- •1.2.3. Інвестиційно-зберігальна функція страхування
- •1.4.2. Страхувальник
- •1.4.3. Застрахована особа
- •1.4.4. Отримувач страхового відшкодування (страхової суми)
- •2.2.1. Форми страхових зобов’язань
- •2.2.2. Страхове зобов’язання на користь третьої особи
- •2.2.3. Договір добровільного страхування
- •5. Виплата страхових сум (відшкодувань) повинна здійснюватись таким чином:
- •6. Відмова у виплаті страховиком страхових сум (відшкодувань) можлива, якщо:
- •3. Страховик зобов’язаний за договором страхування:
- •4. Страхувальник зобов’язаний за договором страхування:
- •2.3.1. Поняття страхового ризику
- •2.3.3. Принцип граничної сумлінності
- •2.3.4. Принцип відшкодування
- •2.3.5. Принцип безпосередньої причини
- •2.3.6. Принцип суброгації
- •2.7.1. Загальний стан законодавчої бази
- •2.7.2. Державний нагляд за страхуванням
- •2.7.3. Ліцензування страхової діяльності
- •3.2.1. Законодавче ядро страхового ринку
- •3.2.2. Структура страхового ринку
- •3.2.3. Інфраструктура страхового ринку
- •3.2.3.1. Прямі страхові посередники
- •3.2.3.2. Непрямі страхові посередники
- •3.3.1. Особливості страхового продукту як товару
- •3.3.2. Загальні закономірності продажу страхових послуг
- •5.1.1. Основні терміни
- •5.1.2. Особливості грошового обігу страховика
- •5.2.1. Доходи від страхової діяльності
- •5.2.2. Доходи від інвестиційної діяльності
- •5.2.3. Інші доходи страховика
- •5.4.1. Прибуток від страхових операцій
- •5.4.2. Прибуток від нестрахових операцій
- •6.2.1. Технічні резерви
- •6.2.2. Резерви із страхування життя
- •1. Принцип надійності (зворотності)
- •2. Принцип ліквідності
- •5. Структура і норми розміщення страхових резервів
5.1.1. Основні терміни
Основні засоби – це матеріальні цінності, що використовуються страховиком при його господарській діяльності протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати їх введення в експлуатацію, і вартість яких поступово зменшується в зв’язку з їх фізичним і моральним зносом. Основні засоби можуть здобуватися страховиком таким чином:
• у результаті капітальних вкладень;
• внаслідок безоплатної передачі;
• як внесок засновника до його статутного фонду;
• через оренду (з правом і без права викупу).
Оборотні засоби – це оборотні фонди (сировина, матеріали, паливо, товари і інші виробничі запаси), а також гроші, дебіторські заборгрваності тощо. Оборотні засоби, які можна негайно реалізувати, мають назву ліквідних (готівка, дебіторська заборгованість і ін.).
Інвестиції – це господарська операція, що передбачає придбання страховиком основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав, цінних паперів, деривативів і інших фінансових інструментів. Інвестиції поділяються на капітальні і фінансові.
Капітальна інвестиція – це придбання страховиком споруд, будівель, інших об’єктів нерухомості, основних фондів і нематеріальних активів, що потребують амортизації.
Фінансова інвестиція – це придбання страховиком корпоративних прав, цінних паперів, деривативів і інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції можуть бути прямими (внесення коштів або майна в статутний фонд іншого підприємства в обмін на корпоративні права) або портфельними (придбання на фондовому ринку цінних паперів, деривативів тощо крім акцій, що належать до прямих інвестицій).
Нематеріальні активи – це об’єкти інтелектуальної власності, які не мають матеріальної форми (наприклад, витрати на дослідницькі розробки, спеціальні види реклами, права користування чи володіння землею, нерухомістю, гудвілл й ін.), вигода від яких буде отримана у майбутніх звітних періодах. Такі витрати, одержання доходу від котрих є умовним і відстрочено, не є суттєво вартісними для страховика.
Акціонерний капітал – це сума капіталу, внесеного в статутний фонд акціонерами (засновниками, учасниками) страховика, і акумульованого нерозподіленого прибутку (або збитків). Це сума, що являє собою фінансовий інтерес акціонерів, і дорівнює сумі чистих активів.
Капітальні вкладення – це витрати на придбання основних фондів і нематеріальних активів, котрі використовуються у процесі ведення бізнесу. Ці витрати спрямовані на зміну або поліпшення структури активів, щоб підвищити потенційний дохід у процесі ведення бізнесу. Оскільки такі витрати припускають одержання прибутку через певний період часу, то вони списуються з доходів декількох звітних періодів, причому їх частина, що залишилася на кінець кожного періоду, переноситься до наступного звітного періоду.
Поточні витрати – це витрати на придбання активів, оплату основних фондів у процесі здійснення підприємницької діяльності. Такі витрати цілком належать до періоду, протягом якого їх завдано (за винятком нереалізованого майна і витрат, пов’язаних із передоплатою замовлених і отриманих робіт або послуг). Для забезпечення стабільного фінансового стану підприємствафонди капітальних витрат повинні бути забезпечені капіталом підприємства і довгостроковими позичками.