Питання № 45 Громадсько-політична діяльність м.Драгоманова

Михайло Петрович Драгоманов (1841-1895) — один з найбільш визначних українських мислителів XIX ст., людина різнобічних наукових зацікавлень і спрямувань, широкого діапазону практичних дій. Студент-викладач недільної школи, доцент університету св. Володимира у Києві, видавець українських безцензурних видань у Женеві, професор Вищої школи у Софії — такі офіційні віхи біографії вченого, мислителя, громадського діяча.

У суспільному русі в Україні завдяки Драгоманову з'явилась нова мета — досягти рівня передових європейських країн. Він вважав, що український рух мас поєднувати боротьбу як за демократичні, соціальні, так і за національні права. Патріотизм і демократія, на думку Драгоманова, випливають з природи українського народу, віками пригніченого і позбавленого своєї еліти.

Для українського руху важливими були погляди Драгоманова на майбутній державний устрій. Він не виступав за відокремлення України від Росії, стояв на федералістських позиціях. Однак при цьому Драгоманов виходив з можливості реорганізувати Російську імперію. Її він вбачав не централізованою державою, а вільною конфедерацією автономних регіонів. Такі його погляди виходили з положення, що він не бачив в українському суспільстві сил, які б могли довести справу національного визволення України до кінця. Не протиставляючи народів. Драгоманов доводив самобутність українців, їх здатність самостійно вирішувати питання суспільного життя. Сміливою була стаття Драгоманова "Пропащий час", в якій він доводив, що під російським правлінням українці більше втратили, ніж набули. Він робив закид тим, хто забуває справу українського визволення, марнує надбання власного народу, відмовляючись від мови й культури. З болем у серці Драгоманов писав, що освічені українці, як правило, трудяться для всіх, тільки не для України і її народу.

Драгоманов мав вплив не лише на українців у Росії, а й на галицьких українців. Його ідеї стали особливо близькими для молоді Галичини. Згодом там було засновано першу українську партію (Русько-українську радикальну партію).

Для українського руху цінними були не лише ідеї Михайла Драгоманова, а й його жертовність, послідовність у відстоюванні власних принципів. Погляди Драгоманова міцно ввійшли в суспільно-політичну думку другої половини XIX — початку XX ст.

Питання № 46 Ліберальні реформи 60 – 70-х рр. Хіх ст. Та їх реалізація в Україні

Криза феодально-кріпосницької системи, яка виявлялася у занепаді поміщицьких господарств, неможливості для поміщиків надалі ефективно вирішувати свої соціально-економічні проблеми за рахунок кріпацтва, значне зростання селянського руху — ось головні причини реформ 60-70-х рр. До них підштовхнула поразка у Кримській війні, яка продемонструвала всьому світу відсталість кріпосної Росії. Уряд вирішив за краще здій снити реформи згори, самому, ніж чекати, поки це буде зроблено «знизу», самим народом.

У 1864 р. уряд провів земську реформу. Створювались земські установи (губернські, повітові) — збори та управи. Збори скла далися з гласних, які обиралися на три роки від землевласників, міських і сільських громад. Виборча система забезпечувала перевагу поміщикам. Земства опікували школи, лікарні, в'язниці, шляхи. До 1917 р. вони провели корисну роботу, особливо на теренах освіти й охорони здоров'я. Але їх діяльність була під контролем царської адміністрації.

У 1864 р. була проведена судова реформа — найбільш прогресивна з усіх реформ 60—70-х років. Замість станового вводили безстановий суд, замість закритого — «гласний», зі змаганням сторін — захисника і прокурора. Суд відділявся від адміністрації і проголошувався незалежним. Винність підсудного в окружному суді в серйозних кримінальних справах визначали присяжні засідателі, призначені за жеребом представники населення з урахуванням майнового цензу.

У 1870 р. почалося проведення міської реформи. У містах терміном на чотири роки обирали міські думи. Члени думи — гласні — обирали міського голову і міську управу. У виборах до самих дум могли брати участь платники податків, які досягли 25 років. Виборча система забезпечувала перевагу багатій верхівці міст. До компетенції міських дум входили ті ж питання, що й до компетенції земств. Вони також залежали від царської адміністрації і знаходились під її контролем.

Незважаючи на завршеність в цілому реформи мали велике значення. Відбулася певна лібералізація суспільства, що сприяло прогресу країни, відкрило перспективи її розвитку на шляху перетворення з феодальної в буржуазну монархію.