62. Поняття міжнародної організації та її характерні риси.

Міжнародна організація — це об'єднання держав відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору для здійснення співробітництва в політичній, економічній, культурній, науково-технічній, правовій та інших галузях, що має необхідну для цього систему органів, права й обов'язки, похідні від прав і обов'язків держав, і автономну волю, обсяг якої визначається волею держав-членів.

З цього визначення можна виділити такі ознаки будь-якої міжнародної організації:

— членство трьох і більше держав.

— повага суверенітету держав-членів організації і невтручання у внутрішні справи.

— створення відповідно до міжнародного права.

— заснування на основі міжнародного договору.

— здійснення співробітництва в конкретних галузях діяльності.

— наявність відповідної організаційної структури

— наявність прав і обов'язків організацій

— самостійні міжнародні права й обов'язки організації.

— установлення порядку прийняття рішень і їх ньої юридичної чинності.

Вже відзначалося, що в міжнародному праві існує два види міжнародних організацій:

— міжнародні міжурядові організації (ММУО) — організації, створені на основі міжнародної угоди. Саме їм держави делегують певну частину своїх суверенних прав. Проте міжнародна правосуб'єктність цих організацій залишається обмеженою, тому що вони діють у рамках тільки тих повноважень, що передали їм держави;

— міжнародні неурядові організації (МНУО) — організації, утворювані міжнародною громадськістю з метою встановлення міжнародного співробітництва з актуальних питань міжнародного життя.

62. Типологія міжнародних організацій.

Типологія міжнародних організацій відображає такі аспекти, за якими аналізується суть і діяльність організацій. Тобто, існують певні критерії визначення типу організації в залежності від того, в якому аспекті ми маємо намір її розглядати.

Основними критеріями типології міжнародних організацій є:

 членство суб’єктів міжнародних відносин і юридичний статус організації;

 географічне поширення;

 функціональна спрямованість;

 характер діяльності.

За складом членів і юридичним статусом організації поділяються на міждержавні і неурядові

Міждержавні організації утворюються на основі офіційних урядових угод між країнами. Якщо угода укладається тільки між двома державами, то такі міждержавні угоди називаються двосторонніми або білатеральними; вони ще не утворюють організації у звичайному розумінні.

Неурядові організації утворюються на основі індивідуального або колективного членства суб’єктів, які не є офіційними представниками урядів.

За географічним поширенням міжнародні організації поділяються на глобальні та регіональні. Глобальні організації об’єднують країни або інші суб’єкти незалежно від того, де, в якій частині світу вони знаходяться. Прикладом є ООН.

Регіональні міжнародні організації об’єднують країни, розташовані в якомусь певному регіоні, як правило, компактно, в територіальній близькості. Таких організацій чимало: Європейський Союз (ЄС), Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА), Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН)

За функціональною спрямованістю організації поділяються на організації загальної компетенції і спеціальної компетенції.

Організації загальної компетенції в своїй діяльності охоплюють широке коло проблем і напрямків. Безпрецедентною тут є ООН, діяльність якої простягається в сфери: політичну, екологічну, безпеки, юридичну та ін. Її органи виконують функції обговорення питань, консультативні, науково-дослідні, регулюючі, технічної допомоги та багато інших.

До організацій спеціальної компетенції відносяться міжнародні організації, в яких одна з функцій є головною, пануючою, а решта (якщо вони є) ― допоміжні. Найчастіше це відноситься до орга. в сфері виробництва і торгівлі.

За характером діяльності міжнародні організації поділяються на універсальні, політичні, економічні, гуманітарні, культурно-просвітницькі, оборонні та інші. Характер організацій тісно пов’язаний з функціями, які вони виконують, особливо з домінуючою