3. Особливості живлення великої рогатої худоби.

Характерною особливістю великої рогатої худоби є те, що у новонароджених телят травлення в передшлунках не відбувається. Це пояснюється тим, що рубець у них не функціонує і молозиво надходить із стравоходу прямо до книжки, минаючи рубець. Це здійснюється за допомогою стравохідного жолоба, який починається від входу шлунку і закінчується отвором із сітки у книжку. Акт ссання – це основний стимул для рефлекторного замикання стравохідного жолоба і надходження молочних кормів безпосередньо в книжку та сичуг. Жуйка у них відсутня. Вона з’являється після включення до раціону телят грубих кормів.

Вже після річного віку рубець, сітка, книжка та сичуг досягають майже своїх відносно остаточних розмірів. Травлення здійснюється за типом жуйних тварин. З розвитком рубця в ньому з’являються популяції бактерій, дріжджеподібних організмів та інфузорій.

Всі жуйні тварини мають специфічний обмін вуглеводів. Раціони, багаті на крохмаль, сприяють утворенню пропіонової кислоти, а згодовування об’ємних кормів стимулює утворення оцтової кислоти, яка ї попередником у процесі синтезу молочного жиру.

Крім того, жуйні відзначаються і особливостями азотистого живлення. Так, у рубці відбувається заміна або доповнення складу амінокислот, які знаходяться у з’їденому білку корму, а також заміна кількості азотних сполук, добутих для худоби. Мікрофлора рубця здатна використовувати небілковий азот і перетворювати його у білок свого тіла, який утилізується організмом жуйних. Сечовина як джерело небілкового азоту, фермент уреаза мікрофлори рубця руйнує сечовину до аміаку.

До відмінностей обміну азоту у жуйних відносять надходження амінокислот у тонкий відділ кишечнику: сирий протеїн кормового походження, мікробіальний протеїн, синтезований у рубці та ендогенний азот кишково – шлункового тракту.

Отже, особливості живлення великої рогатої худоби тісно пов’язані з будовою їх шлунка і вона здатна виробляти велику кількість продукції виключно при споживанні високоякісних об’ємистих кормів.

Лекція 4.

Ріст і розвиток великої рогатої худоби.

1. Наукові основи індивідуального розвитку великої рогатої худоби.

2. Особливості розвитку великої рогатої худоби в різні періоди онтогенезу.

3. Методи оцінки росту.

4. Фактори, які впливають на інтенсивність росту худоби.

5. Форми порушення росту молодняка великої рогатої худоби.

1. Наукові основи індивідуального розвитку великої рогатої худоби.

Проблемою індивідуального розвитку худоби займались багато вчених. У дуже складному ланцюзі перетворень від зиготи до цілком сформованого організму мають місце два взаємопов’язаних явища – ріст і розвиток.

Ще Ч. Дарвін відмічав, що кожен організм досягає зрілості після тривалого росту і розвитку. Перший із них визначав тільки збільшення розмірів, а другий зміну будови організму.

Англійський вчений А. Хеммонд вважав процес росту первинним, а процес розвитку – вторинним. Під ростом він розумів збільшення живої маси або розмірив тіла худоби, а під розвитком – зміну форм і пропорцій тіла під час росту.

За даними П. Ф. Пшеничного, ріст і розвиток худоби взаємопов’язані, але не тотожні. Ріст – процес нагромадження і збільшення живої маси тіла худоби, її окремих тканин та органів. Розвиток – формування нових органів, тканин, а також якісних змін, що відбуваються у клітинах організму.

К. Б. Свєчин на підставі результатів вивчення індивідуального розвитку вважав процес росту худоби вторинним, як один із проявів її розвитку.

Ріст – процес збільшення маси клітин організму, його тканин і органів, їх лінійних та об’ємних розмірів.

Розвиток – це якісні зміни, що відбуваються в організмі, тобто спеціалізація і диференціація тканин та органів.

Індивідуальний розвиток худоби відбувається в процесі її онтогенезу, який розглядають як сукупність кількісних та якісних змін, які відбуваються з віком у клітинах, органах і тканинах під впливом спадковості та взаємодії організму із зовнішнім середовищем.