20. Глобальні економічні кризи: сутність, причини та наслідки.

Економі́чна кри́за — різке погіршення економічного стану країни, що виявляється в значному спаді виробництва, порушенні виробничих зв'язків, що склалися, банкрутстві підприємств, зростанні безробіття, і у результаті — в зниженні життєвого рівня, добробуту населення. РІзні галузі економіки реагують на кризу по-різному.

Сучасну глобальну економічну кризу дуже часто порівнюють із Великою депресією. Відповідно, для "лікування" кризи пропонують аналогічні заходи. Порівняння не вельми коректне. Характер капіталізму XXI ст. дуже змінився. Це позначається на кількості власників (наприклад, у США їх у рази поменшало); характері праці й виробництва; глибині розшарування за набагато вищого рівня освіти (що робить ситуацію значно більш вибухонебезпечною, ніж навіть у недалекому минулому); зростанні комунікацій, що надають нові можливості для самоорганізації і боротьби за свої права; проблемах енергозабезпеченості й науки, де кількість фундаментальних відкриттів істотно знизилася; падінні престижу наукової й інженерної праці; люмпенізації частини населення, що звикло до соціальних подачок і принципово не бажає працювати.

Основні причини:

- Зростання диференціації країн світу за рівнем економічного розвитку і якості життя населення (більше ніж у 90 разів).

- Збільшення диспропорції в розвитку «нових і« традиційних »секторів» світової економіки;

- Відхід від золотовалютного стандарту в світовій фінансовій системі;

- Неефективна архітектроніка світової фінансової системи в умовах глобалізації.

- Ліберально-монетарна макроекономічна політика, якої дотримувалися у багатьох країнах світу.

- Перевиробництво продукції та перенакопіченіе капіталу в одних країнах світу (розвинених і окремо розвиваючих) і недолік його в інших (бідних і більшості тих, що розвиваються).

- Домінуюча роль США у світовій економіці (30% світового ВВП), з її дефіцитом державного бюджету і негативним зовнішньоекономічним сальдо і доларом як головної валюти в світових розрахунках (86,3% обороту глобального валютного ринку) і резервах центральних банків країн світу (39, 6 глобальних резервів).

- Перерозподіл інвестиційного капіталу на користь фінансового сектора світової економіки.

Структурні зміни, які вона спричинить, зараз усе ще обговорюються, і боротьба за майбутнє тільки починається. У Європі цей процес може зайняти більше часу, і це добре, тому що її соціальні та політичні структури діють як важливі амортизатори, коли встановлюється новий соціальний порядок денний.

20. Глобальний ринок та його ключові характеристики.

Глобальний ринок — це міжнаціональний ринок, попит на якому можна задовольнити пропозицією одного базового товару, підтримуючи цей попит інструментами продажів і маркетингу. Глобальний ринок -це сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, основою яких є міжнародний поділ праці та інші фактори виробництва.

Ключовими характеристиками глобального ринку є:

• є категорією товарного виробництва, яке у пошуках збуту своєї продукції вийшло за національні межі;

• виявляється у міждержавному переміщенні товарів під впливом не тільки внутрішніх, але й зовнішніх попиту і пропозиції;

• оптимізує використання факторів виробництва, підказуючи виробнику, в яких галузях та регіонах вони можуть бути застосовані найефективніше;

• виконує санувальну роль, вибраковуючи з міжнародного обміну товари та часто їх виробників, які не можуть забезпечити міжнародний стандарт якості за конкурентних цін;

• на ньому існує особлива система цін — світові ціни;

• на ньому рух товарів зумовлюється не лише економічними факторами (виробничими зв'язками між підприємствами та регіонами країни), а і зовнішньоекономічною політикою окремих держав.

Лук’яненко Д.Г. трактує глобальний ринок, з одного боку, як механізм забезпечення глобальної факторної мобільності з вільним доступом до матеріальних і нематеріальних ресурсів розвитку, що безперервно функціонує, а з другого – як само відтворювальний механізм врівноваження глобального попиту і глобальної пропозиції.