Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Програми по дезадаптації.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Заняття 9

Мета: підвищувати впевненість у собі; розвивати невербальні форми комунікації; Розвивати логічні операції аналізу, порівняння,

Хід роботи

Привітання. Вправа 1 «Абетка гарних слів»

Психолог: - згадайте добрі, гарні слова, що починаються з букви Р (радість, розум)

Вправа 2 «Сонні кошенята»

Діти виконують ролі кошенят, які лежать на килимі й засинають. У них поволі піднімаються й опускаються животики. … І ось прибіг собака!...

Психолог: - опишіть, як можуть відбуватися події далі.

Вправа 3 Дидактична гра "Зниклий предмет"

На стіл ставлять кілька іграшок. Пропонують їх запам’ятати. Потім ведучий ховає один предмет Дитина має відгадати, якого предмета немає.

Вправа 4 Дидактична гра "Що зайве?"

Дітям демонструються ілюстрації ззображенням предметів, один з яких зайвий. Учні повинні його назвати і пояснити чому вони так вважають.

Додаток 4

Вправа 5 «Паровозик»

Прощання. Вправа 5 «Похвали мене»

Діти стають у коло Учень повертається обличчям до сусіда праворуч і починає речення зі слів : «У тебе дуже гарне…», або «Тобі личить…» або «Ти вмієш найкраще…» Вправа триває аж доки коло замкнеться.

Заняття 10

Мета: учити висловлювати свої почуття; підвищувати впевненість у собі; розвивати пізнавальні здібності, увагу, пам’ять

Хід роботи

Привітання. Вправа 1 «Абетка гарних слів»

Психолог:- згадайте добрі, гарні слова, що починаються з букви С (сміливий, сонечко)

Вправа 2 Гра "Знайди друга"

Учасників гри ділчть на дві команди. Гравці першої команди заплющують очі. Вони ходять по кімнатіі мають знайти (впізнати) одного з учасників іншої команди. Упізнавати можна за допомогою рук, обмацуючи волосся, одяг. Потім команди міняються ролями.

Вправа 3 Дидактична гра "Хто зайвий? Що зайве?" Додаток 5

Дітям демонструються ілюстрації ззображенням предметів, один з яких зайвий. Учні повинні його назвати і пояснити чому вони так вважають.

В права 4 “ Дидактична гра "

1. Дітям пропонують уважно роздивитися ілюстрацію. Додаток 6

2. Далі дається завдання розфарбувати на картці лише ті предмети, які були зображені на ілюстрації та вказати яких предметів на запропонованій ілюстрації не було.

Заключна гра «Чарівна зірка»

Психолог:- Колись дуже давно жила на світі Зірка. Їй було прикро, що на неї ніхто не звертає увагиі вона вирішила піти до мудреця. Прийшовши, Зірка запитала: «Чому мене не помічають?» Чарівник відповів, що світло зірок гасне, коли поряд є сонце і запропонував їй жити на небі, зявляючись тільки вночі. Він також попередив, що там холодно і страшно. Але Зірка нічого не злякалась і чарівник за хоробрість і бажання дарувати людям світло зробив їй подарунок: не одна Зірка стала жити на небі, а багато-багато нових зірок зявилися там, і їм уже не самотньо. Та щоб навіки зберегти пам'ять про Зірку, мудрець подарував кожній людині її доньку – маленьку зірочку.

- Відгадайте, де ж ці зірочки? (у кожному з нас)

- Тому мені б хотілося, щоб ви підійшли сюди і створили одну велику зірку. Станьте в коло, зробіть його таким щільним, щоб коли кожен з вас протягнув руку до середини, утворилася зірка. Ця зірка дуже тепла, вона готова дарувати своє світло, зігріваючи сяйвом доброти всіх навкруги. Кожен має своє особливе світло, але всі ми утворюємо одну велику зірку, світло якої набагато яскравіше, ніж кожного окремо.

Додаток 1

Додаток 2

Д одаток 3

Д одаток 4

Д одаток 5

Д одаток 6

Список літератури

1. Атемасова О.А., Практична психологія в початковій школі – «Ранок». – 2010.

2. Корекційні заняття з розвитку психічних процесів у дітей 4-6 років/Упоряд. Т.Ш.Червонна – К.: Шкільний світ.

3. Психолог/ (Шкільний світ ) №33 вересень, 2010.

4. С.Коробко, О.Коробко, Робота психолога з молодшими школярами: Методичний посібник. – К.: Летра ЛТД, 2006.

Програма психологічного тренінгу

«Адаптація дітей до середньої школи з безпосередньою участю їхніх батьків

«Здолаємо труднощі разом»

Кривак Н.Г.,

практичний психолог Веренчанської ЗОШ І-ІІІ ст.

Заставнівського району

Адаптація – це пристосування індивіда до умов і вимог нового середовища.

Адаптація поділяється на біологічн у (пристосування організму до фізичних умов, температури, вологості, освітлення, звуків, до змін у власному організмі, до нових видів діяльності, спілкування. Дитина вчиться регулювати свою поведінку відповідно до очікувань інших.), психологічну (пристосування дитини як особистості до шкільного життя відповідно до його вимог і власних потреб, мотивів та інтересів), соціальна (інтегративний показник, що відбиває здатність сприймати дійсність довкола).

Оновні показники психологічної адаптації дитини до школи, які констатують проходження адаптаційного періоду:

  • формування адекватної поведінки;

  • встановлення контактів із дорослими і ровесниками;

Аби навчання в школі було успішним, треба враховувати особливості адаптації дитини до шкільного життя. Взагалі, адаптація може проходити по-різному, значна частина дітей пристосовується протягом двох-трьох місяців навчання. Це виявляється в тому, що дитина звикає до колективу, ближче пізнає своїх однокласників, знаходить друзів. У дітей, які благополучно пройшли адаптацію, переважають гарний настрій, бажання відвідувати школу, виконувати вимоги вчителя. Іншим дітям потрібно більше часу для звикання до шкільного життя. Вони можуть до кінця першого півріччя не одразу виконувати вимоги вчителя, з'ясовувати стосунки з однокласниками неадекватними методами, може з'явитися небажання вчитися. Це означає, що дитині особливо потрібна допомога. І допомога не тільки психолога чи вчителів, а насамперед допомога батьків, які повинні вміти підтримати, вислухати , зрозуміти і допомогти в тій чи іншій ситуації.

Саме тому розроблено невеликий цикл тренінгових занять дітей та батьків в період адаптації учнів в шкільному середовищі.

Мета: допомогти учням краще адаптуватися в шкільному середовищі за допомогою їхніх найближчих людей – батьків.

Завдання:

  • навчити батьків допомагати та підтримувати своїй дитині на кожному етапі життя;

  • формувати впевненість у власних силах;

  • формувати розуміння у взаємовідносинах між батьками і дітьми.

Об’єкт: учні , які адаптуються до шкільного життя, та їхні батьки;

Організація занять: група складається з 20 учасників ( 10 учнів, та 10 батьків). Тренінгове заняття проводиться один раз на тиждень і триває 65-130 хвилин.

Форма проведення: навчальний тренінг.

Рекомендовано для використання практичним психологам, соціальним педагогам.

Заняття №1

Мета: знайомство, створення позитивної психологічної атмосфери, формування відчуття єдності групи.

Вправа «Павутинка імен»

Мета: знайомство і саморозкриття учасників, усвідомлення себе суб'єктами групи, створення позитивної психологічної атмосфери.

Час: 15 хв.

Матеріали: клубок ниток.

Психолог. Ім'я людині дають раз і на все життя. Воно допомагає іншим звертатися до вас, а вам — до інших. Давайте пограємо у гру. Розкажіть, як повністю звучить ваше ім'я, чи подобається воно вам, як звертаються до вас удома, як би ви хотіли, щоб звертались у групі?

Ведучий бере клубок ниток у руки і розпочинає гру з розповіді про себе. Далі передає клубок комусь із дітей, чи батьків, але кінчик нитки тримає. Учасник розповідає про своє ім'я і передає клубок далі. Так утворюється символічна павутинка імен.

Прийняття правил роботи

Мета: обговорення та прийняття правил усіма членами групи.

Час: 10 хв.

Матеріали: аркуш ватману, маркер.

Ведучий прикріплює аркуш ватману на дошку. Групі пропонують при­думати назву вивішеним правилам (договір, закони). Після цього всі разом приймають правила роботи у групі. Серед них можуть бути такі:

  • приходити вчасно;

  • спілкуватися на основі довіри;

  • щирість;

  • «Я»-висловлювання;

  • конфіденційність того, що відбувається у групі;

  • повага до того, хто говорить;

  • активна участь у тому, що відбувається.

На початку кожного заняття ватман із правилами необхідно вивішувати, щоб учасники дотримувались їх.

Вправа «Дерево очікувань»

Мета: виявити очікування від участі у тренінгу.

Час: 10 хв.

Матеріали: ватман із намальованим «деревом очікувань», спікери, ручки.

Кожен записує на стікерах те, чого він очікує від занять, від участі в них. Коли всі закінчать, кожен по черзі підходить до «дерева очікувань» і при­кріплює там свій листочок, зачитуючи власні очікування.

Обговорення:

  • Як ви думаєте, навіщо ми писали очікування?

  • Чи допоможуть вони нам у роботі?

Інформаційне повідомлення

«Життя в гармонії»

Час: 15 хв

Психолог. Тільки щасливі люди живуть у гармонії. їхні очі сві­тяться радістю. У них завжди багато друзів. Життя в гармонії — це коли на душі добре, а кожен день приносить багато цікавого, несподіваного і прекрасного.

Разом з учасниками виведіть характеристику гармонійної осо­бистості:

Г — готовність відгукнутися, прийти на допомогу;

А — активність;

Р — радість;

М — м'якість;

0— оптимізм;

Н — незалежність;

1— інтерес;

Я — позитивний (спокійний, доброзичливий).

Щоб бути щасливим, потрібно уявити себе такою людиною.

Вправа «Усмішка по колу»

Час: 15 хв.

Усі беруться за руки і «передають» усмішку по колу: кожна дитина повертається до свого су­сіда праворуч і, побажавши йому чогось приєм­ного, усміхається, а той передає усмішку далі.

Тренер цікавиться враженнями учнів, дякує за співпрацю і запрошує на наступне заняття.

Заняття №2

Вправа-гра «Приємні літачки»

Час: 15 хв.

Мета: «розігріти» групу, створити пози­тивну атмосферу для статкування.

Інструкція: учасники групи відсила­ють один одному літачки з написаними на них компліментами. Виграє той, хто спіймає найбільшу кількість літачків. Учас­ник, який отримав літачок, повинен відреагувати на комплімент (прийняти його, використовуючи невербатьні засоби)

Вправа «Портрет»

Мета: надати можливість задуматися над тим, що будь яка людина заслуговує на повагу, розуміння та підтримку будь вона дорослою чи малою.

Час: 25 хв.

Ведучий просить дітей відповісти на запитання: «Чому я заслуговую на повагу?» пише кожен про себе.

«Чому моя мати чи батько ( в залежності хто присутній на занятті) заслуговують на повагу, від мене та оточуючих?» ( дитина пише про свою маму чи батька)

«Чому моя дитина заслуговує на повагу від мене та оточуючих?» ( пишуть батьки про своїх дітей).

у такий спосіб:

1. «На­малюйте сонце, у центрі сонячного кола напишіть своє ім'я. Уздовж променів напишіть усе добре, що ви про себе знаєте, всі свої гарні риси. Намагайтеся, щоб було якнайбільше променів».

2. « Намалюйте ромашку з якомога більшою кількістю пелюсток, на яких напишіть всі позитивні риси своїх батьків, та своїх дітей.

Після виконання завдання учасники по черзі пока­зують свої малюнки і розповідають про них .

Інформаційне повідомлення

«Установлення контакту при роз­мові»

Час: 15 хв.

Психолог. Починаючи спілкування, зокрема індивідуальну бесіду, ба­жано встановити контакт. Контакт — це дотик, поєднання. Психологічний контакт — духовний зв'язок між людьми, який забезпечує можливість порозуміння і взаємовпливу.

Контакт буває емоційним та інтелектуальним, епізодичним і постійним, усвідомленим і неусвідомленим, поверховим і глибинно-особистісним, вербальним і невербальним, ефективним і неефективним тощо.

Найчастіше контакт починається із «зустрічі поглядів». Важко бути не­ввічливим до того, хто дивиться тобі в очі. Перший погляд може бути мит­тєвим, пристрасним, зацікавленим, відкритим, довірливим. Легка усмішка, нахил корпусу, голови в бік співрозмовника, зацікавленість у виразі очей свідчать про доброзичливе ставлення.

Після контакту очей треба привітатися і зробити паузу. Вона потрібна для того, щоб інша людина мала змогу включитися в розмову. Якщо цього не зробити, бесіди як діалогу може не відбутися, бо розмовлятиме лише одна сторона.

Після взаємного привітання відбувається знайомство. За вербальним контактом — знову невербальний. Партнери розміщуються на дистанції, що відповідає загальноприйнятим правилам і власним бажанням. Несвідоме чуття дає змогу культурній людині зайняти під час спілкування таке положення, яке свідчитиме і про повагу до співрозмовника, і про врахування його бажань, нерідко несвідомих. Щоб невербальний контакт сприяв спілкуванню, потрібно сидіти спокійно, невимушено (не глибоко у кріслі й не на його краєчку), не схрещувати руки й ноги, бо це свідчить про закритість.

Після встановлення контакту на рівні очей та дистанції доцільно «при­єднатися» до співрозмовника. Можна зайняти позу, схожу на його позу, ви­користовувати найчастіше вживані ним слова, усміхатися до нього, якщо він сам це робить Від початку бесіди треба зробити все, щоб ненароком не проти­ставити себе співрозмовнику. Доцільно спочатку поговорити про те, що об'єднує, про спільні інтереси. Можна також сказати партнерові щось приємне, цікаве про нього. Це сприятиме створенню доброзичливої атмосфери для подальшого спілкування. Тому не завадить продумати три перші фрази, кілька запитань, на які співрозмовник відповість «так». Якщо на початку бесіди в голосі відчувається хвилювання, бажано го­ворити тихіше, повільніше. Окрім цих порад, можна також використати ще й такі:

• уникати вступів на кшталт «Якщо у вас є час вислухати мене», «Вибачте, що я заважаю вам», «Давайте швиденько розберемося»;

• не примушувати співрозмовника одразу захищатися;

  • спочатку доцільно поговорити про співрозмовника, потім — про тему розмови, і лише згодом — про себе;

  • тон бесіди має бути привітним, доброзичливим — це допоможе спів­розмовникові повірити у вашу щиру зацікавленість його проблемами;

  • партнер по спілкуванню може бути добре поінформований про тему розмови, тому краще висловити свої сподівання на це або запитати його прямо.

Вправа «Посудомийна машина»

Мета: допомогти учасникам краще і глибше зрозуміти одне одного, самих себе.

Час: 15 хв.

Усі стають у дві колони, одна навпроти одної на відстані витягнутої руки. Перший у колоні ліворуч виходить на середину доріжки між двома колонами. Йому потрібно уявити себе посудом і дати інструкцію машині щодо догляду за собою. Наприклад: «Я —старовинна бабусина чашка, яка довго стояла на полиці. Декілька поколінь сім'ї берегли, милувалися мною, цінували, але зараз я відчуваю, що трохи припала пилом. Мене потрібно мити теплою водою, обережно, щоб не пошкодити золотих візерунків...». Після інструкції дають сигнал увімкнути «машину», «чашка» рухається коридором, а «щіточки» (руки учасників) її «миють». Обговорення:

  • Коли ви були в ролі посуду, що відчували?

  • Коли були одним із елементів машини, ви відчували відповідаль­ність?

— Посуд, у ролі якого ви були, схожий на вас.

Інформаційне повідомлення:

«МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ВПЕВНЕНОСТІ У СОБІ ТА ВЛАСНИХ СИЛАХ»

МЕТА: надати можливість зрозуміти дорослим учасникам внутрішній світ їхніх дітей, щоб викликати взаєморозуміння між батьками та дітьми.

Час: 20 хв.

Матеріали : маркери, ватман.

Риторичне запитання — чому у 7 років діти охоче йдуть до школи, а у 17 більшість з них радіють друзям, захопленням, та аж ніяк не навчан­ню та спілкуванню з «улюбленими» викладачами?

Чому такі талановиті шестирічки Катрусі і Петрики через десять років перетворюються на розбишак-двієчників Петриків та «лялечок-кралечок» Катерин?

Безумовно, цей процес має декілька «гілок розвитку». Не останнє місце серед яких — оцінювання дорослими дитини та формування власної самооцінки. Пропоную проаналізувати механізм формування самооцінки «по кроках». А щоб вийшло більш наочно — кожен крок я буду ілюструвати невеличкою схемкою-малюнком.

Схема формування у людини впевненості у власних силах

Крок 1

Кожна людина перш ніж щось ус­відомлено робити, має в уяві образ одержаного результату

Невеличкий п'ятикутничок — то уявний образ бажаного результату

Крок 2

Через злети та падіння у власній діяльності людина досягає певної мети — результату цієї діяльності

Крок 3

Людина порівнює одержаний резуль-

тат з уявним початковим образом.

Якщо результат схожий на задумане — вона ставить сама собі «жирну

п'ятірку». В неї формується впевненість у власних силах: «Я можу

досягати мети!»

А тепер розберемось, яким чином у дитини знищується віра в себе, порушується вміння оцінювати себе і власні дії

Крок 4

Для дитини дуже важливою є думка «значущої дорослої людини» — вчи­теля чи когось з батьків. Вона чекає від неї оцінки (бажано позитивної) того, чого вона досягла. Та оскільки дорослі не завжди запи­тують, а чого саме дитина хотіла, то дивляться на одержаний результат крізь «призму» власних уявлень. Як наслідок, той результат, який мала на меті досягти дитина — не обов'язково є «правильним» з точки зору дорос­лого

Крок 5

Коли «значущий дорослий» сповіщає дитині власну оцінку отриманого нею результату (а це, на жаль, вона часто робить у не найкращих висловах: «Ти дурна!», «Нічого не вмієш!» тощо) — впевненість у власних силах у дитини падає або навіть зовсім зникає. Як зникає і бажання щось робити, спираючись на власні уявлення. Замість цього дитина починає вгадувати, що ж там в голові у значущого дорослого. Бо схвалення цієї людини для дитини дуже важливе.

Ось ми і вийшли на крайню необхідність діалогу дорослої людини та дитини. Бо тільки в діалозі можна з'ясувати позиції, бачення ситуації, плани обох сторін. Тільки діалог може бути запорукою того, що спілку­вання сприятиме розвитку дитини, зростанню її відповідальності, фор­муванню у неї адекватної самооцінки. Альтернатива — перетворення дитини на таку собі маріонетку, яка має вловлювати найменші забаганки «дорослого-ляльковода». Або на олов'яного солдатика, який повинен виконувати всі розпорядження дорослого-командира.

Який варіант стосунків вам більше до вподоби?

Вправа «Усмішка по колу»

Усі беруться за руки і «передають» усмішку по колу: кожна дитина повертається до свого су­сіда праворуч і, побажавши йому чогось приєм­ного, усміхається, а той передає усмішку далі.

Тренер цікавиться враженнями учнів, дякує за співпрацю і запрошує на наступне заняття.