2.Рахунки бо. Метод подвійного запису.

Рахунки — це один з елементів методу бухгалтерського обліку, спосіб групування і поточного відображення за певними ознаками наявності та руху засобів підприємства і їхніх джерел та господарських процесів. Кожній групі активів, джерел їх формування та господарських процесів відкривають рахунок. Рахунок є засобом групування (узагальнення) активів, пасивів, господарських процесів і контролю за їх станом і рухом у процесі господарської діяльності підприємств. Зміст, призначення і будова рахунків зумовлені об'єктами, що обліковуються, і завданнями обліку. У результаті господарської діяльності активи та джерела їх утворення можуть збільшуватися або зменшуватися. Таке збільшення або зменшення на рахунках відображається окремо. Тому рахунки бухгалтерського обліку прийнято зображати у вигляді двосторонньої таблиці, ліву сторону якої позначають умовним терміном дебет, а праву — кредит. Назву рахунка пишуть посередині таблиці. На тій стороні рахунка, де показується залишок, відображається його збільшення, а на протилежній — зменшення. В активних рахунках, де залишок завжди дебетовий, збільшення коштів відображається за дебетом, а зменшення — за кредитом. У пасивних рахунках, де залишок завжди кредитовий, збільшення джерел відображають за кредитом, а зменшення — за дебетом.

Двоїстий характер господарської операції зумовлює необхідність відображення її на рахунках методом, подвійного запису. Подвійний запис — метод, що випливає з економічної суті відображення операцій, кожна з яких обумовлює зміни у двох частинах в активі, у пасиві чи в активі й пасиві одночасно. Це важливий принцип однакового відображення господарських операцій на рахунках. Подвійний запис не тільки принцип однакового відображення операцій на рахунках, а й основний технічний прийом бухгалтерського обліку, бо забезпечує горизонтальний взаємозв'язок між рахунками, а також важливий контрольний прийом, оскільки очевидно, що скільки не було б операцій, але загальна сума записів за дебетом рахунків завжди дорівнюватиме загальній сумі записів за кредитом рахунків. Такий взаємозв'язок між рахунками, що виникає шляхом подвійного запису, називається кореспонденцією рахунків, а такі рахунки кореспондуючими. Як синонім кореспонденції рахунків використовують терміни: бухгалтерська проводка.

3.Суть і побудова бухгалтерського балансу.

Оперативне управління господарюючим суб'єктом вимагає достовірних і точних даних про стан і наявність господарських засобів, їх склад і розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначення. Таку інформацію, узагальнену і згруповану певним чином, отримують за допомогою бухгалтерського балансу. Слово "баланс" (лат. bis — двічі, lans — чаша терезів) означає дві чаші, як символ рівноваги. Як символ рівноваги ваги (терези) зображені на гербі Міжнародної спілки бухгалтерів. Баланс — це метод відображення стану господарських засобів (майна) за їхнім складом і джерелами утворення у вартісній оцінці на певну дату. За формою баланс — таблиця, на лівій стороні якої відображають склад і розміщення господарських засобів і яка називається активом, а на правій стороні, що називається пасивом, відображають джерела формування господарських засобів. Слова "актив" і "пасив" означають відповідні сторони бухгалтерського балансу. Це так звана горизонтальна форма побудови бухгалтерського балансу, як правило, характерна для Німеччини, Італії, Росії. Для України така побудова практична і традиційна. Скажімо, в Англії, США використовують вертикальну форму побудови бухгалтерського балансу: спочатку показують склад активу, а потім — пасиву. У бухгалтерському балансі всі господарські засоби підприємства та джерела їх формування об'єднані в економічно однорідні групи, які називають статтями балансу. Статті балансу мають загальну назву, окремий код, їх записують окремими сумами. Статті бухгалтерського балансу поділяють на активні (ті, що розміщені в активі балансу) і пасивні (ті, що розміщені у пасиві балансу). Статті активу завжди характеризують господарські засоби: основні засоби, запаси, кошти, дебітори та ін. Статті пасиву завжди характеризують джерела власних і залучених коштів: статутний капітал, прибуток, кредити банку, розрахунки з постачальниками тощо.

4.Облік грошових коштів в касі і на поточному рахунку. Первинна документація з обліку грошових рахунків.

У касі підприємства можуть зберігатись такі цінності:1)грошові кошти у національній та іноземній валютах; 2)грошові документи; 3)бланки суворої звітності; 4)цінні папери, придбані у інших підприємств. Касові операції – операції що пов. з отриманням готівки в касу та видачі готівки з неї. Рахунок 30 призначений для узаг. інформації про наявність та рух грош. коштів у касі під-ва. (301 – нац.валюта,302-іноземна). Для оформлення касових операцій призначено такі документи:1)Прибутковий касовий ордер;2)Видатковий касовий ордер.3)Журнал реєстрації прибутк. та видатк. Кас. документів;4)Касова книга;5)Книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей. Касові ордери – це документи, що засвідчують законність надходження грошей до каси під-ва та їх витрачанням за цільовим призначенням. Кас. Книга – обліковий регістр, призн. для обліку кас. операцій касиром під-ва. Під-во можуть мати у касі готівку в межах лімітів залишків. Ліміт залишків готівки – гран. сума грош коштів, яка може знаходитись у касі під-ва.

Поточні рахунки відкриваються під-вами для зберігання грош. коштів та здійснення операцій за цими рахунками відп до законодавства. Обслуговуючим банком наз банк у якому відкрито рахунки під-в та який здійснює для них послуги на договірних умовах. Суб’єкти підпр діяльності можуть використовувати чеки для розрахунки за товари або послуги. Чек – цінний папір, що містить розпорядження чекодавцем банку провести платіж зазначеною у ньому сумі чекоотримувачу. Акредитив – доручення банку покупцям, банк. постачальникам провести оплату за відвантажену продукцію, товар, надану послугу на підставах, обумовлених у дорученні. Документи що надходять до банку дійсні лише при наявності підписів ідентичних підписам у банк. картці. Виписка банку – документ що видається банком під-ву і відображає грош кошти на поточному рахунку. Також для здійснення безготівкових розрахунків може використовуватися платіжне доручення – розпорядження обслуговуючого банка про перерахування визначеної суми на рахунок іншого під-ва.

У бухгалтерському обліку грошові кошти на рахунках у банку обліковуються на рахунку 31 "Рахунки в банках", який має такі субрахунки: 311      "Поточні рахунки в національній валюті"; 312      "Поточні рахунки в іноземній валюті"; 313      "Інші рахунки в банку в національній валюті" 314      "Інші рахунки в банку в іноземній валюті".