3.2.3. Інфраструктура страхового ринку

Інфраструктура страхового ринку – це система посередників, які прямо чи побічно здійснюють на страховому ринку роботу, що спрямована на обслуговування продавців і покупців страхових послуг (тобто страховиків і страхувальників). Посередники можуть робити послуги і виконувати роботи, котрі безпосередньо пов’язані з продажем страхових продуктів і обслуговуванням договорів страхування, чи пропонувати послуги і роботи, що потрібні як страховикам, так і страхувальникам для здійснення ними іншої нестрахової діяльності.

Якщо посередники виконують роботи першого напрямку, їх називають страховими посередниками. До складу страхових посередників належать прямі страхові посередники (страхові агенти і страхові брокери), які прямо беруть участь у продажі страхового продукту, і непрямі (побічні) страхові посередники (актуарії, аджастери, диспашери, сюрвейєри, аварійні комісари, ін.), що беруть участь в організації страхової послуги та її виконанні, але не в її продажу [13, 14, 15, 16].

Посередники, що виконують роботи другого напрямку, називаються нестраховими. До них належать посередники, що надають консультаційні, інформаційні, рекламні, кредитно-банківські, фінансові, валютні, аудиторські, нотаріальні, юридичні, біржові й інші послуги, без яких неможливо функціонування вільного страхового ринку.

3.2.3.1. Прямі страхові посередники

Агент страховий – фізична чи юридична особа, яка діє від імені і за дорученням страховика і виконує частину його страхової діяльності (укладання договору страхування, одержання страхової премії, проведення робіт, які пов’язані із виплатою страхових відшкодувань) як представник страховика. Агент діє в інтересах страховика й отримує від нього комісійну винагороду на підставі письмової агентської угоди (договору доручення), укладеної між страховим агентом і страховиком.

Діяльність агентів в Україні регламентується низкою вимог, що подані нижче. Якщо агент – юридична особа, він повинен бути суб’єктом підприємницької діяльності й укласти зі страховиком агентську угоду (договір доручення) на надання послуг (робіт), які пов’язані з укладанням і виконанням договорів страхування:

• підготування договорів;

• укладання договорів;

• обслуговування договорів;

• оформлення документів для виплати страхових сум і відшкодувань;

• виплату страхових сум і відшкодувань.

Агентська угода повинна містити:

• права й обов’язки сторін при укладанні, обслуговуванні і виконанні договорів страхування;

• порядок внесення страхових премій;

• умови проведення взаєморозрахунків між сторонами;

• відповідальність сторін за невиконання договору;

• інші умови за узгодженням сторін.

Страховий агент зобов’язаний:

• перераховувати страховику отримані від страхувальника премії протягом двох робочих днів після отримання;

• оформляти договір страхування за один робочий день із моменту одержання страхової премії;

• кожної декади подавати страховику дані про укладені договори страхування і суми отриманих премій.

Якщо агент без поважних причин порушує будь-яку з двох перших умов, страховик зобов’язаний перервати дію агентської угоди на три і більше місяців. У противному разі дії страховика кваліфікуються як порушення страхового законодавства.

Брокер страховий – фізична чи юридична особа, що зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності і діє на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника (або страховика, який виступає у якості перестрахувальника). Вимоги до діяльності страхових брокерів в Україні наведено нижче.

Брокерська діяльність – це фахова діяльність брокера на користь страхувальника (перестрахувальника), а саме:

• визначення потреби страхувальника у страхових послугах;

• допомога у розробці договору страхування;

• пошук страховиків, що відповідають вимогам страхувальника;

• ведення переговорів і укладання договорів страхування за дорученням страхувальника;

• проведення розрахунків за договорами страхування;

• підготовка документів для врегулювання збитків після настання страхового випадку.

Брокерська угода – письмовий договір щодо надання страхових брокерських послуг страхувальнику страховим брокером, де визначені:

• права й обов’язки сторін;

• порядок набуття чинності договору страхування, що укладається за допомогою брокера;

• порядок оплати страхових премії й оповіщення страхувальника про початок дії договору страхування;

• умови проведення взаєморозрахунків між сторонами;

• відповідальність сторін за невиконання брокерської угоди й інші умови за узгодженням сторін.

Страховий брокер зобов’язаний:

• укладати договір страхування на найбільш вигідних для страхувальника умовах, визначених брокерською угодою, і зі страховиком, що має стале фінансове положення;

• володіти всією необхідною для укладання договору страхування інформацією про страховика і надавати її страхувальнику.

Обмеження в роботі страхових брокерів:

• страховому брокеру заборонена будь-яка інша підприємницька діяльність, в т.ч. і посередницька, крім посередницької діяльності на страховому ринку;

• з одним страховиком брокер може укладати договори страхування на суму страхових премій не більш ніж 35% від суми страхових премій за всіма укладеними цим брокером протягом одного року договорами страхування;

• за кожний квартал брокер не має права одержувати страхових премій на суму, що перевищує розмір його сплаченого статутного фонду, або 625 мінімальних заробітних плат, якщо він є фізичною особою;

• якщо брокер одержує страхові премії, він повинен не пізніше одного дня після їхнього отримання забезпечити, початок дії договору страхування. Якщо він не може забезпечити виконання цієї умови, то премії, минаючи брокера, повинен приймати від страхувальника безпосередньо страховик;

• брокер не має права обслуговувати іноземних страховиків і укладати з ними брокерську угоду, якщо інше не визначено у міжнародних договорах України.