4.3.3. Становище Сенату за періоду принципату

За часів перших принце псів Сенат вважався найвищим органом управління державою. До нього перейшли деякі повноваження Народних зборів. У нього з’явилась законодавча і судова влада. Август провів реформу Сенату щодо порядку його скликання та кількісного складу – 600 чоловік. Його постанови одразу набували чинності.

4.3.4. Рада принцепса

Август прагнув створити апарат управління, який беззаперечно виконував би його волю. Створюючи його, Август використовував власні зв’язки, на вищі посади призначав осіб, що належали до вищих станів.

Так утворилася прибічна рада (consilium principis), до якої ввійшли чиновники і юристи. Вона поступово витіснила і замінила Сенат, оскільки з ним у принцепса дуже часто виникали конфлікти.

Спочатку консиліум не був офіційним державним органом, але при принцесі-імператорі Адріані (117-138 рр.) став державною установою.

4.3.5 Імператорська канцелярія

Паралельно з республіканською магістратурою створюється імператорський чиновницький апарат, на чолі якого стояли рада і канцелярія принцепса. До останньої входили кілька відомств зі штатом чиновників. Члени ради, яка виконувала дорадчі функції, і начальники відомств призначалися принцепсом із його прибічників. Чиновницькі посади почали отримувати і вільновідпущеники імператора, і навіть його раби.

До ради входила канцелярія імператора, яка складалася з ликторів, що відали фінансами, особистим майном імператора, його верховним судом, офіційним листуванням.

Важливу роль в управлінні відігравали юристи, найбільш відомі з них навіть входили до імператорської ради. Безвладний сенат був остаточно замінений імператорською радою при імператорі Септимії Севері наприкінці ІІ ст.

4.3.6. Префекти

Оскільки генерали керували як армією, так і флотом, то можемо зробити висновок, що морські сили прирівнювалися до допоміжних військ, а не були незалежним родом військ. Деталі структури командування та сили флоту в той період недостатньо вивчені, хоча відомо, що флотами командували префекти.

В період домінату набували значення (як джерело права) загальні розпорядження таких високих службових осіб, як префект Преторію і префект міста Вони видавали розпорядження з питань, не регламентованих законами імператорів.

Префект – посадова особа, що стояла на чолі управління окремою частиною адміністрації, суду, державного господарства чи армії. Походили як правила із стану сенаторів чи еквітів.

Приклади:

1. префекти зі стану сенаторів:

 формальний представник (царя) імператора

* три сенатори, що управляли касою ветеранів

* два сенатори, які управляли держівною казною

І т. д.

2. префекти зі стану еквітів:

• Відповідальний за постачання зерна у Рим

• Управляючий певного регіону, для якого ще не було створено провінціального управління. Приклад —Понтій Пилат — Префект Іудеї

• Командир військового табора

І т. д.

3. Інші префекти:

• командир військового корабля

• начальник веслярів

І т. д.

4.4. Влада імператора періоду домінанту

З кінця III ст. починається новий етап історії імперії - домінант, під час якого Рим перетворився в монархічну державу з абсолютною владою імператора.

Реорганізацію почав Діоклетіан, а завершив Констянтин.

Два початки лежать в основі цієї Діоклетіанівсько-Констянтинівської реформи. Перше - це остаточне визнання імператора абсолютним монархом. Він тепер уже не принцепс або республіканський магістрат, що визнає над собою хоча б у принципі верховенство народу; він тепер не «перший» (між рівними), а пан, dominus, що стоїть вище закону. Під впливом східних зразків влада здобуває навіть зовні східний колорит: неприступність, складний придворний церемоніал і т.п. Однак династичного характеру монархія й тепер не придбала; питання про престолонаслідування залишається не врегульованим.

Другий початок - це поділ імперії на дві половини: Східну й Західну, Oriens і Occidens. Але цей поділ у принципі не позначає собою розпадання імперії на дві зовсім окремих і самостійних держави

Зовнішніми ознаками імператорського гідності стає діадема, а потім - корона. Імператор носить шовкові одягу та пурпурні тканини, прикрашені золотом і коштовним камінням. Тими ж каменями була прикрашена його взуття.

При імператорському дворі вводиться пишний церемоніал. Ті, хто бачив особу імператора, падав на коліна. Особа імператора обожнюється. Імператори вважають себе необмеженими володарями, не зв'язані ніякими законами, що діють в державі. Всі жителі імперії іменуються тепер не "громадянами" а "підданими" зобов'язаними. Будь-які розпорядження імператора мають силу закону.

При імператорі діяла "консисторія", тобто "Установа, де стоять разом" (у присутності імператора члени консисторії не могли сидіти), яку можна іменувати "імператорським радою" або "державним радою". Це чисто дорадчий орган, чиї думки юридично не були обов'язковими для імператора. Цей орган обговорював різні питання стосовно управління, законодавства та суду.

Державний апарат придбав суто централізований характер. Всі установи, які мали відношення до особи імператора, іменувалися "OFFICIA". Чиновники призначалися або затверджувалися імператором на термін один рік. Одні чиновники складалися в центральних органах, інші в місцевих. Склалася ієрархія чинів. У їх числі були: "редактор" законів; завідувач імператорської скарбницею (фиском); керуючий власністю корони; начальник імператорської канцелярії

Імператор є першим чиновником у державі

При префект преторія була своя канцелярія. Намісники провінцій мали власні канцелярії. Апарат був суворо централізованим, ієрархічним.

Звичайним явищем стає хабарництво, здирництво, зловживання чиновників усіх рангів.

Імператорська влада вимагає від чиновників двох речей: поповнення всіма способами фіску та дотримання букви закону.