19. Аудиторські докази і їх класифікація

Докази – це свідчення, які констатують будь-який факт і є незаперечними.

Аудиторські докази – це документально підтверджена інформація, яка зібрана аудитором і яка підтверджує висновки аудитора до подій господарюючого суб’єкта.

Аудиторські докази одержують шляхом належного поєднання тестів систем контролю та процедур перевірки на суттєвість. Вони складаються з первинних документів та облікових записів, покладених в основу фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел.

Критерії достатності та належності взаємопов'язані й стосуються аудиторських доказів, отриманих як при тестуванні систем контролю, так і під час здійснення процедур перевірки на суттєвість. Достатність є виміром кількості аудиторських доказів, належність є виміром їхньої якості й надійності та їх відповідності конкретному твердженню.

Аудитор спирається на аудиторські докази, які мають не тільки достатній, а й переконливий характер. Крім того, аудитор вишукує аудиторські докази в різних джерелах інформації і різного характеру для підтвердження одного і того ж твердження.

Формулюючи аудиторський висновок, аудитор звичайно не досліджує всієї інформації, наявної в його розпорядженні, й не здійснює суцільної перевірки її, а визначає тільки основні елементи, які в цілому характеризують стан суб'єкта підприємницької діяльності.

Класифікація доказів:

І.Згідно правил подачі інформації (відношення до об’єкта аудиту):

1. прямі;

2. непрямі.

ІІ.Взалежності від джерела інформації:

1. внутрішні;

2. зовнішні;

3. змішані.

ІІІ. Стадії аудиторського процесу:

1. початкова;

2. дослідна;

3. завершальна.

ІV. Процедури, внаслідок яких отримані аудиторські докази:

1. фактичного контролю;

2. підтвердження;

3. документального контролю;

4. спостереження;

5. опитування;

6. аналітичні.

V. Джерела отримання доказів:

1. первинні;

2. вторинні.

VІ. Форма подання:

1. матеріальні;

2. усні.

20. Джерела доказів, прийоми їх отримання.

Докази – це свідчення, які констатують будь-який факт і є незаперечними.

Аудиторські докази – це документально підтверджена інформація, яка зібрана аудитором і яка підтверджує висновки аудитора до подій господарюючого суб’єкта.

Зовнішні джерела вважаються більш надійними, ніж внутрішні.

Джерела доказів:

І.зовнішні, як правило, від 3-ї особи – є більш надійними ніж внутрішні.

ІІ.внутрішні є більш достовірними, коли стан внутрішнього контролю достовірний

ІІІ.доказ отриманий самим аудитором є більш достовірним ніж отриманий від підприємства.

ІV.доказ у формі документу є більш достовірним ніж усні свідчення.

Для одержання аудиторських доказів використовують інформацію з різних джерел. Основними з них є: засновницькі документи (статут, засновницький договір, свідоцтво про реєстрацію); Головна книга, реєстри синтетичного та аналітичного обліку, первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій; акт, довідки перевірок і ревізій контрольно-ревізійних служб, податкової інспекції, розрахунки платежів у бюджет та позабюджетні фонди; нормативна інформація (оцінки, тарифи, норми витрат, норми виробітку тощо). При необхідності використовують адміністративно-організаційну інформацію, до якої належать накази, розпорядження, протоколи, договори, ліцензії, контракти тощо.

Прийоми отримання доказів:

1. фізичний огляд;

2. пряме підтвердження;

3. аналіз документації від підприємства та 3-х осіб;

4. арифметичний контроль аудитором;

5. аналіз та оцінка фактів: поточного періоду, минулих років, майбутніх років, подібних підприємств;

6. усна інформація.

Одним із найбільш доказових джерел інформації є первинний документ, де фіксується кожна господарська операція. Тому особливу увагу слід приділити визначенню підробок в документах.

Після формально-правової перевірки документів вони можуть характеризуватись як доброякісні, тобто правильно оформлені, вірно відображаючи здійснені операції, або як недоброякісні.