40. Місце та роль держави в умовах глобалізації.

Держава дедалі більше втрачає можливість ефективно використовувати такі традиційні важелі макроекономічного регулювання, як імпортні бар’єри та експортні субсидії, курс національної валюти і ставка рефінансування центрального банку. Більш того, за умов високого рівня конкурентної боротьби за приплив іноземних капіталів навіть такі традиційно «внутрішні» сфери державного регулювання, як оподаткування, соціальна політика, трудове законодавство, освіта і професійна підготовка кадрів невпинно інтернаціоналізуються. В таких умовах національні дер­жави втрачають можливість ефективно регулювати власну економічну систему навіть з використанням найсучасніших методів.

Деякі економічні процеси, особливо у валютно-кре­дитній сфері, набули глобального характеру і не підпадають під регулюючий вплив держави. Для цієї мети необхідні узгоджений вплив і заходи багатьох країн і глобальних організацій (МВФ, Світовий банк, СОТ). Але ефективність наддержавного втручання буде тим більшою, чим більшу частку власного суверенітету країни-члени будуть делегувати таким глобальним інститутам, чим більш повним буде процес дотримання державами спільно розроблених правил регулювання не тільки власної зовнішньоекономічної діяльності, а і внутрішньої економічної політики.

Держава поступово втрачає можливість здійснювати абсолютний контроль на власному економічному просторі.

Вперше в історії державний суверенітет втрачає власний докорінний зміст. Втручання ззовні знижує контроль держави над економікою та іншими сферами суспільного життя. А отже, те глибоке соціальне, політичне, правове, і навіть психологічне коріння поняття «державний суверенітет» втрачає своє значення.

Проте вже на ранніх стадіях інтернаціоналізації економіки держави змушені були вступати одна з другою у договірні відносини і брати на себе різноманітні обов’язки, які неминуче в тій чи іншій мірі обмежували свободу дій національних урядів, тобто де-факто звужували державний суверенітет

Таким чином держава з історичної та етнокультурної самоцінності все більше трансформується в корпорацію з управління соціально-територіальною системою. Ефективність цієї корпорації все більше залежить від того, наскільки успішно вписалася вона в гло­бальний процес і функціональні зв’язки з техноструктурою, наскільки позитивно є пов’язані з ними найбільш значимі сфери і процеси власного внутрішнього життя. Чим повніше розв’язу­ються означені завдання, тим більш імперативним шляхом держава політико-правовими засобами має бути інтегрована до загаль­ного світового порядку і нести відповідальність, у тому числі і матеріальну, за його суттєві порушення. Не виключається і ймовірність сплати свого роду міжнародних «податків» на утримання світового порядку.

40. Які функції виконує сучасна держава?

Функції держави - це основні напрями діяльності держави, в яких виражаються і конкретизуються його класова і загальнолюдська сутність і соціальне призначення. 

Більшість сучасних західних економістів вважають, що навіть в системі "вільного" ринку неможливо обійтися без держави, тому що вона бере на себе функції, які принципово не може здійснити сам ринок.  Держава бере на себе лише ті функції, які непідвладні ринку і пов’язані з необхідністю задоволення суспільних потреб. 

Отже, сучасна ринкова економіка є регульованою. Державне регулювання стало невід’ємним елементом ринкового економічного механізму, яке здійснюється через такі економічні функції: 

- визначення головних цілей і пріоритетів макроекономічного розвитку виходячи із стану економіки і перспектив її розвитку;

- розробка і впровадження правових норм функціонування ринкової економіки; 

- здійснення цілеспрямованого впливу на економічну діяльність господарюючих суб’єктів через фінансові важелі; 

- контроль за дотриманням антимонопольного законодавства для захисту і стимулювання конкуренції; 

- регулювання зовнішньоекономічних відносин; 

- соціальний захист громадян; 

- фінансування суспільних потреб.