Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
відповіді з ек.теорії.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆
  1. Міжнародні валютні відносини /валютна політика, валютні курси.

Міжнародні валютні відносини – сукупність економічних відносин між країнами, юридичними і фізичними особами, міжнародними економічними, фінансово-кредитними організаціями з приводу функціонування і розвитку валюти.

Вони виникли на основі інтернаціоналізації національних, грошових та валютних відносин. Через міжнародні валютні відносини здійснюються платіжні та розрахункові операції у світовому господарстві.

При проведенні валютних операцій укладаються валютні угоди, котрі являють собою домовленості про обмін грошей однієї країни на гроші іншої. При цьому фігурують такі поняття, як валютний курс і валютний паритет.

Валютна політика – це свідомий вплив держави на валютний курс з метою досягнення макроекономічної рівноваги. Інструменти валютної політики є:

  • продаж (купівля) іноземної валюти;

  • продаж (купівля) золота;

  • надання або отримання міждержавних позик.

Валютний режим – це механізм встановлення курсу валюти.

Види: 1. гнучкий або плаваючий курс (переваги: відбувається автоматичне вирівнювання платіжного балансу; недоліки: підвищення ризиків у зовнішньо економічних операціях і можливість втрати внутрішньої стабільності) 2. фіксований валютний курс, переваги: відсутність зовнішніх ризиків.

Валютний курс – це ціна однієї валюти держави, виражена в іншій валюті.

На зміну валютного курсу впливають наступні чинники: політика уряду, стан платіжного балансу, ступінь довіри громадськості до уряду, спекулятивні очікування.

Валютний курс України встановлюється НБУ щоденно на основі результатів торгів на Українські міжбанківській валютній біржі.

В Україні встановлена система валютного регулювання та валютного контролю на державному рівні. Валютний контроль – це форма державного регулювання купівлі і продажу іноземної валюти з метою підтримання рівноваги платіжного балансу та стійкості національної валюти. Контроль здійснюється за валютними операціями, надання іноземним юридичним та фізичним особам кредитів, позик…

  1. Державний бюджет, його структура і функції

Державний бюджет - це централізований грошовий фонд, що перебуває у розпорядженні уряду. Уряд мобілізує грошові кошти насамперед через податки для фінансування загальнодержавних видатків. Сьогодні більшу частину доходів бюджету становлять податки з юридичних і фізичних суб'єктів, тобто з підприємств та окремих громадян. Сутність державного бюджету як економічної категорії реалізується через його функції: розподільну, контрольну і функцію по забезпеченню існування держави.Прояв розподільної функції обумовлено тим, що у відносини з бюджетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва. Основним об'єктом бюджетного розподілу і перерозподілу є чистий доход, одержуваний у суспільстві. Розподільна функція бюджету використовується також для втручання держави в процес суспільного виробництва регулювання господарської діяльності підприємств, прискорення темпів економічного росту, посилення господарської активності підприємців. За допомогою бюджету держава впливає не тільки на перерозподіл національного доходу, але і на його виробництво, нагромадження коштів, сферу споживання, процеси демонополізації економіки й усуспільнення виробництва, а також його роздержавлення. Контрольна функція полягає в тім, що бюджет об'єктивно, через формування і використання коштів держави відбиває економічні процеси, що протікають у структурних ланках економіки. При формуванні державних доходів фінансовий контроль здійснюється за правильністю стягування різних видів податків, мобілізації інших джерел доходів, дотриманням установлених пропорцій між ними, визначенням податкової бази, формами пільгового оподатковування, термінами надходження доходів. Функція забезпечення існування держави ставить перед собою задачу створення матеріально-фінансової бази функціонування держави; зміст апарата керування країною, президентської влади, законодавчої і виконавчої влади, правоохоронних і митних органів, податкової служби. У структурі витрат державного бюджету на ці цілі приходитися від 6,5% до 9,5% усіх витрат державного бюджету України.