89. Проблема геополітичного вибору України.

Перший чинник, який визначає геополітичне положення України, полягає в тому, що її територія є полем межування двох цивілізацій: східної євразійської (російської) та західної – європейської. Це говорить про те, що сучасна Україна опинилась у ролі розділеної периферії. Східна і південно-східна частини України зорієнтовані на Росію, а західна й центральна – на Європу.

Перебуваючи в ролі розділеної периферії, Україна має досить обмежені можливості для реалізації своїх зовнішньополітичних інтересів, які залежать насамперед від характеру зв’язків між Заходом і Сходом. Будучи затисненою між європейською та євразійською цивілізаціями, вона перетворюється з окраїнної на серединну державу. Ролі, які грає серединна держава, переважно не обираються нею самою, а надаються сильними державами. В умовах багатополярного світу така роль визначається потужнішим полюсом. Очевидно, що кожний з полюсів при цьому прагне встановити власний контроль над серединною державою. При такому геополітичному положенні можливі 4 моделі зовнішньополіт. курсу України: інтеграційна, дезінтеграційна, ізоляціоністська й модель балансування між Сходом і Заходом.

«Інтеграційна модель» - модель реалізації зовнішньополітич курсу по осі Схід–Захід визначається 2 чинниками: інтересами та загрозами.

Україна зіткнулася з досить широким спектром загроз регіонального характеру, які без НАТО усунути було практично неможливо. Передусім це загрози, які виходили з боку самої Росії. Адже перебування України у статусі незалежної суверенної держави суперечить життєво важливим геополітичним інтересам Росії, пов’язаним з відтворенням її як континентальної геополітичної потуги.

«Модель балансування між Сходом і Заходом», або політики рівновіддаленості. Така модель має сенс в умовах, коли ані Схід, ані Захід не прагнуть до експансії чи захоплення «буферної зони», коли між ними немає конфронтації чи суперництва, але водночас відсутня й кооперація. Ця модель приносить продуктивні результати в ситуації, коли між Сходом і Заходом існують відносини партнерства чи співробітництва.

Міжцивілізаційне положення України генерує її внутрішній розкол як усередині еліти, так і серед її соціумів за регіональною та цивілізаційною ознаками. Загострення глобального міжцивілізаційного конфлікту призводить до поглиблення розколу між Сходом і Заходом України, поділяючи український народ за українською та «малоросійською» ідентичностями.

Ускладнення міжнародного становища України зумовлене також подальшою трансформацією міжнародних відносин у бік багатополярності. Головною ознакою такої трансформації є насамперед послаблення ролі США у світі, при цьому вони відчувають дедалі більший дефіцит свого зовнішньополітичного ресурсу для реалізації власних глобальних геополітичних інтересів.

90. Перспективи реформування економіки України та її інтеграція в глобальну світову економічну систему.

Довгий час Україна була і залишається ареною протистояння зах та сх інтеграційних векторів. З 2005 року – очевидне домінування тенденції до усталення орієнтації на зах інтеграц напрям. Така “вестернізація” України в умовах подальших геополіт зрушень і розвитку трансформац процесів на пострад і європей просторах може перетворити її в арену гострого зіткнення інтересів основних сучасних центрів сили – Росії, США та ЄС. Тому Україні доцільно й надалі підтримувати багатовекторний напрям інтеграції.

З метою поліпшення становища у зовнішньоторговельній сфері України держава повинна здійснити низку заходів, зокрема:

- прискорити діяльність із гармонізації сертифікації української продукції відповідно до стандартів ЄС:

- активізувати економічну співпрацю з країнами Америки, насамперед США;

- активізувати співпрацю із структурами СОТ щодо реалізації позитивного потенціалу членства України;

- забезпечити спрощений процедурний режим для експорту продукції вітчизняного машинобудування;

- сприяти динамічному розвитку експорту сільськогосп продукції.

АЛЕ все ж таки саме європейська інтеграція залишається «незмінним» пріоритетом політики України, тому що за минулі роки Україна чимало зробила для того, щоб органічно інтегруватися до європ міжнар спільноти: вона першою з країн СНД уклала угоди про партнерство і співробітництво з ЄС (1994), стала повноцінним членом Ради Європи, учасницею ОБСЄ, підписала документи про співроб і партнерство з НАТО, співпрацює з МВФ, СБ, стала членом СОТ (2008).

Входження України у світову систему господарювання вимагає визначення пріоритетних напрямів реалізації нац інтересів, які пов’язані з перспективами всебічного розширення коопераційних контактів з країнами ЄС.

Перспективи та можливості від вступу до ЄС

1. Політичні перспективи – передбачають стабільність політичної системи, сприйняття України як важливого суб’єкта політичних відносин. 2. Економічні перспективи – передбачають забезпечення розвитку малого та середнього бізнесу, а також впровадження стандартів ЄС у виробництві. 3. Соціальні перспективи – мають на меті формування середнього класу та проведення реформування освіти, охорони здоров’я, соціального захисту.

Але, на жаль, за прогнозами економістів, наша країна до 2020 року не стане членом ЄС, оскільки на даний момент ЄС переживає кризу. Також вступ України до цього інтеграційного об’єднання унеможливлюється тим, що до ЄС приєднається країна, яка потребуватиме дуже серйозних компенсацій від закриття цілих галузей промисловості.