4. Внесок вітчизняних вчених в розвиток науки і практики скотарства.

Тваринники завжди прагнули одержати більше якісної продукції при менших затратах. Цьому сприяли розробки вчених різних країн, в тому числі й нашої країни.

Ще в період царської Росії О.Ф. Міддендорф провів роботу з дослідження стану скотарства і зробив важливі теоретичні висновки щодо форм недорозвинення селянської худоби та причинах їх утворення.

Над цими питаннями в подальшому працювали такі російські вчені, як М.П. Чирвинський і А.О. Малігонов. Їх дослідження росту тварин показало можливості і напрями розвитку тваринництва.

І.І. Іванов розробив метод штучного осіменіння сільськогосподарських тварин. Це дозволило втілювати індивідуальні якості високоцінних плідників у групові, тобто якнайбільше одержати від них потомків. Це забезпечило великі можливості для інтенсивного використання плідників, особливо в молочному скотарстві.

Е.А. Богданов – займався питаннями походження домашніх тварин, типами будови тіла, підбором, схрещуванням, спорідненим спаровуванням, розведенням за лініями. Його розробки мають велику цінність, для теорії та практики скотарства.

Є.Ф. Лискун – вивчав місцеві відріддя великої рогатої худоби, вплив тренінгу на ріст тварин, дав „путівку в життя” червоній степовій породі, провівши експедиційне її вивчення, описав її якості та властивості.

Дослідженням історії створення, методів розведення і властивостей цієї породи також займалися Ю.Ф. Бондарєв, Х.І. Класен.

М.Ф. Іванов – розробив методику відтворювального (заводського) схрещування, яке широко застосовувалось для створення нових порід великої рогатої худоби.

Д.А. Кисловський – висвітлював питання історії зоотехнії, порід, спорідненого спаровування, яке приміняється в селекції великої рогатої худоби; розведення за лініями, екстер’єр і типи конституції.

В розвиток скотарства значний вклад внесли сучасні вчені, які працювали над актуальними питаннями. М.А. Кравченко розробив класифікацію методів розведення, відбору і підбору, лінійне розведення. Л.К. Ернст започаткував і впроваджував принципи великомасштабної селекції, що дало змогу у всіх країнах світу за короткий період поліпшити велику рогату худобу і створити популяції з високим генетичним потенціалом. Ф.Ф. Ейснер працював над теорією племінної роботи в скотарстві, виведенням ліній з використанням кращого світового генофонду. Ю.Д. Рубан удосконалив теорію зооінженерії, поглибив знання щодо еволюції великої рогатої худоби, типів конституції, автор багатьох монографій з питань скотарства. Є.І. Амін свою наукову діяльність присвячував розробці питань з технології виробництва молока та яловичини.

Поліпшенням і створенням нових порід великої рогатої худоби займались і займаються вчені В.П. Буркат, В.Б. Близниченко, М.В. Зубець, М.Я. Єфименко, П.Н. Буйна, Н.В. Кононенко, В.С. Козирь, В.Г. Назаренко, А.П. Кругляк та інші.

Впровадження наукових розробок вчених сприяло розвиткові галузі скотарства. Однак, як показала практика, для реалізації генетичного потенціалу новостворених порід слід створити високий рівень годівлі та утримання тварин.

Лекція 3.

Травлення і живлення великої рогатої худоби.

1. Характеристика поживних речовин і корму для великої рогатої худоби.

2. Будова і функція системи органів травлення великої рогатої худоби.

3. Особливості живлення великої рогатої худоби.