3. Країни Стародавнього Сходу – прабатьківщина освіти

У древньосхiдних країнах виховання підростаючого покоління вже чітко виділяється як самостійна соціальна функція суспільства.

Найголовнішою його ознакою у цей період була поява спеціальних навчально-виховних закладів – шкіл, де відбувалося систематичне навчання дітей. Появі шкіл як спец.інституцій сприяло поява писемності; необхідність збереження та передачі знань,досвіду;потреба підготовки чиновників,воїнів,жерців.

Перші школи виникли у III-II тисячол. до н. е. у таких державах як Шумер, Єгипет, Індія, Китай.  Ассірія Вавилоні.

 Перші навчальні заклади, в яких готували писарів, називали Будинками табличок (шумерська назва - едубби), що походить від назви табличок на глині, на яких здійснювалося клинописання. Ця система письма була складною і тяжкою для вивчення. Вона нараховувала біля 600 знаків.При храмах.Вчитель – “батько будин­ку глиняних табличок“, учень – “син будинку глиняних табличок“. Методика-механ.запам’ятовування,каліграфічна переписка текстів.Навчання платне.Тексти на знайдених вченими глиняних табличках свідчать, що у шумерських школах вивчали відомості з ботаніки, зоології, географії, математики, астрономії. Музика,співи,реліг.,юр.,мед.знання.

Поступово вони перетворювалися у своєрідні центри просвіти. Разом з тим виникла особлива література, призначена для обслуговування школи. Так еддуби трансформ. В “Будинки знань".

ЄГИПЕТ.2 типи шкіл: школи жерців та школи писців.

У школах для жерців вивчали ієрогліфічне письмо, яке вважалося священним. У цих школах все огорталося містикою і таємничістю, тут передавали уміння відправляти релігійні культи, а також повідомляли наукові відомості з математики, астрономії, географії і медицини, які трималися у таємниці від інших людей. Загалом в школах жерців навчалися хлопчики із жрецьких родин. Кількість учнів становила не більше 10.Школи ці вла­штовувалися при храмах і називалися рамессеум. Термін навчан­ня сягав до 10 р.

Однак потреби господарського, суспільного життя, управління державою спонукали до створення у ІІІ-му тисячоліт­ті шкіл писців. Саме у цих закладах готували майбутніх держав­них чиновників Єгипту. Учень спочатку вправлявся у письмі на глиняних табличках або навощених дощечках і тільки тоді, коли набував достатніх навичок, йому давали папірус. Писарі використовували спрощений варіант письма – ієратичне.Ідеал вих.-покірна,мовчазна,стійка до ударів долі людина.

КИТАЙ.У II тисячол. до н. е. винайши папір.

6 мистецтв китайської освіти: мораль,музика, письмо, лічба, стрільба з лука,верховна їзда.

Пед.ідеал-повага молодших до старших.Сапопізнання і самоспоглядання.

Виховання начитаної зовнішньо ввічливої людини,яка вол.вн.рефлексією,вміє підтрим.

гармонію та лад у душі.

Ієрогліфічне письмо,яке на­раховувало кілька десятків тисяч ієрогліфів. Навчання грамоти тривало понад 15 років, воно було доступне лише дітям чиновників і багатіїв.

Першими китайськими школами були общинні школи, які згодом поділялися на центральні і місцеві. Для підготовки різних чиновників відкривалися спеціальні навчальні заклади: юридичні, математичні, медичні, художні. Крім державних існували також приватні школи. Першу приватну школу відкрив Конфуцій.

ІНДІЯ.У II тисячол. до н. е. виникли школи в Індії. Про їх існування свідчать Веди – складені санскритом – стародавньою індійською мовою. Ідеальне вих.:розум.,дух., фізичне.

Вчителя-наставника поважали.Вчителя-ремісника-ні.

Матеріалом для письма в Індії служило пальмове листя. На півночі країни для письма використовували внутрішню сторону берести.У Ведах збереглися відомості про школи для двох вищих станів ("варни"): школи брахманів та школи кшатріїв.

На час навчання учні жили у будинку вчителя. Навчання у школі тривало 10-12 р.Заняття полягали, передусім, у заучуванні напам’ять віршів, гімнів й інших релігійних текстів. Письмо у школах прививалося, як і у суспільстві в цілому, дуже повільно.

У різні періоди у древньоіндійських школах вивчалися: граматика, література, математика, історія, медицина, етика, танці, музика, філософія, красномовство.