48. Грошова маса. Регулювання грошової маси.

Гроші — особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу. З утворенням світового ринку, деякі національні гроші виконують функції світових.

Грошова маса – це сума купівельних та платіжних засобів що врегульовують господарський обіг який належить державі, фірмам і кредитним особам. У грошовій масі розрізняють активні гроші які використовуються в готівковому та безготівковому обігу, та пасивні гроші (заощадження, резерви залишки на рахунках), які лише потенційно можуть використовуватися в угодах. Переважно частина грошової маси різні види банківських депозитів (кредитних грошей), а також деякі види цінних паперів, що мають таку саму купівельну спроможність, як і банківські рахунки. У наш час грошова маса формується на основі кредитів. Це означає що банківська система, надаючи кредити підприємствам, організаціям, окремим особам збільшує грошову масу, оскільки обіг при цьому знаходиться додаткова кількість загально - купівельної спроможності, що спричиняє зростання цін. Різні види грошових форм поєднуються у певні грошові агрегати.Грошовий агрегат – це встановлене законодавством відповідно до принципу ліквідності специфічне групування грошових форм. У статичній практиці України визначаються і використовуються для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: М0, М1, М2, М3.

Грошовий агрегат М₀ – це готівка чи гроші поза банками. М₀ має найбільшу ліквідність. Грошовий агрегат М₁ - це грошова маса у вузькому розумінні, що використовується переважно у функції засобу обігу. Структурними елементами грошового агрегату М₁ є готівкові гроші (агрегат М₀ ) та трансакційні депозити. Грошовий агрегат М₂ - це грошова маса у широкому розумінні.. Його структурними компонентами є грошовий агрегат М₁ та строкові депозити. Грошовий агрегат М₃ включає до свого складу агрегат М₂ та активи клієнтів для ведення банками довірчих операцій.

Виконуючи функцію засобу обігу, гроші переміщуються від одного суб’єкта до іншого. Такий рух грошей обслуговує купівлю-продаж товарів і послуг, тобто реалізацію створеного суспільного продукту. Між процесами реалізації суспільного продукту та грошовим обігом існує внутрішній зв’язок, який дістав назву законів грошового обігу. Ці закони визначають кількість грошей, необхідну для реалізації суспільного продукту за різних умов. Кількість грошей, які є в обігу, визначається сумою цін усіх товарів і послуг, що підлягають реалізації, поділеною на швидкість обігу грошової маси.де:

М_гр – кількість грошей, які перебувають в обігу; Т – кількість товарів; Ц – ціни товарів; Ш – швидкість обігу грошової одиниці.Зростання швидкості обігу грошей зумовлене активним внутрішнім обігом держави у процесі відтворення капіталу, посилення одержавлення кредитно - фінансової сфери й розвитку кредитної системи, удосконалення безготівкових платежів.

49. Соціально-економічні наслідки інфляції та заходи її подолання

Інфляція – тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей. Інфляція посилює диспропорцію в економіці, дезорганізує господарські зв’язки, приводить до кризи державних фінансів, значно активізує спекуляцію та тіньову економіку, корупцію, посилює злочинність. Одним із негативних наслідків інфляції є зниження життєвого рівня населення.

Інфляція знижує покупну спроможності грошової одиниці. Інфляція карає людей, які одержують відносно фіксований номiнальний прибуток. Інакше кажучи, вона перерозподіляє прибуток, зменшуючи його у одержувачів фіксованого прибутку і збільшуючи його у інших груп населення.

Інфляція також погіршує становище землевласників, які отримують фіксовану ренту, тому що з плином часу вони одержуватимуть грошові одиниці, які матимуть меншу вартість. Меншою мірою жертвами інфляції опиняться деякі “білі комірці”, частина службовців державного сектору, прибуток яких визначається фіксованою тарифною сіткою, а також ті що живуть на фіксований прибуток по соціальному забезпеченню та інші трансфертні прибутки сім’ї.

Люди, які проживають на нефіксований прибуток, спромагаються виграти від інфляції. Номiнальний прибуток таких сімей спромагається обігнати рівень цін чи вартість життя, внаслідок чого їх реальний прибуток збільшиться. Робітники, зайняті в галузях промисловості, яка розвиваються і представлені потужними профспілками, спромагаються досягти, щоб їх номiнальна зарплата йшла в ногу з рівнем інфляції або випереджала його.

З іншого боку, від інфляції страждають і деякі наймані робітники. Ті, хто працює в нерентабельних галузях промисловості і позбавлені підтримки сильних, бойових профспілок, спромагаються опинитися в такій ситуації, коли зростання рівня цін випередить зростання їх грошового прибутку.

Виграш від інфляції можуть одержати керівники фірм, інші одержувачі прибутку.

Інфляція може також розчарувати власників заощаджень. Зі зростанням цін реальна вартість чи покупна спроможність заощаджень, відкладених на «чорний день», зменшується. Під час інфляції зменшується реальна вартість термінових вкладів в банку, страхових полiсів, щорічної ренти і інших паперових активів з фіксованою вартістю, яких колись вистачало, щоб упоратись з важкими непередбаченими обставинами чи забезпечити спокійний вихід на пенсію.

Для боротьби з інфляцією необхідно усунути причини, які її зумовили, зокрема здійснювати державне регулювання сукупного попиту і сукупної пропозиції. Але навіть якщо усунути всі причини, що породжують інфляцію, вона певною мірою може тривати внаслідок інфляційних очікувань населення - вони продовжують ще деякий час купувати товари «про запас».