10. Практичне використання багатомірного порівняння в аналізі господарської діяльності.

Якісну оцінку предметів і явищ можна дати за допомогою порівняння.

Порівняння – це загальнонауковий метод пізнання, у процесі якого досліджуване явище зіставляється з уже відомими, вивченими раніше, для виявлення загальних рис або відмінностей між ними.

У практиці економічного аналізу використовують різні види порівнянь. Найчастіше застосовують порівняння з поточними і перспективними планами, з фактичними показниками за минулий період, з показниками споріднених підприємств, з найвищими показниками в галузі, з середніми показниками, з показниками підприємств інших країн тощо. Порівняння може проводитися за абсолютними, відносними і середніми величинами.

Порівняння може дати позитивні наслідки ще й в тому разі що порівнюються предмети, явища, показники, які можна зіставити. Тому порівнюваність — одна із суттєвих проблем економічного аналізу.

Вибір бази порівняння визначається метою аналізу.

1. Горизонтальний порівняльний аналіз застосовується для визначення абсолютних ( х) і відносних ( ) відхилень фактичного рівня досліджуваних показників від базового, які розраховуються за формулами:

де х_1, х₀ – відповідно фактичний та базовий рівні досліджуваного показника; І_х, І_х – відповідно (у відсотках) рівень фактичного значення показника відносно базового та відхилення фактичного значення досліджуваного показника від базового.

2. Вертикальний порівняльний аналіз дозволяє дослідити структуру економічних явищ і процесів шляхом розрахунку питомої ваги частин в єдиному цілому, співвідношення частин цілого між собою, а також впливу факторів на рівень результативних показників, порівнюючи їхню величину до та після зміни відповідного фактора.

3. Трендовий аналіз використовується при дослідженні рядів динаміки і дозволяє визначити тенденцію зміни показників за декілька років.

11.Характеристика способів забезпечення зіставності показників при порівнянні

Важливим методологічним питанням в економічному аналізі є розробка та обґрунтування системи показників, що найбільш повно та об'єктивно відображають сутність досліджуваних економічних явищ.

За економічним змістом досліджуваних явищ і процесів показники поділяються на кількісні та якісні.

За характером відображення аналізованих процесів розрізняють натуральні показники, які виражають розмір явища у фізичних одиницях виміру (обсяг, довжина, вага); умовно-натуральні, що використовуються у багатономенклатурному виробництві для узагальненої характеристики обсягів виробництва та реалізації продукції, вартісні – показують величину економічних об'єктів і процесів у вартісному виразі (ціна, собівартість, прибуток); трудові – характеризують витрати праці та її ефективність (трудомісткість, продуктивність праці).

За способом виміру розрізняють абсолютні й відносні показники. Об'ємні, або абсолютні показники характеризують певне явище безвідносно інших економічних явищ або процесів, виражаються у грошових, натуральних вимірниках або через трудомісткість (обсяг випущеної продукції в гривнях, виробнича площа в метрах квадратних, витрати праці в людино-годинах). Відносні показники характеризують співвідношення абсолютних показників і виражаються у відсотках, коефіцієнтах, індексах (відсоток виконання договору щодо поставки продукції, коефіцієнт оновлення основних засобів, індекс цін).

За ступенем охоплення виділяють загальні та часткові, специфічні показники. Загальні показники використовують для характеристики результатів роботи всіх галузей економіки (вартість готової продукції, продуктивність праці, рентабельність). Часткові є специфічними для окремих галузей (марка сталі, калорійність кам'яного вугілля, урожайність сільськогосподарських культур).

При вивченні причинно-наслідкових зв'язків показники поділяються на результативні та факторні. Це групування не є постійним, воно залежить від конкретних ситуацій, мети аналізу. При вивченні витрат на виробництво собівартість розглядають як результативний показник, що залежить від багатьох факторів виробництва. Якщо показник розглядається як результат дії одного або кількох чинників і є об'єктом дослідження, то при вивченні взаємозв'язку він вважається результативним. Показники, які визначають стан результативного показника і виступають як причини зміни його величини, називають факторними.

За способом формування розрізняють показники:

1. нормативні (норми витрат сировини, матеріалів, палива, норми амортизації, ціни);

2. планові (дані планів соціально-економічного розвитку підприємства, завдання підрозділам);

3. договірні (передбачені в угодах на поставку сировини, матеріалів, палива тощо);

4. облікові (дані бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку);

5. звітні (дані бухгалтерської, статистичної та оперативної звітності);

6. аналітичні (оціночні), які одержують у ході аналізу для оцінки результатів та ефективності роботи підприємства.

Усі показники, що використовуються в аналізі, взаємопов'язані і взаємозумовлені. Вони вивчаються у комплексі, що передбачає відповідну їхню систематизацію.

Система показників – це впорядкована їхня множина, у якій кожен показник дає кількісну чи якісну характеристику господарської діяльності, має властивості зведеності й подільності, пов'язаний з іншими показниками, але не дублює їх.

Збалансоване використання усіх видів показників дає можливість надати об'єктивну оцінку діяльності підприємства та її результатів.