- •Тесты аудит
- •Тести Економ Аналіз
- •Питання Економічний Аналіз
- •1.Особливості та значення економічного аналізу в умовах ринкової економіки
- •2. Предмет, метод і функції економічного аналізу.
- •4. Класифікація видів економічного аналізу за різними ознаками
- •5. Характеристика джерел інформації економічного аналізу.
- •6. Місце економічного аналізу в системі економічних наук.
- •8. Порівняння та його використання в економічному аналізі.
- •9.Характеристика системи показників комплексного економічного аналізу.
- •7. Принципи організації економічного аналізу.
- •10. Практичне використання багатомірного порівняння в аналізі господарської діяльності.
- •11.Характеристика способів забезпечення зіставності показників при порівнянні
- •12.Прийоми аналізу грошових потоків.
- •За методом обчислення обсягу:
- •За видами діяльності:
- •14.Характеристика табличного та графічного способів економічного аналізу.
- •15.Застосування методу експертних оцінок в економічному аналізі.
- •16.Мета, сутність, завдання та види факторного аналізу.
- •17.Методи створення детермінованої факторної моделі.
- •18.Характеристика основних типів та способів перетворення детермінованих факторних моделей.
- •19. Характеристика методів елімінування та особливості їх практичного використання.
- •20. Характеристика балансового методу та його практичне значення
- •21. Характеристика інтегрального та логарифмічного методів аналізу.
- •22. Особливості стохастичного моделювання (см) в економічних дослідженнях.
- •23. Характеристика кореляційно-регресійного методу аналізу та його практичне значення.
- •24. Характеристика економіко-математичного моделювання та його практичне значення.
- •Питання аудит
- •2.Становлення та розвиток аудиту в Україні.
- •3.Предмет, об’єкти та суб’єкти аудиту.
- •4.Мета і завдання аудиту. Користувачі аудиту.
- •6. Відмінність ауду від інших систем контролю
- •7. Види ауду: обов. І добров. Об’єкти, що пілягають обов’язк.
- •8 Стандарти і нормативи ауду
- •13. Показники плану перевірки та програми перевірки
- •16. Стадії аудиту та види процедур
- •17. Аналітичні та інші процедури
- •19. Аудиторські докази і їх класифікація
- •20. Джерела доказів, прийоми їх отримання.
- •21 Фактори достовірності доказів
- •22 Прийоми документального та фактичного контролю
- •23 Тести системи внутрішнього контролю як джерело доказів
- •24 Виявлення відхилень в інформації та їх трактування.
- •25. Вибірка даних як метод отримання доказів. Процедури та методи вибірки даних.
- •26. Вимоги мса щодо аудиторських доказів та вибірок. (мса 500, 501,505, 530).
- •27. Суть, призначення та функції робочої документації аудитора.
- •28. Форми і зміст робочих документів.
- •29. Аудиторський висновок. Типи аудиторських висновків.
- •30. Зміст і структура аудиторського висновку за результатами перевірки фінансової звітності
- •Питання «Облік»
- •2.Рахунки бо. Метод подвійного запису.
- •3.Суть і побудова бухгалтерського балансу.
- •5. Облік розрахунків з підзвітними особами.
- •6. Облік та документальне оформлення витрат на відрядження.
- •7. Сутність та види дебіторської заборгованості. Класифікація дебіторської заборгованості.
- •8. Облік дебіторської заборгованості
- •9. Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками.
- •10. Облік розрахунків з покупцями та замовниками
- •11. Первинні документи з обліку основних засобів. Облік надходження та експлуатації основних засобів.
- •12. Поняття, класифікація, оцінка нематеріальних активів. Облік надходження і списання нематеріальних активів.
- •13.Облік надходження виробничих запасів. Оприбуткування виробничих запасів по рахункам постачальників, від підзвітних осіб. Облік списання виробничих запасів на витрати виробництва.
- •14.Сутність та визнання витрат. Класифікація витрат. Сутність та визнання витрат
- •15.Облік витрат виробництва.
- •16.Облік доходів та витрат підприємства.
- •17. Облік реалізації продукції покупцям.
- •18. Облік виробничих витрат, адміністрат. Витрат, витрат на збут.
- •19. Облік доходів та витрат підприємства.
- •20. Облік фінансових результатів підприємства.
- •22.Облік податку на додану вартість
- •23.Порядок визначення податкового кредиту та податкових зобов’язань з пдв.
- •24. Облік розрахунків з бюджетом
- •Категорії Аудит
- •Категорії бо
- •Категорії Економ Аналіз
8 Стандарти і нормативи ауду
Станд ауду - заг вимоги щодо проведення ауду, яких повинні дотрим ауд-ри під час викон ними своїх проф обов'язків, тобто здійснюючи ауд фінансової звітності. Ці вимоги стосуються як професійної підготовки ауд-рів (компетентність та незалежність ауд-рів), так і ауд-рської звітності та достатності ауд-рських свідчень і доказів.
Найзагальніші вимоги щодо проведення ауду містяться у десяти загальноприйнятих стандартах ауду. Ці стандарти були розроблені Американським інститутом дипломованих громадських бухгалтерів багато років тому і досі залишаються майже незмінними.
Заг-прийняті станд - 3 групи: загальні, робочі та стандарти звітності.
Загальні стандарти: Ауд-рська перевірка повинна виконуватись особою, яка має необхідну академ і техн підготовку. Ауд-р (ауд-ри) повинен бути неупередж і незал від об'єкта перевірки. Виконуючи процедури перевірки і готуючи ауд-рські звіти, ауд-ри повинні відповідально ставитися до роботи, яку вони виконують. Робочі станд. Робота має бути належним чином спланована, за нею повинен здійснюватись відповідний нагляд з боку керівництва ауд-рської фірми. Ауд-р повинен бути достатньо обізнаним зі стр-рою внутр контролю, щоб спланувати проведення ауду і визначити х-тер і необхідну кількість тестових перевірок, які необхідно виконати. За допомогою перевірок, спостережень і опитувань ауд-р повинен отримати таку кількість компетентних свідчень, яка є достатньою для ауд-рського висновку про фінансову звітність, що перевірялася.
Станд ауд-рської звітності. Ауд-рський звіт повинен визначити, чи відповідає фін звітність аг-прийнятим принципам, вказати на причини, з яких не було дотримано цих принципів у поточному звітному періоді, якщо у попередніх звітних періодах такі принципи дотримувалися.
Вважається, що повнота відображеної у фінансовій звітності інформації є достатньою, якщо інше не вказано в ауд-рському звіті.
В ауд-рському звіті має бути висловлена думка ауд-рів щодо фінансової звітності в цілому, або зазначено, що ця думка висловлена бути не може. Якщо в ауд-рському звіті не висловлюється думка ауд-рів щодо фінансової звітності в цілому, то потрібно вказати причину цього. В усіх випадках звіт повинен чітко вказувати характер проведеної ауд-рами перевірки (якщо вона була проведена) і ступінь відповідальності ауд-рів.
Загальні стандарти підкреслюють важливі особисті якості, які повинен мати ауд-р.
Перший загальний стандарт - достатня технічна підготовка і професіоналізм. Як правило, він означає вимогу до ауд-ра мати академічну освіту в галузі бухгалтерського обліку й ауду та достатній практичний досвід ауд-рської роботи. Крім того, ауд-р повинен постійно підвищувати свій професійний рівень.
Другий загальний стандарт - незалежність і неупередженість. Цей стандарт вимагає від ауд-рів дотримуватись певних правил поведінки й етичних норм. Детально цей стандарт викладено у Кодексі професійної етики ауд-ра, розробленому Американським інститутом дипломованих бухгалтерів.
Третій стандарт - відповідальне ставлення до роботи. Він означає, що ауд-р - це професіонал, який мусить виконувати свої обов'язки відповідально і ретельно. Зокрема, це передбачає повноту робочої документації, достатність ауд-рських доказів і свідчень, правильність ауд-рського висновку тощо.
Робочі стандарти стосуються збирання ауд-рських свідчень і доказів під час безпосереднього проведення ауд-рських перевірок. Перший стандарт - планування і нагляд за роботою. Він вимагає, щоб ауд-рська фірма належним чином спланувала перевірку. Насамперед це стосується призначення ауд-рського персоналу, який міг би виконувати передбачену планом ауду роботу, а також призначення керівника, котрий наглядав би за роботою персоналу.
Другий стандарт вимагає розуміння структури внутрішнього контролю клієнта. Якщо ауд-р впевнений, що клієнт має відмінну структуру внутрішнього контролю, яка передбачає надійний внутрішній контроль за складанням фінансової звітності і за збереженням фінансових активів та інформації, то він може значно зменшити кількість ауд-рських свідчень і доказів, які вважає за необхідне зібрати. І навпаки, в деяких випадках структура внутрішнього контролю клієнта може бути настільки недосконалою, що проводити ауд буде просто недоцільно. Третій стандарт - достатність компетентних ауд-рських свідчень і доказів. Згідно з цим стандартом ауд-р повинен сам прийняти рішення, яку кількість ауд-рських свідчень і доказів він вважає за необхідне зібрати за обставин, що склалися.
Стандарти ауд-рської звітності вимаг, щоб ауд-р підготував висновок щодо фін звітності в цілому, вказавши при цьому, чи є опублікована у фін звітності інформ достатньою і чи опублік вона в повному обсязі.
9. Положення Кодексу етики аудитора. Фундаментальні принципи.
Кодекс професійної етики (КПЕ) аудиторів України складається здвох глав: вступної з 6 розділів та Кодексу з 14 розділів.
КПЕ аудиторів України визначає вимоги щодо поведінки аудиторів у різних умовах проведення аудиту та надання аудиторських послуг.
Цей документ докладно роз'яснює застосування завдань і фундаментальних засад аудиту на практиці для багатьох типових ситуацій під час вирішення етичних конфліктів.
Додержання вимог Національних нормативів аудиту і КПЕ України контролюється Аудиторською палатою України в межах її повноважень.
КПЕ аудиторів України передбачає правила надання аудиторських послуг та фундаментальні принципи етики аудитора. Вони є обов'язковими для виконання всіма аудиторами при наданні ними аудиторських послуг. До них належать такі.
Неупередженість. Аудитор повинен виконувати свої функції неупереджено, бути незалежним, чесним і об'єктивним.
Чесність.Чесність та об'єктивність суджень аудитора мають особливе значення за умови оцінки результатів фінансового звіту. Аудитор не може уникнути тиску на нього в процесі своєї професійної діяльності, але повинен протистояти йому.
Об'єктивність.Аудитор повинен бути об'єктивним, щоб упередженість та інші чинники не впливали на достовірність його висновків.
Професійна незалежність. Аудитор повинен бути професійно незалежним, фахово бездоганним. Рівень фахової підготовки аудиторів має відповідати єдиним професійним вимогам. Допускаються до аудиторської діяльності тільки ті фахівці, які склали іспит і одержали сертифікат.
Конфіденційність.Аудитор має зберігати в таємниці всю інформацію, яка стосується стану справ клієнта. Всі документи, пов'язані з аудитом, слід повертати клієнту. Аудитор повинен додержувати конфіденційності всієї без винятку інформації, отриманої в процесі проведення аудиту. Єдиним винятком з цього правила є обов'язок аудитора (аудиторської фірми) надати за рішенням судових органів або за санкцією прокурора конкретну інформацію. Аудитор не має права використовувати інформацію та факти, взяті з аудиторських перевірок, для своєї вигоди, вигоди третіх осіб або на шкоду клієнтові.
Професійна поведінка. Аудитор повинен сприяти підвищенню авторитетності своєї професії в суспільстві. Він повинен бути чесним і не здійснювати вчинків, які можуть похитнути довіру і прихильність громади до аудиторської професії в цілому. Аудитор не має права залучати клієнтів шляхом обдурювання, хибних уявлень і помилкових дій. Аудитор має бути доброзичливим, сприяти встановленню добрих стосунків між колегами і представниками інших аудиторських фірм.
Професійні норми.Аудитори зобов'язані виконувати з належною турботою і увагою вказівки та побажання клієнта тією мірою, у якій вони не суперечать вимогам чинного законодавства.
10. Стадії та процедури аудиту
Кожна аудиторська перевірка складається з етапів і частин, які називаються стадіями. Можна виділити такі стадії: 1) дослідницька, тобто вивчаються особливості підприємства, його організація, структура, продукція і послуги підприємства. Вивчаються перспективи розвитку підприємства. Вивчається система обліково-аналітичного процесу на підприємстві. Виробляється загальний підхід до проведення аудиту, виділяються проблемні напрямки аудиту, оцінюється ступінь руху, складається попередній варіант програми аудиторської перевірки, визначаються обсяги робіт і призначення конкретних виконавців;
2) підготовчо-узгоджувальна стадія – узгоджується замовником програма перевірки, обсяг робіт, термін проведення, форма представлення аудиту, також узгоджується з клієнтом рівень відповідальності аудиторської фірми, визначається вартість аудиторських послуг. Закріплюється всі ці домовленості договором (угодою). Після цього готується необхідна нормативно-правова база для перевірки;
3) основнастадія– проводиться аудит (аудиторські послуги) і нотується підсумкова аудиторська документація;
4) заключна стадія – обговорюється додаткова документація, що передається замовнику і надається аудиторський висновок.
Процедури.Аудит — це сукупність дій аудитора, які називають аудиторськими процедурами.
Для того щоб скласти висновок про фінансово-майновий стан клієнта, аудитор повинен визначити конкретні цілі проведення аудиту, досягнення яких дасть йому можливість підтвердити або спростувати (виявити неузгодженість) фінансові документи клієнта. Конкретні цілі аудиту можуть бути сформульовані по-різному.
Встановивши конкретні цілі аудиту, аудитор прагне отримати докази на користь кожної конкретної цілі перевірки або всупереч їй. Отже, аудитор визначає процедури, які дають змогу підтвердити конкретні цілі перевірки та підготувати позитивний висновок або виявити неузгодженість фінансових документів.
У загальному вигляді аудиторські процедури можуть бути класифіковані так:
розуміння бізнесу, його організації, галузі, у якій здійснюється діяльність підприємства;
вивчення й аналіз інформації про діяльність підприємства в цілому;
вивчення форм і методів обліку, оцінка впливу законодавчих змін на стан обліково-аналітичного процесу;
визначення стану об'єкта в натуральному і вартісному вираженні;
розгляд питань минулих років;
огляд звітів керівництва підприємства і проміжних звітів;
контроль процесу відображення деяких операцій в обліку (первинні, аналітичні, синтетичні та звітні документи);
аналіз важливих змін в облікових процедурах;
оцінка праці внутрішніх аудиторів.
Виконання процедур аудиту дає аудитору впевненість у тому, що робота буде виконана в повному обсязі незалежно від розмірів підприємства і виду його діяльності.
11. Сутність та необхідність планування аудиторського процесу
Для успішного і якісного проведення аудиту аудитор повинен спланувати процес аудиторського контролю. Це передбачено Національним нормативом аудиту № 9 «Планування аудиту» та МСА 300 «Планування аудиту» (а також інші документи), де зазначено, що планування — це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду, а також часу проведення аудиту. У ході планування аудитор розробляє план та програму аудиту. Метою планування, як визначено в згаданому нормативі, є звернення уваги аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше.
Після проведення попередніх переговорів з обраним підпр-вом-клієнтом та укладення договору на проведення аудиту, аудитор повинен розпочати процес планування майбутньої перевірки. Поряд з цим, як продовження договірної роботи, аудитор надсилає замовнику лист-зобов’язання, який можна вважати додатком до договору. Що стосується планування, то в листі-зобов’язанні можуть бути визначені питання чи сфери діяльності аудитора, які під час складання плану і програми аудиту повинні бути узгоджені з підпр-вом-клієнтом.
Проводячи підготовку планування процесу аудиту, аудитор повинен: сформувати розуміння про бізнес клієнта, загальні напрямки та специфіку діяльності; отримати уявлення про системи обліку і внутрішнього контролю і ступінь їх надійності; оцінити загальний аудиторський ризик і визначити межу суттєвості помилок, які можуть бути виявлені в процесі аудиту; визначити кількість необхідних аудиторських процедур, період їх виконання та виконавців, можливість залучення експертів; забезпечити координацію виконання планів, їх контроль, узгодженість із підприємством, передбачити можливість внесення змін.
Джерелами інформації, які можуть бути використані при цьому, є такі: установчі документи, протоколи засідань ради директорів та зборів акціонерів, бухг фін звіти, стат та опер звіти, договори, накази, внутр інструкції і положення, особисте спілкування, спостереження та огляд, плани та бюджети, звіти попередніх аудиторів, протоколи (акти) проведених зовн перевірок та ін.
Наступним кроком є збір необхідної інформдля розуміння й оцінки систем обліку і внутр контролю. Аудитор повинен ознайомитись із формою ведення бухг обліку, його методологією, упевнитись у дотриманні загальнопр принципів обліку та облік політики, оцінити рівень кваліфікації облік персоналу, встановити правильність застос плану рахунків бухг обліку, ознайомитись із порядком ведення поточних облік регістрів та складання фін бухг звітності, впевнитись в їх повноті і взаємоузгодженості.
У зв’язку з цим, наступним логічним елементом роботи з планування є визначення ризиків і суттєвості помилок. Аудитор повинен оцінити загальну величину аудиторського ризику виходячи з його складових: а) власного ризику, б) ризику контролю, в) ризику невиявлення помилок.
Виходячи із отриманої інформації аудитор може визначити необхідну кількість аудиторських процедур, основні напрямки перевірки, види робіт, методи контролю, необхідний термін для перевірки та виконавців. Після цього аудитором складається план аудиту.
Крім того, в письмовому вигляді аудитору слід підготувати програму аудиторської перевірки, в якій види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур повинні збігатися із показниками загального плану аудиту. Програма ніби деталізує і доповнює план аудиту. У разі виявлення нових обставин, які не були враховані раніше, більшої кількості помилок, ніж передбачалось, при постановці додаткових завдань під час здійснення аудиторської перевірки план і програма аудиту можуть змінюватись, доповнюватись і коригуватись.
12. Вимоги МСА 300 «Планування»
Для успішного і якісного проведення аудиту аудитор повинен спланувати процес аудиторського контролю. Це передбачено Національним нормативом аудиту № 9 «Планування аудиту» та МСА 300 «Планування аудиту» (а також інші документи), де зазначено, що планування — це визначення стратегії та тактики аудиторської перевірки: характер перевірки, період перевірки, часу перевірки.
Стандарт передбачає плануваннязагальноїстратегії аудиту тадетального плану. Про програму у стандарті не йдеться.
І. Загальнастратегіяаудиту включає:
А. – 1. обсяг;2. час; 3. напрямокауд
Б. - необхідніресурси, а саме:характер,час,обсягресурсів.
ІІ. Детальний план аудиту включає:
А. - опис характеру, часу і обсягу аудиторських процедур оцінки ризиків з метою отримання достатніх та відповідних аудиторських доказів, задля зменшення аудиторського ризику до прийнятного низького рівня;
Б. - опис подальших аудиторських процедур на рівні тверджень (керівництва підприємства у формі фінансової звітності) для всіх суттєвих операцій, залишків на рахунках, порядку відображення інформації у звітності (розкриття звітності);
ІІІ. Згідно МСА300 план та стратегія аудиту повинна бути гнучкими, підлягати коригуванню;
ІV. МСА встановлює план керування групою аудиторів, а саме:
1. розподіл робіт між виконавцями,
2. перевірка виконаних робіт;
V. Комунікація аудитора з управлінським персоналом. Стандарт передбачає, що аудитор може обговорювати з клієнтом аудиторський план, хояа і не зобов’язаний цього робити.
