувся пацієнт за місцем його праці або проживання. Якщо тимчасова непрацездатність настала не за місцем постійного проживання або праці, листок непрацездатності видається в місці тимчасового перебування хворого, однак його затверджує головний лікар лікувально-профілактичного закладу.
Звільненим із роботи листок непрацездатності не видається. У разі втрати листка непрацездатності дублікат видає той заклад, який видав оригінал. Листок непрацездатності видається з дня огляду лікарем і встановлення непрацездатності хворого, крім випадків лікування в стаціонарі. Заповнюється листок непрацездатності згідно з вимогами, зазначеними в інструкції. За неправильну видачу або неправильне заповнення листка непрацездатності лікарі несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідальність за всю роботу з експертизи непрацездатності, зберігання, видачу та облік листків непрацездатності покладається на головного лікаря лікувально-профілактичного закладу.
У «Положенні про експертизу тимчасової непрацездатності в лікувально-профілактичних закладах» описано загальні функціональні обов'язки з питань експертизи тимчасової непрацездатності застрахованих.
Документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність:
1. Листок непрацездатності (лікарняний листок).
2. Довідка про тимчасову непрацездатність студентів, учнів професійно- технічних училищ (ф. № 095), що затверджена наказом МОЗ України від 29.12.2000 р. № 369.
Довідка з догляду за хворим членом сім'ї (ф. № 138/о).
Довідка довільної форми.
Довідки довільної форми видають у таких випадках:
звернення хворого у пункт охорони здоров'я у нічний час, коли чергує тільки середній медичний персонал (довідка з коротким описом захворювання або травми, зазначенням дати і часу звільнення від роботи);
обстеження в поліклінічних умовах або в умовах стаціонару у робочий час за відсутності в обстеженого ознак тимчасової непрацездатності;
стаціонарне, диспансерне, поліклінічне обстеження осіб за направленням військкоматів у період їх призову на військову службу; за направленням слідчих органів, прокуратури і суду;
• тимчасової непрацездатності осіб, звільнених із роботи;
Критерії визначення груп інвалідності.
У разі виражених анатомо-морфологічних або інших функціональних порушень і значного зниження кваліфікації людини встановлюється стійка непрацездатність (інвалідність). Залежно від ступеня втрати здоров'я інвалідність поділяється на три групи.
Підставою для встановлення першоїгрупи інвалідності є різко виражене обмеження життєдіяльності, зумовлене захворюванням, наслідками травми, природженими дефектами, що призводить до значної соціальної дезадаптації внаслідок неможливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності, якщо вказані порушення зумовлюють потребу в постійному сторонньому догляді чи допомозі.
Другу групу інвалідності встановлюють у разі вираженого обмеження життєдіяльності, зумовленого захворюваннями, наслідками травми, природженими дефектами, що не потребує постійного стороннього догляду чи допомоги інвалідові, але призводить до вираженої соціальної дезадаптації внаслідок значного утруднення навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності або неможливості працювати. За умови забезпечення засобами компенсації анатомічних дефектів чи порушених функцій організму, створення спеціальних умов праці на виробництві чи вдома інваліди II групи можуть виконувати різні види роботи.
Третю групу інвалідності встановлюють у разі обмеження життєдіяльності, зумовленого захворюванням, наслідками травми, природженими дефектами, що призводить до зниження можливостей соціальної адаптації внаслідок утруднення навчання, спілкування, пересування, участі у трудовій діяльності (значне зменшення обсягу трудової діяльності або зниження кваліфікації, значні утруднення у виконанні професійної роботи внаслідок анатомічних дефектів).
Третю групу інвалідності встановлюють у разі значного зниження працездатності у таких випадках:
а) за станом здоров'я хворого необхідно перевести на іншу роботу, нижчої кваліфікації;
б) потрібні значні зміни умов праці попередньої професії, які призведуть дозначного скорочення обсягу виробничої діяльності;
в) за станом здоров'я існує значне обмеження можливостей працевлаштування внаслідок виражених функціональних порушень в осіб із низькою кваліфікацією або тих, хто раніше не працював.
Групи інвалідності визначають МСЕК, щоорганізуються у самостійні центри, бюро при головних управліннях охорони здоров'я.
Основні терміни:
Працездатність- це сукупність фізичних, розумових та емоційних можливостей, яка дає змогу працівникові виконувати роботу визначеного обсягу, характеру та якості.
Непрацездатність - це стан здоров'я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров'я.
Тимчасова непрацездатність - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежать від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності. Тимчасова непрацездатність поділяється на повну і часткову.
Повна непрацездатність- це втрата можливості продовження професійної праці, пов'язана з необхідністю дотримання спеціального режиму та проведення лікування.
Часткова непрацездатність(або обмеження працездатності) - це неможливість виконання звичайної професійної діяльності. При цьому хворий без шкоди для здоров'я може виконувати іншу, легшу роботу. Хворі з частковою непрацездатністю потребують працевлаштування за висновком клініко-експертної комісії або бюро медико-соцІальної експертизи.
Клінічний прогнозпередбачає прогнозування на найближчий час (один-два роки) перебігу захворювання (тривалість ремісії, частота загострень, кризових станів тощо). Клінічний прогноз буває:
сприятливий - можливість стабілізації чи поліпшення стану здоров'я, зменшення ступеня прояву порушень функцій організму, які призводять до обмеження життєдіяльності;
несприятливий - неможливість стабілізації стану здоров'я, призупинення прогресування патологічного процесу та зменшення ступеня прояву порушень функцій організму, які призводять до обмежень життєдіяльності;
сумнівний (невизначений).
Трудовий прогноз- передбачувана можливість хворого відновити або продовжити трудову діяльність.
Завдання для самопідготовки і самокорекцїї вихідного рівня знань.
1. Первинна лікарсько-профілактична допомога передбачає:
лікування в спеціалізованих відділеннях;
лікування основних найбільш поширених захворювань, проведення оздоровчих заходів;
направлення хворого для надання спеціалізованої та високо спеціалізованої допомоги;
просту діагностику, гігієнічне виховання населення;
консультацію лікаря загальної практики (сімейного лікаря), просту діагностику, направлення хворого для надання спеціалізованої та високо спеціалізованої допомоги.
2. Які види медичної допомоги отримує сільське населення у місті проживання:
долікарську;
загальну лікарську та спеціалізовану;
спеціалізовану та вузькоспеціалізовану;
загальну лікарську;
немає вірної відповіді.
3. При якому виді захворюваності визначається група, які тривало та часто хворіють:
загальна захворюваність;
гостра інфекційна захворюваність;
захворюваність на найважливіші неепідемічні хвороби;
захворюваність із тимчасовою втратою працездатності;
госпіталізована захворюваність.
4. Під вторинною лікарсько-профілактичною допомогою розуміють:
направлення хворого для надання спеціалізованої та високо спеціалізованої допомоги;
просту діагностику, гігієнічне виховання населення;
консультацію лікаря загальної практики (сімейного), просту діагностику, направлення хворого для надання спеціалізованої та високо спеціалізованої допомоги;
кваліфіковане консультування, діагностику та лікування лікарями-спеціалістами;
лікування основних найбільш поширених захворювань.
5. Вкажіть показники, які характеризують захворюваність із тимчасовою втратою працездатності:
абсолютне число випадків тимчасової непрацездатності;
абсолютне число днів тимчасової втрати працездатності;
середня тривалість випадку тимчасової непрацездатності;
первинна захворюваність;
поширеність захворювань.
6. Третинна лікарсько-профілактична допомога надається лікарями або групою лікарів, що мають підготовку в галузі:
складних що до діагностики і лікування хвороб та хвороб, що рідко зустрічаються;
проведення профілактичних оглядів;
проведення диспансеризації;
простої діагностики та гігієнічного виховання населення;
лікування основних найбільш поширених захворювань.
7. Готується до виписки зі стаціонару хвора, що перенесла гіпертонічний криз. Хвора працює ткачихою суконної фабрики. Як вирішується питання її працездатності?
Після проходження амбулаторного етапу лікування рекомендувати зміну місця роботи.
Закрити листок непрацездатності та направити до роботи.
Закрити листок непрацездатності та рекомендувати зміну роботи.
Продовжити листок непрацездатності на місяць.
Після проходження амбулаторного етапу лікування повернутися до свого робочого місця.
8. Сімейним лікарем після тривалого диспансерного спостереження прийнято рішення щодо переведення хворого на інвалідність. Хто буде направляти хворого на медико-соціальну експертну комісію?
