Голод 1946-1947 рр.

Об’єктивні причини:

• Посуха та неврожай 1946 р.;

• Зменшення посівних площ внаслідок війни;

• Нестача техніки;

• Низька продуктивність колгоспно-радгоспного виробництва;

• Нестача спеціалістів, робочої сили.

Суб’єктивні причини

• Економічна політика радянського керівництва в центрі й на місцях, яка нехтувала проблемами сільського господарства:

• керівництво знало про голодомор і не вжило запобіжних заходів;

• намагалося голодом придушити національну свідомість населення.

• Надмірно високі обсяги й нереальні плани заготівель хліба (у липні 1946 р. плани заготівель збільшено з 340 до 360 млн. пудів).

• Посилення репресії роти населення.

• Експорт зерна до Польщі, Болгарії, Румунії, Чехословаччини, Східної Німеччини в 1946 р., що склав 1,7 млн. тонн.

• Використання державних ресурсів як допомоги почалося тільки навесні 1947 р., коли смертність населення від голоду набула масового характеру

Наслідки

• У 1946-1947 рр. в Україні від голоду померло 800 тис. осіб

Питання № 72 Соціально-економічний розвиток урср у другій половині 1950-х

За часів М.Хрущова було здійснено низку економічних реформ. Насамперед це стосувалось українського села, яке найбільше потерпало від сталінського терору. Серед перших заходів слід назвати підвищення заготівельних цін на сільськогосподарську продукцію, що одразу дало поштовх до зростання продуктивності праці в сільському господарстві. Восени 1953 р. з колективних господарств було списано всю заборгованість минулих років по поставках продукції тваринництва. Для стимулювання праці сільськогосподарських працівників їм було дозволено сплачувати грошовий аванс з коштів, які надходили від реалізації сільськогосподарської продукції. Після смерті Сталіна був послаблений податковий прес на особисті селянські господарства — розмір податку був зменшений майже вдвічі. Однак перманентні заходи не могли вирішити долю села.

Велику роль у планах М.Хрущова займала цілинна програма. Це була ще одна спроба екстенсивним шляхом вирішити долю продовольчої проблеми. 1956 р. на полях Західного Сибіру, Казахстану і Північного Кавказу працювало понад 75 тис. кращих представників української молоді.

Паралельно і з сільським господарством хрущовські реформи здійснювались у промисловості. Відбулась заміна галузевого управління промисловістю територіальним. Замість галузевих міністерств керівництво промисловістю республіки перейшло до територіальних рад народного господарства — раднаргоспів. Уряд України дістав під своє керівництво майже 10 тис. промислових підприємств, виділених в 11 економічних адміністративних районів. Україна середини 50-х — початку 60-х років перетворилась на один з найбільших регіонів машинобудування, металургії, інших галузей.

Половинчасте реформування промислової сфери не могло дати і не дало очікуваних результатів. Екстенсивний метод господарювання залишався пануючим, радянські товари були в більшості неконкурентноздатні. Проте навіть окремий успіх хрущовських реформ вплинув на соціальну сферу суспільства. Відбувалось небачене за масштабами житлове будівництво, мільйони людей з підвалів і комуналок переселились у світлі та затишні квартири, в багатьох сім'ях з'явилися товари, про які навіть не можна було мріяти у сталінську добу: телевізори, магнітофони, холодильники, пральні машини. Дещо зросли заробітна плата і добробут людей.