5.2. Аналіз власного капіталу

Фінансовою основою діяльності підприємства є сформований ним власний капітал, який представлений наступними формами:

• статутний капітал;

• резерви, які накопичені підприємством;

• інші внески юридичних і фізичних осіб.

Власний капітал є початковою та безстроковою основою фінансування діяльності підприємства, а також джерелом погашення його збитків, одним з найвагоміших показників, що використовується при оцінці фінансового стану підприємства, оскільки показує, з одного боку, ступінь фінансової самостійності підприємства (його незалежності від зовнішніх джерел фінансування), а з іншого – ступінь кредитоспроможності підприємства (забезпеченості вимог кредиторів наявним у підприємства капіталом засновників).

Збереження власного капіталу є одним з показників якості фінансового менеджменту на підприємстві.

Відповідно до П(С)БО 2 «Баланс» власний капітал включає такі елементи:

• статутний капітал;

• пайовий капітал;

• додатковий вкладений капітал;

• інший додатковий капітал;

• резервний капітал;

• нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Окрім названих складових елементів власного капіталу стандартом визначаються також коригуючи показники, які відображають рух власного капіталу у процесі його формування та управління. До коригуючих показників власного капіталу відносять неоплачений та вилучений капітал.

Доцільним є також розрахунок питомої ваги сум надходження та вибуття за статтями звіту про власний капітал та їх змін в абсолютній сумі та відсотках, коефіцієнтів надходження та використання капіталу. Коефіцієнт надходження капіталу визначається за формулою:

,

де К_Н1 – надходження капіталу за звітний період, тис. грн.;

ЗК_К – залишок капіталу на кінець звітного періоду, тис. грн.

Коефіцієнт використання (вибуття) капіталу розраховується наступним чином:

,

де К_В1 – використання капіталу за звітний період, тис. грн.;

ЗК_П – залишок капіталу на початок звітного періоду, тис. грн.

Серед основних чинників, які впливають на динаміку власного капіталу та зумовлюють зміну його структури, можемо виділити систематичну прибуткову діяльність підприємства, наявність довгострокової заборгованості, високу якість складу капіталу (переважання частки власного капіталу у валюті балансу), ефективне використання майна та ін.. Приріст величини і питомої ваги власного капіталу за рахунок реінвестованого прибутку є ознакою покращення діяльності підприємства, хороших перспектив економічного зростання та інвестиційної привабливості.

5.3. Аналіз позикового капіталу підприємства

Позиковий капітал підприємства відповідно до терміновості погашення зобов’язань поділяють на довгострокові і короткострокові кредити та позики, поточні зобов’язання за розрахунками.

Зобов’язання – це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої у майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Відповідно до П(С)БО 11 «Зобов’язання», їх поділяють на: довгострокові, поточні, забезпечення, непередбачені зобов’язання.

Поточні зобов’язання включають такі елементи:

• короткострокові кредити банків;

• поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями;

• короткострокові векселі видані;

• кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;

• поточні зобов’язання за розрахунками;

• інші поточні зобов’язання.

Довгострокові кредити і позики підприємства отримують під витрати на реконструкцію та модернізацію, покращення організації виробництва, на технічне переозброєння, впровадження нової техніки і технології та інші цілі. Короткострокові кредити і позики підприємства використовують для формування оборотних активів. Кредиторська заборгованість у підприємства виникає внаслідок несвоєчасного погашення платіжних зобов'язань за то­вари, роботи, послуги; з оплати праці; за розрахунками з бюдже­том; з одержаних авансів тощо.

Особливої уваги потребує аналіз кредиторської заборгованості із залученням інформації поточного аналітичного обліку, а саме — в розрізі окремих кредиторів, термінів виникнення та тривалості непогашення боргів, виявити прострочену заборгованість тощо.

Аналізуючи кредиторську заборгованість, треба мати на увазі, що вона є джерелом покриття дебіторської заборгованості під­приємства. У зв'язку з цим доцільним є проведення порівняльного аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства. У випадку виявлення перевищення суми дебіторської заборгованості над кредиторською, говорять про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську заборгова­ність, у протилежному— про недостатність власного капіталу для фінансування діяльності.