- •1.2.3. Інвестиційно-зберігальна функція страхування
- •1.4.2. Страхувальник
- •1.4.3. Застрахована особа
- •1.4.4. Отримувач страхового відшкодування (страхової суми)
- •2.2.1. Форми страхових зобов’язань
- •2.2.2. Страхове зобов’язання на користь третьої особи
- •2.2.3. Договір добровільного страхування
- •5. Виплата страхових сум (відшкодувань) повинна здійснюватись таким чином:
- •6. Відмова у виплаті страховиком страхових сум (відшкодувань) можлива, якщо:
- •3. Страховик зобов’язаний за договором страхування:
- •4. Страхувальник зобов’язаний за договором страхування:
- •2.3.1. Поняття страхового ризику
- •2.3.3. Принцип граничної сумлінності
- •2.3.4. Принцип відшкодування
- •2.3.5. Принцип безпосередньої причини
- •2.3.6. Принцип суброгації
- •2.7.1. Загальний стан законодавчої бази
- •2.7.2. Державний нагляд за страхуванням
- •2.7.3. Ліцензування страхової діяльності
- •3.2.1. Законодавче ядро страхового ринку
- •3.2.2. Структура страхового ринку
- •3.2.3. Інфраструктура страхового ринку
- •3.2.3.1. Прямі страхові посередники
- •3.2.3.2. Непрямі страхові посередники
- •3.3.1. Особливості страхового продукту як товару
- •3.3.2. Загальні закономірності продажу страхових послуг
- •5.1.1. Основні терміни
- •5.1.2. Особливості грошового обігу страховика
- •5.2.1. Доходи від страхової діяльності
- •5.2.2. Доходи від інвестиційної діяльності
- •5.2.3. Інші доходи страховика
- •5.4.1. Прибуток від страхових операцій
- •5.4.2. Прибуток від нестрахових операцій
- •6.2.1. Технічні резерви
- •6.2.2. Резерви із страхування життя
- •1. Принцип надійності (зворотності)
- •2. Принцип ліквідності
- •5. Структура і норми розміщення страхових резервів
6.2.2. Резерви із страхування життя
Відповідно до Закону “Про страхування” (ст. 30), страховики, що здійснюють страхування життя, зобов’язані формувати і вести облік:
• резервів довгострокових зобов’язань (математичних резервів);
• резервів належних виплат страхових сум.
Ці резерви формуються окремо від страхових резервів на покриття збитків за іншими видами страхування і використовуються винятково на виплати із страхування життя. Джерело формування резервів – відрахування частин страхових премій, які передбачені для здійснення страхових виплат (нетто-премій) і частини інвестиційного доходу страховика від розміщення його тимчасово вільних коштів.
Страхові резерви за видами страхування, що належать до страхування життя, формуються з метою забезпечення виконання зобов’язань страховика здійснювати страхові виплати (у тому числі в довгостроковому вигляді – пенсій, рент, аннуітетів) за укладеними договорами страхування при дожитті застрахованої особи до визначеного договором страхування терміну або віку і (або) настання смерті застрахованої особи, або постійної втрати нею працездатності (інвалідності) згідно з умовами, що передбачені договором страхування.
Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від його іншого майна. Страховик зобов'язаний обліковувати кошти резервів із страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік.
Кошти резервів із страхування життя також не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин, і підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи або підлягають передачі застрахованій особі.
Резерви довгострокових зобов’язань (математичні резерви) формуються, щоб покрити збитки із страхування життя й обчислюються актуарно (математично), за кожним договором страхування окремо, з урахуванням темпів росту інфляції і відповідно до затвердженої методики їхнього формування [25]. Мінімальні строки договорів страхування життя встановлюються Держфінпослуг.
Окрім того, коли здійснюється страхування життя, то страховик зобов’язаний створити і вести облік резервів належних виплат страхових сум за договорами страхування, для яких страхові випадки вже настали й обсяг потрібних виплат страхових сум (їхніх частин) уже відомий (виплати пенсій і т.п.).
Страховики формують резерви із страхування життя шляхом відрахування частини страхової премії, що передбачена для забезпечення страхових виплат (нетто-премії), і частини інвестиційного доходу від розміщення тимчасово вільних коштів страховика. Загальний розмір резерву із страхування життя дорівнює сумі резервів, що визначаються окремо за кожним індивідуальним договором страхування життя.
Розрахунки тарифів і, отже, страхових резервів із страхування життя, здійснюються за кожним договором страхування окремо за допомогою методів актуарної математики, що використовують:
• статистичні закономірності прояву конкретних страхових ризиків, які передбачені договорами страхування, протягом терміну дії цих договорів;
• нормативи дохідності від інвестування тимчасово вільних коштів резервів у вигляді річної ставки інвестиційного доходу;
• регіональні або селективні таблиці дожиття і смертності населення;
• регіональні або селективні таблиці додаткових страхових ризиків (одруження, народження дитини, вступу до навчального закладу, смерті близького родича, інвалідності, тимчасової непрацездатності застрахованої особи й ін.);
• таблиці комутаційних чисел для ставок інвестиційного доходу і ймовірностей відповідних страхових ризиків, які встановлюються у договорах страхування (див. розділ 7.1).
Принципи розміщення страхових резервів
Закон України “Про страхування” (ст. 31) вимагає розміщувати страхові резерви з урахуванням їхньої безпеки, прибутковості, ліквідності і диверсифікації. Ці принципи є загальновизнаними у світовій страховій та інвестиційній практиці. За ступенем важливості забезпечення фінансової надійності страховиків, їх можна побудувати у такій послідовності.