6.3. Перспективний аналіз. Короткострокове фінансове планування

Необхідність в організації перспективного аналізу грошових потоків зумовлена передусім тим, що отримання приросту грошових коштів є важливою перспективною метою будь-якого підприємства та запорукою його виживання у ринкових умовах. У зв’язку з цим аналіз здійснюється з метою досягнення платоспроможності підприємства у заданому перспективному періоді через раціоналізацію грошових потоків у часі за їх величиною та структурою.

При формуванні завдань перспективного аналізу грошових потоків пропонується виходити з необхідності вирішення двох класів управлінських проблем:

1. Статичної проблеми забезпечення підприємства коштами;

2. Динамічної проблеми управління грошовими потоками підприємства.

Статична проблема полягає в забезпеченні потреб підприємства грошовими коштами, причому розмір залишку грошових коштів, необхідних підприємству в майбутньому, має розраховуватися з позиції його оптимальної величини.

Динамічна проблема полягає в забезпеченні оптимізації грошових потоків підприємства. Така оптимізація є однією з найважливіших функцій управління грошовими потоками, спрямованою на підвищення їх ефективності в майбутньому періоді.

Важливими аналітичними завданнями, що вирішуються в контексті динамічної проблеми, є:

• оцінка заходів, спроможних забезпечити більш повну збалан­сованість позитивних і негативних грошових потоків у часі та за обсягами;

• аналіз можливостей підвищення суми та якості чистого грошового потоку, що генерується господарською діяльністю підприємства;

• виявлення і оцінка резервів, реалізація яких допоможе знизити залежність підприємства від зовнішніх джерел залучення грошових коштів;

• аналіз механізму забезпечення більш тісного взаємозв’язку грошових потоків за видами господарської діяльності.

Короткострокове фінансове планування зводиться до вирахування можливих джерел надходження і відтоку коштів.

Оскільки більшість показників досить важко спрогнозувати з великою точністю, нерідко прогнозування грошового потоку зводять до побудови бюджетів коштів у планованому періоді, з огляду на лише основні складового потоку: обсяг реалізації, частку виторгу за готівку, прогноз кредиторської заборгованості й ін. Прогноз здійснюється на якийсь період у розрізі підперіодів: рік по кварталах, рік по місяцях, квартал по місяцях і т.п.

У будь-якому випадку процедури методики прогнозування виконуються в наступній послідовності:

1. прогнозування грошових надходжень по підперіодах;

2. прогнозування відтоку коштів по підперіодах;

3. розрахунок чистого грошового потоку (надлишок/недолік) по підперіодах;

4. визначення сукупної потреби в короткостроковому фінансуванні в розрізі підперіодів.

6.4. Визначення та оцінка оптимального залишку грошових коштів

Для оптимізації коштів починаючи з 50-х років дослідники фінансів запропонували математичні моделі, в основу яких закладено такі ідеї, як і в методи оптимізації виробничих запасів.

Одна з таких моделей належить В. Баумолю. В. Баумоль виразив величину оптимального залишку грошового потоку через відомі параметри діяльності фірми і зовнішнього середовища, поклавши в основу систему суворих вихідних передумов:

• попит на кошти за аналізований період є відомою детермінованою величиною; при цьому коефіцієнт витрачання коштів за одиницю часу вважається постійним;

• платежі підприємства з поповнення залишку на рахунку здійснюються негайно і в наперед задані моменти часу;

• усі резерви грошових активів зберігаються у формі короткострокових фінансових вкладень;

• витрати на створення запасів пропорційні до його величини і є постійною відомою величиною;

• витрати на зберігання коштів виражаються у вигляді процент­ного доходу за короткостроковими фінансовими вкладеннями.

Математичний алгоритм розрахунку оптимального розміру залишку грошових коштів відповідно до моделі Баумоля має такий вигляд

,

де П_г.к — планова потреба в грошових коштах; В_к — витрати по обслуговуванню однієї операції поповнення грошових коштів; В_з — рівень витрат доходів при забезпеченні грошових коштів (серед­ня ставка відсотка по короткострокових фінансових вкладеннях).

Середній запас грошових коштів становить .

У найбільш загальному вигляді динаміка грошових залишків за моделлю Баумоля подана на рис. 1.

Модель, розроблена Міллером і Орром, являє собою компроміс між простотою та реальністю. Побудова моделі ґрунтується на процесі Бернулі (стохастичному процесі), в якому надходження і витрачання грошей від періоду до періоду є незалежними випадковими подіями.

Рис. 2. Модель Міллера—Орра

Реалізація моделі здійснюється в кілька етапів.

1. Встановлюють мінімальну величину грошових коштів (ГК_min), яку доцільно постійно мати на поточному рахунку. (Вона визначається експертним шляхом виходячи із середньої потреби підприємства в оплаті рахунків, можливих вимог банку тощо).

2. За статистичними даними визначають варіації щоденного надходження коштів на поточний рахунок (σ²).

3. Визначають витрати по зберіганню коштів (В_з) на поточному рахунку (зазвичай їх приймають в сумі ставки щомісячного доходу по короткострокових цінних паперах) та витрати по взаєм­ній трансформації грошових коштів і цінних паперів (В_т) (ця величина постійна).

4. Розраховують розмах варіації залишку грошових коштів на поточному рахунку за формулою

.

5. Розраховують верхню межу грошових коштів на поточному рахунку (ГК_max), при перевищенні якої необхідно частину грошових коштів конвертувати в короткострокові цінні папери:

ГК_max = ГК_min + Р_в.

5. Визначають точку повернення (Т_п) — величину залишку грошових коштів на поточному рахунку, до якої необхідно повер­нутися у випадку, якщо фактичний залишок коштів на рахунку виходить за межі інтервалу (ГК_min, ГК_max)

.