2.1 Менеджмент операційної системи (методологічні основи)

Поняття менеджменту

Поняття "менеджмент" трактується дуже широко щодо управління господарською діяльністю, спрямованою на одержання прибутку. Найбільш часто використовувані в літературі визначення сутності і змісти менеджменту приведені на малий. 2.

Рис. 2. Основні визначення сутності і змісту менеджменту

Суть основних складових поняття "менеджмент" полягає в наступному:

• менеджмент як функція виявляється в тім, що професійно підготовлені фахівці - менеджери - формують підприємства (організації) у цілому чи окремі їхні підсистеми (виробництво, маркетинг і ін.) і керують ними шляхом постановки цілей, розробки і реалізації способів їхнього досягнення;

• менеджмент як процес управління припускає виконання функцій планування, організації, координації, мотивації і контролю, за допомогою яких менеджери створюють умови для продуктивної й ефективної праці зайнятих на підприємстві працівників і одержання результатів, що відповідають цілям;

• менеджмент як специфічний орган (апарат) управління ефективно координує і раціонально використовує всі ресурси підприємства (матеріальні, фінансові, трудові й ін.) для досягнення його цілей;

• менеджмент як визначена категорія людей, що професійно здійснюючих роботу з управління, тобто формуючих підприємство і керуючих його персоналом для досягнення цілей діяльності підприємства;

• менеджмент як наука управління вивчає і пояснює природу управлінської праці, виявляє фактори й умови, при яких спільна праця людей виявляється і більш корисною,і більш ефективною. Суть менеджменту як мистецтва заключається в пристосуванні научних знань про управління на практиці. Відзначимо, що в літературі і на практиці поняття “менеджмент” і “управління” використовуються як ідентичні, взаємозамінювані.

Таким чином, менеджмент – це вид професійної діяльності людей, які займаються організацією і координацією процеса досягнення системою прийнятих і реалізованих цілей з використанням научних підходів, концепцій маркетингу і людського фактора.

У даному учбовому посібнику під поняттям “менеджмент” підрозумівається сукупність принципів, методів і засобів керування підприємством в умовах ринкових відносин шляхом раціонального використання усіх видів ресурсів з метою підвищення якості й ефективності виробництва продукції (надання послуг) і збільшення прибутку.

Підприємство як великий і складна система характеризується розмаїтістю вхідних у нього елементів. Менеджмент підприємства передбачає керування цими елементами, їхньою різнобічною діяльніст ю, де про”єднуючою є операційна функція. /Інші напрямки діяльності підприємства покликані забезпечити оптимальну роботу з виробництва продукції чи надання послуг.)

Приведемо основні елементи системи менеджменту підприємства:

• основи менеджменту (теорія управління; теорія організації; дослідження систем управління; розробка управлінських рішень);

• стратегічний менеджмент (планування, вибір і управління реалізації стратегії);

• фінансовий менеджмент (управління фінансами);

• інноваційний менеджмент (управління нововведеннями);

• операційний менеджмент (планування, організація й управління операційною системою);

• екологічний менеджмент (управління екологією);

• менеджмент зовнішньоекономічної діяльності (управління зовнішньоекономічними зв”язками);

• кадровий менеджмент (концепціі, принципи і методи роботи з персоналом підприємства).

Менеджмент з позицій системного підходу

Підприємство як відкрита система в умовах ринкових відносин широко взаємодіє з зовнішнім середовищем. Ринок припускає [5]:

• вільний вибір суб'єктом напрямку діяльності відповідно до компетенції і місця в системі суспільного поділу праці і відтворення;

• вільний доступ до будь-яких видів ресурсів, обмежений лише власними і позиковими коштами;

• економічну відповідальність суб'єкта за використання ресурсів, необхідність розраховуватися по всіх зобов'язаннях за можливі втрати і неефективні рішення засобами суб'єкта;

• виробництво продукції на невідомий ринок, тобто відносну невизначеність місцезнаходження споживача.

У таких умовах функціонування підприємств зв'язане як з розширенням їхніх прав і відповідальності, так і з необхідністю більш гнучкої адаптації до змін у навколишньому господарському середовищі. Виникають нові цілі і задачі, що вітчизняні підприємства самостійно не тільки не вирішували, алі навіть і не ставили перед собою. У даний година в процесі приватизації і структурної перебудови економіки створюється багато нових підприємств, змінюються форми власності, налагоджуються нові господарські зв'язки, формуються ринкові механізми управління.

З урахуванням специфіки розглянутого питання уточнимо зв'язок і взаємодію підприємства як системи з зовнішнім середовищем.

Підприємство як система формує і виявляє свої властивості тільки в процесі взаємодії з зовнішнім середовищем. Система реагує на впливи зовнішнього середовища, розвивається під цими впливами, алі при цьому зберігає якісну визначеність і властивості, що забезпечують відносну стійкість і адаптивність функціонування системи. Без взаємодії з зовнішнім середовищем підприємство як відкрита система не може функціонувати. (Із зовнішнього середовища воно одержує інформацію, ресурси, капітал і в неї ж передає свою продукцію чи послуги.) Разом з тім чим менше обурень у зовнішнім середовищі, тім стійкіше буде функціонувати підприємство. Задача менеджера полягає в прогнозуванні ситуацій і вживанні заходів по адаптації параметрів систем до факторів зовнішнього середовища.

У випадку застосування системного підходу на основі маркетингових досліджень спочатку формуються параметри "виходу", тобто чи товару послуг. Виникають питання: Що робити? З яким рівнем якості? З якими витратами? Для кого? У які рядки? Кому реалізовувати і по якій ціні? На всі ці запитання відповіді даються одночасно. “Вихід” винний бути конкурентоспроможним по нормативах.

Далі визначаються параметри “входу”. Вирішуються запитання: Які потрібні ресурси й інформація для процесу? Потреба в ресурсах і інформації прогнозується після вивчення організаційно-технічного рівня виробництва системи (рівня техніки, технології, організації виробництва, праці й управління) і параметрів зовнішнього середовища (економічного, технологічного, соціально-демографічного середовищ країни й інфраструктури даного регіону).

Зворотний зв'язок є комунікаційним каналом від споживачів системи ("виходу") до виготовлювача товару і постачальників системи ("входу"). При зміні вимог споживачів до товару, а також параметрів ринку, появі організаційно-технічних новинок "вхід" системи і сама система повинні відреагувати на ці зміни і внести відповідні зміни в параметри функціонування.

Таким чином, умови забезпечення конкурентоспроможності товару такі:

• результати маркетингових досліджень повинні гарантувати вищі світові досягнення до моменту постачання товару споживачу, тобто винний бути забезпечений високоякісний прогноз параметрів "виходу" системи;

• "вхід" системи винний бути відмінної якості;

• зовнішнє середовище повинне сприяти нормальному протіканню процесу в системі;

• організаційно-технічний рівень системи винний дозволяти переробляти якісний "вхід" системи в якісний “вихід”.

Таким чином, згідно з розглянутою концепцією підприємства з позиції системного підходу в цілях забезпечення високої якості "вихода" системі спочатку необхідно забезпечити вісоку якість "входу", а потім високу якість процеса і сприятливі умови зовнішнього середовища.

Наприклад, якщо якість "входу" машинобудівного підприємства задовільна, те якою б не була на підприємстві технологія, устаткування, кадри та інше, якість "виходу" також буде задовільна. Якщо якість "входу" відмінна, а якість процесу перетворення задовільна, те і якість "виходу" буде задовільна, тобто оцінка якості "виходу" дорівнює нижчій оцінці попередніх елементів. При цьому спочатку формулюються вимоги до "виходу" системи, потім до "входу" і зовнішньому середовищу і тільки потім до процесу перетворення.

Таким чином, можна зробити загальний висновок: перш ніж висувати вимоги до колективу, необхідно вивчити його мету, якість документів, що надходять, інформації, тобто відробити "вхід" системи, відрегулювати (по можливості) відносини з зовнішнім середовищем і тільки потім приступати до підвищення якості процесу, регулювання внутрішнього середовища й у цілому удосконаленню операційного менеджменту.

Функції операційного менеджменту

На будь-якім підприємстві існують спеціальні й управлінські проблеми.

Спеціальні проблеми безпосередньо зв'язані з технологічною стороною діяльності і не мають прямого відношення до управлінських функцій (виробничі проблеми). Наприклад, товарознавець може приймати рішення про послідовність кругового завезення товарів у магазини, економіст - про збір відповідної статистичної інформації, бухгалтер - про складання бухгалтерського звіту й ін.

До управлінських відносяться проблеми використання матеріальних, фінансових і людських ресурсів підприємства, організації праці людей, розпорядження, рішення, постановки цілей перед окремими працівниками і групами працівників.

Природно, менеджер не винний займатися тільки управлінськими питаннями і відповідними процедурами (указівки, бесіди з людьми й ін.). На відміну від працівника, що не має відносин до керування і зайнятий рішенням тільки виробничо-технологічних проблем, менеджер винний займатися також виробничими справами. Томові у функції менеджера входити рішення проблем як сугубо управлінських, так і виробничих.

Сукупність проблем, рішенням яких займаються менеджери в загальному організмі операційної системи, можна графічно представити у виді "кола менеджменту". Виходячи з приведених раніше структури і задач операційної системи розглянемо концептуально кожну з функцій операційного менеджменту.

• Планування - функція менеджменту номер один. Її реалізація визначає перспективу розвитку системи і її майбутній стан, обумовлює темпи, джерела, методи і форми розвитку операційної системи для досягнення наміченої мети у виді конкретних планових моделей (розрахунків), завдань і показників з встановленими термінами виконання. Составною цієї функції є прогнозування – можлива оцінка характеру зміни цілей або шляхів розвитку про”єкта управління, а також ресурсів і організаційних мір, необхідних для досягнення очікуваних результатів.

• Організація – реалізація розроблених планів та програм шляхом кооперації людей і знарядь праці(машин, обладнання та інш.). При цьому загальна трудова діяльність людей винна здійснюватися якісно з найвищим результатом при мінімальних витратах ресурсів. Особливість даної функції менеджменту полягає в тому, що тільки вона забезпечує взаємозв'язок людей і підвищення ефективності їхньої праці.

• Мотивація. У сучасній філософії менеджменту в основі впливу на людей лежить не примус, а мотиваційні регулятори, що враховують психологічні особливості людини. У центрі уваги функції мотивації знаходяться три поняття: цінність, інструментарій і чекання. Такий підхід базується на тім, що ніколи не можна замінити власну мотивацію працівника іншою. Іншими словами, внутрішню мотивацію не можна викликати зовнішньої. Томові менеджер може досить мотивувати своїх працівників, створивши ситуаційне поле, що спонукує їх зробити ті, що від їх очікують. Дане поле формується з таких складових: стиль керування; поводження менеджера в комунікаціях; оплата праці й ін.

• Контроль. Суть функції - у завчасному виявленні небезпеки, що насувається, виявленні помилок, відхилень від установлених норм, нормативів, стандартів і тім самим у формуванні основи для коректировки діяльності операційної системи. Таким чином, основна задача контролю полягає не в пошуці “козлів відпущення” за допущені помилки, а у визначенні причин останніх і знаходженні різноманітних шляхів вихода зі сформованого положення.

Перераховані функції не просто складають єдине ціле - смороду взаємозалежні, проникають одна в одну так, що годиною їх важко розділити. Реалізація усіх функцій планується, організується, мотивується і контролюється за допомогою визначених методів, тобто способів приведення їх у виконання.

Методи і принципи операційного менеджменту

Сучасною практикою вироблені чотири групи методів керування операційними системами: організаційні, адміністративні, економічні і соціально-психологічні. Розглянемо їхню концептуальну сутність.

Організаційні методи. Суть їх полягає в тому, що перш ніж якась діяльність буде здійснюватися, вона винна бути оптимально організована: спроектована, націлена, регламентована, нормована, постачена інструкціями, що фіксують правила виконання робіт і поводження персоналу.

Необхідно спочатку створити підприємство, цех, ділянку, відділ і т.п., тобто розробити нормативні акти, що регламентують, нормують і інструктують їхню діяльність, підібрати і розставити по місцям людей, забезпечити їх планами, дати завдання, показати напрямки дій, а потім уже керувати їх діями. Таким чином, організаційні методи передують самій діяльності, створюють для неї необхідні умови, а отже, є пасивними, складаючи базу трьох інших груп - активних методів.

Адміністративні методи. Їх називають також методами владної мотивації, і зводяться смороду насамперед до відкритого примуса людей до тієї чи іншої діяльності або до створення можливостей для такого примуса. Ці методи широко застосовувалися на промислових підприємствах і в сфері послуг при адміністративно-командній системі управління економікою в нашій країні. На практиці ці методи реалізуються у виді конкретних безальтернативних завдань, що допускають мінімальну самостійність виконавця, унаслідок чого уся відповідальність покладається на керівника, що віддає розпорядження. В умовах ринкових відносин адміністративні методи повинні витіснятися іншими групами методів.

Економічні методи. У результаті переходу до ринкових відносин адміністративні методи перестали відповідати реальним потребам керування. Економічні методи припускають непрямий вплив на об'єкт. Виконавцю встановлюються тільки позначка і загальна лінія поводження, у рамках яких він самостійно шукає найбільш кращі для нього шляхи їх досягнення. Ініціатива, що виявляється, вигідна не тільки працівнику, алі і підприємству, своєчасне і якісне виконання (в окремих випадках і перевиконання) завдань усіляко винагороджуються, насамперед у виді грошових виплат. Таким чином, в основі цих методів лежить економічна заінтересованість робітника в результатах своєї праці.

Соціально-психологічні методи. Як свідчить практика, економічні методи також досить швидко виявили обмеженість, зокрема при управлінні діяльністю людей інтелектуальних професій, для яких гроші, звичайно, істотний, алі не самий головний стимул у роботі. У 20-30-х роках XX ст. з'явилися соціально-психологічні методи. Концептуально смороду зводяться до двох основних напрямків:

• формування сприятливого морально-психологічного клімату в колективі, що сприяє більшій віддачі при виконанні роботи завдяки підвищенню настрою людей;

• виявлення і розвитку індивідуальних здібностей шкірного, що дозволяють забезпечити максимальну самореалізацію особистості в операційному процесі.

Усі приведені методи операційного менеджменту реалізуються відповідно до визначених принципів і правил. Розглянемо найбільш значимі з їх в аспекті освітлюваної отут тематики.

Цілеспрямованість керування. Цей принцип - один з найважливіших. Управлінський процес винний бути цілеспрямованим, тобто завжди орієнтований на рішення конкретних проблем, досягнення конкретних цілей.

Функціональна соціалізація в сполученні з універсальністю. Суть цього принципу полягає в тому, що до шкірного об'єкта керування винний бути свій підхід, що враховує його специфіку. Наприклад, спортивною командою не можна керувати так саме, як акторами на сцені, а групою лікарів - як військовим підрозділом. Алі оскільки в цих випадках має місце управління людьми як такими, то існує деякий універсальний підхід до них незалежно від того, хто смороду – військові чи вчені, чи чиновники будівники.

Послідовність процесів управління. Будь який процес управління будується відповідно до принципу послідовності, тобто елементи чи стадії, з яких він складається, повинні слідкувати один за одним у визначеному порядку. Не можна, наприклад, спочатку віддати розпорядження, а потім обмірковувати його правомірність.

Оптимальне сполучення централізованого регулювання підсистеми управління з її саморегулюванням. Поводження об'єкта управління необхідно контролювати безупинно, тому що він, постійно знаходячись під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, завісься годину відхиляється в ту чи іншу сторону від запланованого регламенту поводження.

Забезпечення відповідності прав, обов'язків і відповідальності. Це один з найважливіших принципів управління. Перевищення прав у порівнянні з обов'язками приводити до управлінської сваволі недолік же паралізує ділову ініціативу, оскільки зайва активність може грозити великими неприємностями.

Забезпечення загальної зацікавленості всіх учасників управління в досягненні цілей, які стояти перед підприємством. Досягається шляхом матеріального і морального заохочення працівників, що відрізнилися, а також максимальним залученням виконавців у процесі підготовки рішень на самих ранніх стадіях роботи над ними. Це також один з основних принципів менеджменту, що базується на тім, що рішення, у які вкладені власна праця й ідеї, будуть виконуватися швидше і якісніше, ніж спущені зверху.

Усіляке забезпечення змагальності учасників управління.

Мова йде про необхідність заохочення конкуренції при заміщенні посад у сфері управління.