1. Характеристика англерської породи: історія виникнення, методи розведення і продуктивні властивості.

Англерська порода ( раніше відома як ангельська) відрізняється серед молочної худоби високою жирномолочністю, за винятком джерсейської. Свою назву одержала від найменування місцевості, де її розводили – півострів Ангельн в Німеччині. Створена на початку XIX століття.

За даними доктора Г. Гофмана, голови товариства VAR (товариство скотозаводчиків англерської худоби) згадки про цю худобу відомі набагато раніше. Але це були вузько тілі тварини з висотою в холці 110 см, проте саме їх вважають предками худоби Англер.

Економічне значення англерської породи встановлюють завжди за продуктивностю масла. В 1600 роки вона давала 2 л молока в день , відповідно це було фунт масла за тиждень і 25 кг за рік. В 1980 р. щорічна продукція в середньому по породі склала 281 кг масла, а в 1995р. – 331,6 кг.

Мікроеволюційні зміни англерської породи відбувалися в напрямку створення молочної породи з високими надоями та жирністю молока. Спочатку основним методом розведення була внутрішньо породна селекція, а ознаками відбору – багатомолочність, жирномолочність та однотипність екстер’єру.

Значному прогресові англерської породи сприяло впровадження штучного осіменіння тварин, перевірка молодих бугаїв-поліпшувачів, застосування інбридингу на кращих тварин, а також жорстка селекція за ознаками відбору.

Для формування тварин бажаного типу (надій повновікових корів 6000 кг молока з вмістом жиру 5,0% і білка 4,0%, жива маса не менше 600 кг: швидкість молоковіддачі 2,5 кг хв.) крім чистопорідного розведення застосовували ще й схрещування з червоною датською, голштинською та швіцькою породами.

Послідовна цілеспрямована селекція сприяла досягненню бажаних результатів за доволі короткий період часу. Вже у 1987 році записані в племінну книгу англерські корови (85% від усього поголів’я) давали в середньому по 5495 кг молока жирністю 4,97%, або 273 кг молочного жиру за лактацію. Із породи однобічної молочної продуктивності з незадовільними м’ясними якостями і низьким вмістом жиру в молоці (3,39% в 1924 р.) англери перетворились у високопродуктивну породу з добрими м’ясними якостями. За даними European Red... середній надій 15,9 тис. підконтрольних англерських корів у 1995 р. склав 6540 кг з вмістом жиру 5,07 і білка 3,61% .

Одночасно з підвищенням у корів продуктивних ознак спеціалісти з розведення ангельнів на протязі півсторіччя проводять жорсткий відбір і підбір тварин за екстер’єром з урахуванням форми, місткості вимені і швидкості молоковіддачі, а також з поліпшення м’ясності худоби.

Не зважаючи на високу продуктивність, тварини характеризуються доброю плодючістю. Період тільності в ангельських корів у середньому складає 280 дн., а тривалість між отеленнями – 375 днів. Під час перевірки молодих бугаїв за їх продуктивністю через причини статевих порушень вибраковують лише 3,5%. Позитивним є і те, що англерська худоба має найнижчий показник мертвонароджених телят. Частота важких отелень складає у корів 0,4%, у первісток – 1,5%.

Англерська порода проявляє надійні показники продуктивності в прохолодно-вологому кліматі, в сухих, щедрих сонцем степових районах і навіть у субтропіках. Характеризуючись такими продуктивними (особливо, вміст жиру в молоці), репродуктивними і адапційними якостями, англерська порода характеризується відповідним попитом на світовому ринку. Вона використовувалася для створення і удосконалення червоної датської, червоної естонської, бурої латвійської, червоної степової та інших червоних порід Європи.

Г. Гофман повідомляє: „починаючи з 1843 р. вся експортована оригінальна „худоба-Англер” була відмічена і зареєстрована випалюванням на стегні знаку „AR”. Продаж племінної худоби в 1913 р. було доведено до 220000 голів.

На початку минулого століття основним покупцем були сусідня Данія і в послідуючому десятиріччі російські провінції Латвія та Естонія. Після 1920 р. експорт поширився на Південно-Східну Європу і різні республіки Радянського Союзу.

На Україну, де створено найбільший масив породи, англерів завозять, починаючи з 1964 року. Маточне поголів’я розмістили в племінних господарствах Херсонської, Одеської, Кримської, Донецької, Дніпропетровської та Миколаївської областей.

Досвід чистопорідного розведення англерів у стадах репродукторах показав, що вони в нових кліматичних і господарських умовах порівняно добре акліматизуються, нормально ростуть і розвиваються, зберігають плодючість і високу жирномолочність.

При оптимальних умовах годівлі корови англерської породи на протязі 5-6-ти лактацій зберігають високу молочну продуктивність, легко роздоюються, відзначаються добрими технологічними властивостями. Середня молочна продуктивність корів (п = 1624) склала 4598 кг молока з вмістом жиру 4,26%, або 196 кг молочного жиру, а повновікових – 4882 кг і 4,23%. У окремих репродукторах надій корів коливається в межах від 2864 до 5300 кг, а вміст жиру в молоці – від 3,97 до 4,73%.

Проте відмічено тенденцію зниження продуктивності англерської худоби в процесі акліматизації. Телички англерської породи мають більш високу енергію росту в перші 12 місяців життя і тому потребують більш інтенсивної годівлі.

В середньому жива маса новонароджених теличок складає 29 кг, в 12 міс. – 262 кг, 18 міс. – 354 кг. бугайці відповідно у 12 міс. – 309 кг, 18 міс. – 395 кг.

В англерських корів виявлена пряма залежність між величиною живої маси телиць у період плідного осіменіння і подальшою їх молочною продуктивністю. Найоптимальнішою при першому осіменінні є жива маса 340 – 380 кг, а вік осіменіння – 16-18 місяців. Надій первісток тоді складає 3798-3820 кг молока.

Англерські корови придатні до машинного доїння. Вим’я в основному чашеподібної та округлої форми з добре вираженою залозистістю. Швидкість молоковіддачі в середньому складає 1,60 кг хв.

В нових умовах тварини зберегли репродуктивні властивості. Середній вік першого отелення – 820 дн., тривалість: тільності – 282 дн., МОП – 373 дн., сервіс-періоду – 97 дн., сухостій – 64 дн., лактації – 308 дн.

Чистопорідне розведення англерів в стадах-репродукторах здійснювалось з метою одержання бугаїв-плідників. За генеалогічним складом маточне поголів’я стад-репродукторів належить до 17 споріднених груп: Цируса, Фрема, Корбітца, Банко, Кадета та ін.