2.11.2. Рада п’ятисот.

Рада 500 – один буле; була робочим органом народних зборів. Особи, обрані у Раду, - булевти. Члени обирались шляхом жеребкування з числа повноправних громадян, що досягли 30-літнього віку по 50 чол. від кожної з 10 філ. До неї могли входити представники всіх розрядів населення. Рада була розбита на 10 чергових частин (пританій). Рада 500 розв’язувала питання благоустрою міста, доставки продовольств. У її віданні перебувала скарбниця і державна печатка. Рада проводила докимасію (перевірку) 9 архонтів і кандидатів у члени Ради на майбутній рік. Вона мала право притягувати до суду посадових осіб. Раді належала судова влада.

2.11.3. Притани.

Притани – члени колегії, на які ділилась Рада 500. Вони брали участь в роботі буле і еклезії. Час урядування колегії називався пританією. Притани щоденно вибирали зі свого складу шляхом жеребкування голову, який головував і в народних зборах.

2.11.4. Колегія стратегів.

Колегія десяти стратегів вибиралась відкритим голосуванням із числа найбільш багатих і впливових громадян. Стратегів спочатку обирали по філах. Від кандидатів вимагалось знання свого фаху – військової справи. Основні функції колегії стратегів – верховне керівництво і командування всіма військовими силами афінської держави, фінанси, зовнішні відносини, підготовка до ради п’ятисот і народних зборів, проектів, декретів і розпоряджень. За афінськими законами всі десять стратегів користувались однаковими правами і мали однакові обов’язки. Але на практиці встановився неписаний звичай, що один із стратегів займав перше місце не тільки в самій колегії стратегів, але й у всій державі.

2.11.5. Колегія архонтів.

Колегія архонтів — дев'ять найважливіших урядовців із широкими повноваженнями у Стародавніх Афінах. Спочатку архонти вибирались довічно, потім – на 10 років, а з 683 р. до н.е. щороку обирались 9 архонтів. Один з них – перший архонт-епонім, іменем якого називався рік, очолював колегію, мав повноваження щодо нагляду за внутрішнім управлінням і судові повноваження щодо сімейних справ. Базилевс, який став другим архонтом, виконував жрецькі функції, а також суд у релігійних справах. Третій архонт – полемарх– здійснював командування військом і відав зовнішніми справами. Інші шість архонтів – фесмофети – були охоронцями законів та очолювали розгляд судових справ. Діяльність архонтів контролювалася ареопагом.Архонти призначалися з доби Солона із вищого майнового класу, з Клісфена — за жеребом, а з Арістіда — з усіх громадян.

2.11.6. Ареопаг.

Ареопа́г — вищий судовий і урядовий контролюючий орган Стародавніх Афін. Спершу Ареопаг — рада знаті, згодом Ареопаг складався з службових осіб — архонтів, його довічних членів. Особливо зросла роль Ареопагу в період перед реформою Солона. Ареопаг контролював дії службових осіб і всіх держ. органів, застосовуючи право вето, здійснював нагляд за додержанням законів,культів і звичаїв, а також за вихованням; розглядав кримінальні справи. В разі загрози державній безпеці Ареопаг ставав надзвичайним органом з усією повнотою влади. З перемогою демократії реформою Ефіальта (462 до н. е.) Ареопаг був позбавлений політичних прав і залишився в основному як судовий орган.

2.11.7. Геліея.

Геліея – суд присяжних, створений за часів Солона, до якого входили громадяни всіх чотирьох розрядів у кількості 6 тисяч чоловік (5000 суддів і 1000 запасних), по 600 чоловік від кожної з 10 територіальних філ. Обирались жеребом на один рік між чоловіками старше 30 років. Існувало 10 колегій по 500 суддів і 100 запасних. Геліея – суд першої інстанції у справах про державні злочини і зловживання чиновниками владою, та апеляційна інстанція у справах, які розглядалися іншими судами. Мала певні контрольні функції і могла ветувати законопроекти.

2.11.8.Принципи заміщення вищих посад.

Політичні вибори вважаються найбільш доступним способом участі громадян у формуванні органів державної влади та громадського самоврядування з метою впливу громадян на процес творення та здійснення державної політики.

Державний апарат Афінської республіки у V-IV ст. до н.е. формувався з врахуванням територіальної організації населення та майнового цензу. Основними принципами заміщення посад були: виборність, строковість, колегіальність, безоплатність і звітність. Обрання кандидатів здійснювалося або шляхом виборів, або за жеребом. Кожен повноправний громадянин Афін мав право балотуватися на певну посаду.(кожний чоловік з досягненням певного віку, який мав гро- мадянство і певну нерухомість) Вибори посадових осіб проходили щорічно шляхом відкритого голосування в Народних зборах (еклесії), що були вищим органом влади. Голова Народних зборів зачитував народу список кандидатів на від- повідну посаду і виборці голосували, піднімаючи вверх руку, окремо за кожного кандидата. Глашатай рахував голоси виборців, більшість яких і вирішувала результати виборів Однак з часом перевагу було надано виборам за жеребом.